❦
Четвер, 28 січня 1875
(Сіра сукня і капелюх — добре).Jeudi, 28 janvier 1875 (Robe grise et chapeau bien).
Мушкетерський капелюх із сірого фетру з двома такими ж сірими пірʼїнами, з підгорнутим краєм — справді дуже гарний; до того ж він зі стилем, з характером, і разом із моєю сірою суконною сукнею, однотонною з маленькими сірими ґудзиками, добре припасованою в талії і з дуже вузькими рукавами, він становить один із найчарівніших, найбездоганніших і найвишуканіших ансамблів, які тільки бувають.
Le chapeau mousquetaire en feutre gris, et avec deux plumes également grises, un bord retroussé, est vraiment très joli, de plus c’est un chapeau qui a du genre, du style et qui fait avec ma robe de drap gris, unie à petits boutons gris, la taille bien prise et les manches très étroites, un des plus charmants, un des plus comme il faut et des plus distingués ensembles qui existent.
За чверть до одинадцятої ми виїжджаємо. Відколи я ввійшла на вокзал і поки ми походжали пероном перед буфетом, усі погляди зупинились на мені з видимим схваленням — тільки цей боягуз Ламбертьє виставив свою вічну усмішку.
A dix heures quarante cinq minutes nous partons. Dès mon entrée à la gare et pendant que nous nous promenions sur la plate-forme devant le buffet tous les yeux se fixèrent sur moi avec une visible approbation, il n’y eut que ce pleutre de Lambertye qui exiba son éternel sourire.
Я їду на стрільбу по голубах тому, що сподіваюся там побачити диявола, — інакше б не поїхала.
Je vais au Tir aux pigeons parce que je pense y voir le diable, autrement je n’irais pas.
З нашим поїздом приїжджає небагато народу; ми обідаємо вкрай кепсько в готелі «Де Парі», входимо до ігрових залів, залишаємось там півгодини і спускаємося на стрільбу. Ми — тітка, я і Поль.
Avec notre train, il ne vient pas grand monde, nous déjeunons fort mal à l’hôtel de Paris, entrons dans les salles de jeu y restons une demi-heure et descendons au Tir. Nous, ma tante, moi et Paul.
Мама залишилась грати. Внизу, крім Ґальва, Ламбертьє, Фюрстенберґа, Арніма і Лео, Чіллінгворта, Фрерна — всі незнайомі; і хоч сер Ф. Джонстон записаний першим у програмі, його немає, — і я невпинно поглядаю на сходи й вдивляюся в гурти стрільців і тих, хто закладається, але ні там, ні деінде його не бачу.
Maman reste à jouer. En bas, sauf Galve, Lambertye, Furstenberg, Arnim et Leo, Chillingworth, Frehern, tous sont des gens inconnus, et malgré que sir F. Johnstone est inscrit le premier sur le programme, il n’y est pas, ce qui me fait sans cesse regarder l’escalier, et plonger les yeux dans les groupes des tireurs et des parieurs, mais là pas plus qu’ailleurs, je ne le vois.
Все зрозуміло: сьогодні маленька стрільба, маленький приз — срібна таця вартістю тисячу франків. Великий приз у двадцять тисяч франків розігрувався в понеділок, вівторок і попередні дні.
C’est tout simple, aujourd’hui, c’est un petit Tir, un petit prix, un plat en argent est de mille francs. Le grand prix de vingt mille francs a été disputé lundi, mardi et les jours précédents.
Нарешті перемагає Ламбертьє: він убиває десять голубів, не схибивши жодного разу.
Enfin Lambertye gagne, il tue dix pigeons sans en manquer un seul.
Ми піднімаємось, і на ґанку зустрічаємо Діну із Сапоженіковими — вони приїхали двогодинним поїздом. Я ще раз зайшла до салону; пан де Нежан (якого ми знали в Спа) підходить і каже, що імператриця1 в садах, — ми туди біжимо; Нежан представляє мені двох панів: барона хтозна-кого, якогось бридкого старого, і барона де Ла Рас — молодого посереднього; я з цими трьома бельгійцями, а Діна із Сапоженіковими обходимо алеї, тераси, — але Її Величності й сліду немає.
