Понеділок, 14 грудня 1874

Дощ завадив мені їхати верхи з Флоренс.
Гуляла з Сабатіні від половини третьої до четвертої; потім в екіпажі з Фостер (сіра сукня, чорний капелюх — ця безсмертна сукня дуже пасує до цього капелюха). У мене маленька нога, бездоганно взута; рука в рукавичці теж; зачіска вийшла дуже гарна — з черепаховою застібкою ззаду; рожева й біла я була.
Моя вірна Баґателла йшла за мною, і волоцюга Пратер теж. Мені здавалося, що я гарна й граційна — чи з цієї причини, чи з іншої, але на мене дуже дивилися; особливо на ноги — а не на мене всю. Опитувальники затримують мою поїздку до Парижа — я дуже засмучена. Граф де Барем і граф Альбер дʼОлівʼє були в нас — але їх не змогли прийняти: мама в ліжку, зайнята відповідями.
Пан Морґан — молодий хлопець, якого Поль знав зі школи, — подарував мені сьогодні щеня породи мопсів.
Три тижні тому я відкрила цю книгу навмання й написала «щасливий день» — подивимося, чи занадто я не помилилася.
на полях
Wittgenstein — Nietsnegttiw

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «puppy» (з французьким артиклем: «un puppy»). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Wittgenstein» навпаки — той самий код задом наперед, що й «Terffidua» для Одіффре. ↩