❦
Пʼятниця, 25 грудня 1874
Vendredi, 25 décembre 1874
Різдво, «опівночі, о христиани» і таке інше.1
Noël, minuit chrétiens, c’est l’heure etc.
Я зачісувалась, коли оголосили пана Жана де Вермана — наче торговець сукном може мати «де»! Але це так мало коштує, а йому так приємно.
Je me coiffais lorsqu’on annonça M. Jean de Woerman comme si un marchand de draps peut avoir un de ! Mais ça coûte si peu et ça lui fait tant plaisir-
Тітка його приймає; мама вже два тижні лежить у ліжку, і я страшенно за неї хвилююсь — і через те, що бачила в дзеркалі (рік іще не скінчився!), і через свербіж у носі.
Ma tante le reçoit, ma mère est depuis quinze jours au lit, j’en suis toute inquiète tant à cause des choses que j’ai vues dans le miroir (l’année n’est pas encore finie !), tant à cause d’une démangeaison du nez.
Я б не спустилась, якби не прийшла маленька Фостер.
Je ne serais pas descendue si la petite Foster n’était venue.
Цей красень запитує, чи виїжджатиму я цієї зими в товариство, на що я з найнаївнішим виглядом відповіла, що ні, лише наступної зими.
Ce beau monsieur me demande si j’irai cet hiver dans le monde à quoi je répondis d’un air bien candide que non, mais seulement l’hiver prochain.
— Навіть на ранкові прийоми?
— Pas même aux matinées ?
— Першого року — ні в яке ніццьке товариство, лише в Італії.
— Pas du tout dans le monde de Nice pour la première année, mais en Italie.
— Чому ж не тут?
— Pourquoi donc pas ici ?
Не знаю, мама не хоче, щоб я вперше виходила у світ саме в Ніцці. Тоді він звернувся до тітки:
Je ne sais, maman ne veut pas que je fasse mon entrée dans le monde à Nice. Alors il se tourna vers ma tante:
— Як же так, пані, ви купили віллу лише для того, щоб не залишатись у Ніцці!
— Comment Madame, vous n’avez acheté la villa que pour ne pas rester à Nice !
Я порізала палець на лівій нозі й була в маминих черевиках; двічі чи тричі я помітила, як очі Вермана опускалися до моїх ніг. «Що вона, чорт забери, зробила зі своїми ногами?» — мабуть, питав він себе.
Je me suis coupé un doigt du pied gauche et avais les bottines de maman, deux ou trois fois je vis les yeux de Woerman dirigés vers mes pieds. Que diable a-t-elle fait de ses pieds ? devait-il se demander.
Тітка, що рідко буває, поводилась дуже чемно й любʼязно.
Ma tante, par extraordinaire était très civile et aimable.
Я взяла з собою Фостер і вже застібала черевики, щоб іти з нею на прогулянку2, коли з маминої кімнати закричали, що пани де Барреме й дʼОлівʼє стоять біля павільйону. Я вагалась, але відчинила балконні двері й найлюбʼязнішим голосом мовила:
Ayant pris Foster avec moi je boutonnais mes bottines pour aller à walking avec elle lorsqu’on me crie de chez maman que MM. de Barrême et d’Olivier étaient près du pavillon. Dans l’incertitude j’ouvris la porte du balcon et d’une voix tout aimable :
— Пане де Барреме, заходьте з цього боку, ми живемо не в павільйоні.
— Monsieur de Barrême, passez de ce côté, nous ne demeurons pas au pavillon.
— Справді, панно, я думав, що тут!
— Vraiment, Mademoiselle, je croyais que c’était ici !
— Ні, ні.
— Non, non.
Черевик незастебнутий, Фостер чекає, а ще старий де Барреме, якого мені треба було представити тітці.
Ma bottine non boutonnée et Foster m’attendant et le vieux de Barrême que je devais présenter à ma tante.
За дві хвилини я готова й представляю панів. ДʼОлівʼє — чоловік літ пʼятдесяти, з сивуватим волоссям, широким круглим обличчям, невисокий і досить повний.
En deux minutes je suis prête et présentais ces messieurs. D’Olivier est un homme de cinquante ans, aux cheveux grisonnants, une vaste et ronde face, petit et assez rond.