Nous remontons et sur le perron nous rencontrons Dina avec les Sapogenikoff, elles viennent par le train de deux heures, j’entre encore une fois au salon, M. de Neujean (que nous avons connu à Spa) vient me dire que l’impératrice est dans les jardins, nous y courons, Neujean me présente deux messieurs, le baron de je ne sais quoi, un vieux vilain, et le baron de La Race un jeune médiocre, et moi avec ces trois Belges et Dina avec les Sapogenikoff parcourons les allées, les terrasses, mais point de Sa Majesté.
Пан де Ла Рас приносить нам стільці на балкон готелю, і ми влаштовуємося там у надії побачити, як вийде імператриця, що, кажуть, обідає. Ла Рас іде на розвідку і повертається зі звісткою, що вона поїхала; тоді я ще раз спускаюся на стрільбу з Марі і Полем — мало б бути кілька поулів.2 Я залишаюсь там лише кілька хвилин; погода гарна, сонце освітлює розкішні тераси, море і стрільців — але я неспокійна3, я шукаю. У залі бачу італійського носія4 — і мене охоплює шалене бажання говорити цією варварською мовою; але оскільки ніхто мене не розуміє, я пересипаю її англійськими, французькими і російськими словами — на цьому діалекті я говорю весь час.
M. de La Race nous apporte des chaises sur le balcon de l’hôtel et nous nous y installons dans l’espoir de voir sortir l’impératrice qui, dit-on, déjeune. La Race va aux informations et revient dire qu’elle est partie, alors je descends encore au Tir avec Marie et Paul, il devait y avoir plusieurs poules. Je n’y reste que quelques minutes, il fait beau, le soleil éclaire les splendides terrasses, la mer et les tireurs mais je suis untranquilla , je cherche. Dans la salle je vois il facchino italiano, ce qui me donne une envie féroce de parler cette langue barbare, mais comme personne ne me comprend, je l’entremêle de mots anglais, français et russes, c’est dans ce dialecte que je continue tout le temps.
навскоси
Злякатись через те, що говорила по-італійськи перед цим італійцем — яке ж хлопʼяцтво.
en travers Etre effrayée pour avoir parlé italien devant cet Italien en voilà un enfantillage.
Я посилаю Діну й Ольгу стати поблизу столу, де грав носій, а сама з Марі займаю місце біля іншого стола; потім — як ми заздалегідь умовились — підходжу до Діни й кажу: «Ходіть сюди, на вас чекають5» і відходжу, поки вона кричить «почекай, почекай», — але підходячи до свого стола, я так злякалась дурниці, яку щойно зробила, що тремтіла і ледве могла відповідати на те, що говорив мені пан де Ла Рас. О пʼятій із чвертю я, Діна, Марі, Ольга і Поль — одним словом, діти — вискакуємо з казино, сміючись, пустуючи й верзучи дурниці, і так спускаємося великими сходами.
J’envoie Dina et Olga se mettre près de la table où jouait il facchino et moi-même avec Marie me place près d’une autre table, puis de là c’était convenu d’avance je m’approche de Dina et lui dit: Venite qua je inpettano et m’éloigne pendant qu’elle crie aspetta, aspetta, mais en arrivant près de ma table, j’eus si peur de la bêtise que je venais de faire que je tremblais et pouvais à peine répondre à ce que me disait M. de la Race. A cinq heures un quart, moi, Dina, Marie, Olga et Paul, les enfants en un mot nous élançons hors du casino en riant et faisant et disant des bêtises et ainsi descendons le grand escalier.
— Ми їдемо, — каже Поль, — але якщо нам буде нудно, можемо повернутися, як торік.
