Вівторок, 2 лютого 1875

У мене перша «англійська прогулянка» з якоюсь молодою дурепою, що приходитиме тричі на тиждень.
Почуваюся ще нещаснішою, ніж учора, і відразу — до фортепіано — плачу, як навіжена.
Ісусе! Ти був на землі, Ти зволив прийняти людську подобу — і в своєму нерозумінні я думаю, що Ти будеш поблажливіший, що Ти змилуєшся і помолишся до Отця нашого за бідну душу в смутку, що падає ниць перед Тобою у своїй ніщоті!
І Ти, Діво Маріє, захисти мене і дай мені жити — о, дай мені жити в імʼя Боже, Твого Божественного Сина! Змилуйся над моїм горем, пробач мені і молися за мене Богові!

Примітки

Âme en peine — душа в чистилищі або в муці; релігійне поняття. ↩