Без жодних умовлянь він сів до фортепіано й заспівав; потім Флоренс заспівала «Чи знаєш ти край»3 — романс, який я щойно переробила на свій лад:
Sans se faire prier il se mit au piano et chanta puis ce fut Florence qui chanta « Connais-tu le pays », romance que je viens de refaire à ma façon:
Чи знаєш ти край, де надто холодно для апельсинових дерев, край золотого волосся й румʼяних облич, де часто йдуть дощі, де коні такі легкі, де впродовж сезону бачиш стільки див, де, мов небесний промінь, сяє й усміхається рій чарівних чоловіків з сірими чи блакитними очима?
Connais-tu le pays trop froid pour l’oranger le pays des cheveux d’or et des faces vermeilles Où les pluies sont fréquentes, le cheval si léger, Où pendant la saison on voit tant de merveilles Où rayonne et sourit comme un rayon des cieux Un essaim d’hommes charmants aux yeux gris ou bleus ?
На жаль! Чому ж не можу я піти за ним у ту далеку країну, звідки диявол мене вигнав.
Hélas ! que ne puis-je le suivre, vers ce pays lointain d’où le diable m’exila.
Саме там я хотіла б жити, бувати, виставляти коней на перегони. Чи знаєш ти палац, де він живе ген там, зали з позолоченими панелями й просторі стайні, що вабять мене вдень і вночі, наче простягають руки?
C’est là que je voudrais vivre passer, faire courir. Connais-tu le palais où il demeure là-bas, Les salles aux lambris d’or et les vastes écuries Qui m’attirent nuit et jour semblant me tendre les bras ?
Лише там я розумію життя.
Et c’est là seulement que je comprends la vie.
І парк, де щодня проходять у блиску й пишності янголи й демони — герцоги й екіпажі з форейторами. На жаль! Чому ж не можу я піти за ним.
Et le parc où chaque jour tant d’anges et de démons Défilent, brillants, superbes, des ducs et daumonts. Hélas ! que ne puis-je le suivre
У тому щасливому краю, звідки доля мене вигнала. Саме там я хотіла б жити, кохати й померти.
Dans ce rivage heureux d’où le sort m’exila C’est là que je voudrais vivre, aimer et mourir.
Потім дʼОлівʼє знову заспівав — і заспівав непогано.
Ensuite d’Olivier chanta encore, et il ne chanta pas mal.
Тітка була з цими двома настільки ж любʼязна, як і з Верманом, а може, й більше. Говорили про меблі, про прибудову.
Ma tante était aussi aimable avec ces deux qu’avec Woerman et même plus. On parla des meubles, de l’annexe.
Нарешті я вийшла з Фостер і Віктором; народу безліч, а втім — тобто гуляти в такий день дуже цікаво.
Enfin je sortis avec Foster et Victor, il n’y a que la foule, néanmoins, c’est-à-dire que c’est très intéressant de se promener en un pareil jour.
Фюрстенберг, дʼАрнім, Ламбертьє, Ярочевський, Верман і ще двоє незнайомих гуляють.
Furstenberg, d’Arnim, Lambertye, Jarchewsky, Woerman et encore deux que je ne connais pas se promènent.
Молодь Ніцци!4
Juventus Nicæa !
Ґамбар пройшов повз нас; я почула, як він вітається, і впізнала його аж потім.
Gambart nous passa, je l’entendis me dire bonjour et le reconnus après.
Ми проїхались в екіпажі — і комедія скінчилася5.
Nous fîmes un tour en voiture et finita la commedia.
Примітки
«Minuit, chrétiens» («Опівночі, о христиани») — відома французька різдвяна пісня (Cantique de Noël). ↩
В оригіналі англійською: «walking». ↩
В оригіналі: «Connais-tu le pays» — арія Міньйон з однойменної опери Амбруаза Тома (1866), на слова за Ґете («Kennst du das Land»); далі Марі переробляє її на свій лад. ↩
В оригіналі латиною: «Juventus Nicæa !» — Марі вигукує це у своєму жартівливо-класичному стилі. ↩
В оригіналі італійською: «finita la commedia» — театральний вираз для завершення якоїсь справи. ↩