Nous partons, dit Paul, mais si nous nous ennuyons, nous pouvons revenir comme l’année dernière.
О девʼятій, щоб помилуватись написаним вогняними літерами на газоні тиру імʼям переможця — як воно там: імʼям того, хто виграв, яке ж його імʼя?...
A neuf heures pour admirer sur le gazon du Tir écrit en lettres de feu le nom de ce comment déjà on le nomme, de celui qui a gagné, comment est son nom ?...
— Ламбертьє, хочеш сказати — ще один «мусо»,6 цей Ламбертьє (мусо — слово, яке ми сьогодні вживаємо з будь-якого приводу; воно прийшло з «Італійця в Алжирі» — комік вимовляє його дуже смішно; і ось ми так називаємо Шестакову, італійця і всіх, хто є мусо або не є), — я ледве встигла докінчити, як побачила Ґальва, що йшов попереду нас і якого я чула, але не помітила: він усміхнувся і злегка повернув голову — так що я побачила лише його очі, які сміялися.
— De Lambertye tu veux dire en voilà encore un muso que ce Lambertye (muso est un mot que nous disons à tout propos aujourd’hui, il vient de « L’Italiano in Algeri », le comique le dit très drôlement et qu’on nomme ainsi la Chestaskoff, l’Italien et tout ce qui est muso ou ne l’est pas) à peine j’avais achevé que je vis Galve qui marchait devant nous et que j’avais ouï et non remarqué sourire et légèrement tourner la tête, en sorte que je ne vis que son œil qui riait.
О, як я рада! Якби він тільки розповів Ламбертьє, як я його називаю! Бо ця жалюгідна жаба, може, думає, що я ним захоплююся, адже я червоніла!
Oh que je suis contente, s’il voulait seulement dire à Lambertye comment je le nomme ! car ce misérable crapaud pense peut-être que je l’admire parce que je rougissais !
(Навскоси: Я червоніла від багатьох чоловіків.)
(En travers: Je rougissais pour une quantité d’hommes.]
І ще розвеселені цим випадком ми гамірно вибігаємо до зали очікування і звідти на перон. А що ми сміялися й говорили тією дивною мовою, всі на нас дивилися.
Et égayés encore par cet incident nous débouchons bruyamment dans la salle d’attente et de là sur la plate-forme. Comme nous riions et parlions cette langue étrange que j’ai dit, tout le monde nous regardait.
Та ось якась дама і два пани, стоячи за два кроки від нас, починають по-французьки говорити про мої ноги, про підбори: мовляв, є ж ще приховані підбори, маленька, але з подвійними підборами — стаєш великою, тощо. Тоді, звертаючись по-російськи до Марі, я кажу:
Mais voilà que une dame et deux messieurs restant à deux pas de nous commencent en français à parler de mes pieds, de mes talons, et dire qu’y a encore des talons cachés, qu’on peut être petit mais avec ces doubles talons on devient grand etc. etc. Alors m’adressant en russe à Marie, je dis:
— Чуєте, ці люди говорять вельми неприємні речі, і ще по-французьки! І так близько! Хочеться зняти черевик і показати, що вони брешуть.
— Entendez-vous, ces gens disent des choses fort désobligeantes et encore en français ! et tout près ! J’ai envie d’ôter ma bottine pour leur faire voir qu’ils mentent.
— Так, — відповідає вона, — і тицьнути їй під ніс.
— Oui, répond-elle et la lui mettre sous le nez.
— Пробачте, панно, — каже тоді дама по-російськи, — я говорила не про ваші ноги, я казала, що вони у вас гарні, — звідси й розмова.
— Pardon, Mademoiselle, dit alors la dame, en russe, je ne parlais pas de vos pieds, j’ai dit que vous les aviez jolis et c’est cela qui a amené la conversation.
— Тоді дякую за комплімент, — сухо кажу я, анітрохи не заспокоївшись.
— En ce cas je vous remercie du compliment lui dis-je pas du tout rassurée et sèchement.
Нарешті ми їдемо з Монако до Ніцци. Ольга нас гіпнотизує, і ми позіхаємо і сміємось — говоримо всі разом і так реготаємо, що можна подумати — ми божевільні; дідусь мовчить і зітхає. Я сміялась, бо сміялись інші, але сама не була весела; втім, і причини сміятись не було, і все сьогодні — дурниця; але оскільки сміялись, я не хотіла відставати — навпаки, сама ж і подавала знак.
Enfin nous partons de Monaco à Nice. Olga nous magnétise et nous baillons et rions, disons tous ensemble et rions tellement qu’on pourrait croire que nous sommes fous et grand-papa se tait et soupire. Je riais parce qu’on riait, mais je n’étais pas gaie, d’ailleurs il n’y avait pas de quoi rire et tout aujourd’hui c’est bête, mais comme on riait, je ne voulais pas rester en arrière, au contraire c’est moi qui donnais le signal.
Ненадовго зупинились, і я скористалась цією хвилиною, щоб сказати Діні:
Un instant on a cessé et je profitais de cet instant pour dire à Dina:
— Ах, моя мила, сталося! Це те, що поети називають коханням з першого погляду7. — Потім знову почалося; на щастя, кожен був заклопотаний власним іржанням, і ніхто не помітив, що я іржала силувано і лише губами.
— Ah ! ma chère, ça y est, c’est ce que les poètes appellent le coup de foudre - puis on recommence, heureusement chacun était occupé à hennir et on ne remarqua pas que je hennissais forcément et seulement de la bouche.
Який пекельний концерт!
Quel infernal concert !
О восьмій годині, аж ніяк не вгамувавшись, усе ще сміючись, ми йдемо дивитись «Дочку мадам Анго»8 і беремо з собою пані де Дайєнс.
A huit heures loin d’être tranquilles, toujours riant nous allons voir « La fille de Mme Angot » et prenons avec nous Mme de Daillens.
Після торговки рибою я йду додому — я й прийшла тільки для того, щоб побачити, чи є там диявол.
Après la marchande de marée, je m’en vais à la maison, je n’y allais que pour voir si le diable était là.
О першій наші повертаються, і мама питає, що то за пани мене оточували, — а потім каже, що крупʼє казали їй усілякі гарні речі про мене: що я гарна, вишукана, що маю вигляд герцогині тощо, тощо, тощо.
A une heure les nôtres rentrent et maman me demande de quels messieurs j’étais entourée puis me dit que les croupiers lui dirent toutes sortes de belles choses de moi, que j’étais jolie, distinguée, que j’avais l’air d’une duchesse, etc. etc.^etc.
Засинаю, думаючи про Джонстона. Що б там не казали — «Закохатись — це чарівно».
Je m’endors en pensant à Johnstone, on a beau dire « C’est charmant d’être amoureux ».
Примітки
Імовірно, російська імператриця Марія Олександрівна, яка зимувала 1874–1875 рр. у Сан-Ремо; Марі не уточнює, про яку імператрицю йдеться. ↩
Поул (poule) — сукупний приз, що розігрується між учасниками. ↩
В оригіналі італійською: «untranquilla» — Маріне слово з італійської: неспокійна, тривожна. ↩
В оригіналі італійською: «il facchino italiano» («італійський носій») — зневажливе прізвисько для когось. ↩
В оригіналі італійською: «Venite qua je inpettano» (мішанина мов: спотворене «vi aspettano») та «aspetta, aspetta». ↩
Muso — морда, пика (іт.); походить із комічної опери Россіні «Італійка в Алжирі» (Lʼitaliana in Algeri, 1813), яку Марі називає «LʼItaliano in Algeri»; Марі вживає як загальне прізвисько. ↩
В оригіналі французькою: «coup de foudre». ↩
«Дочка мадам Анго» — комічна опера Шарля Лекока (1872), надзвичайно популярна; дія у часи Директорії. ↩