❦
Пʼятниця, 4 грудня 1874
Vendredi, 4 décembre 1874
Жорж і далі мене обурює. Будь-хто інший після того, що він зробив, вважав би, що й цілого життя ледве стане, щоб змусити людей забути його злодіяння, — а він (але якщо скажу це — не повірять) звинувачує всю родину і з винуватця перетворюється на суддю! Це неймовірно зухвало.
Georges continue de me révolter. Un autre après avoir fait ce qu’il a fait trouverait sa vie à peine assez longue pour faire oublier ses méfaits et lui (mais si je le dis on ne me croira pas) accuse toute sa famille et devient de coupable, devient juge ! C’est incroyablement audacieux.
Але залишмо цей чарівний взірець тверезості та численних інших чеснот.
Mais laissons-là ce charmant modèle de sobriété et de maintes autres vertus.
Треба сказати, що дощить, — а тому італійська прогулянка відбулася в екіпажі. Бідолашний Еміль дʼОдіффре пошив собі сюртук, схожий на той, що носив герцог в останній день перегонів позаминулої зими. Бідний хлопець!1 — і подумати тільки, що Діна ненавидить цього хлопця2, чи майже так. Це Нічого дивного — він таки гарний.
Il faut dire qu’il pleut et par conséquent la promenade italienne se fit en voiture. Ce pauvre Emile d’Audiffret s’est fait un habit comme celui que portait le duc au dernier jour des courses de l’hiver avant-dernier. Miser puer ! et dire que Dina odiat hunc puerum, ou peu s’en faut. C’est Ce n’est pas étonnant car il est bien joli.
Я добре знаю, що ще не час, але не встигнеш оглянутися — і я вже доросла й готова виходити у світ; саме це я писала в своєму 4-му щоденнику, після того як зазначила, що в Ніцці не можу виходити у світ. Справді, ледве оглянулася — і я вже доросла, справді доросла: мені виповнилося шістнадцять 12 листопада за російським стилем3 — шістнадцять уже одинадцять днів; оскільки я мала народитися 12 січня замість 12 листопада, мої іменини відзначають у січні — отже, і шістнадцять мала б оголошувати в січні.
Je sais bien qu’il n’est pas encore temps, mais on n’aura pas le temps de se retourner en arrière quand je me trouverai grande et prête à aller dans le monde - c’est ce que je disais dans mon 4ème livre, après avoir dit qu’à Nice je ne puis aller dans le monde, en effet à peine me suis-je tournée en arrière et me voilà grande mais véritablement grande, j’ai seize ans le 12 novembre d’après le style russe, j’ai seize ans depuis onze jours, comme je devais naître le 12 janvier, au lieu du 12 novembre, on célèbre ma fête en janvier, c’est donc en janvier que j’aurais dû dire avoir seize ans.
Шістнадцять років! Ах! Який прекрасний вік — і як він сповнює мене тривогами й радістю! Я напередодні виходу у світ, напередодні битви. Добре — зробимо, що зможемо. Проте страшно. Найбільше лякає наше становище.
Seize ans ! Ah ! le bel âge, et comme il me remplit de soucis et de joie ! Je suis à la veille d’entrer dans le monde, à la veille de livrer la bataille. Bon, on fera de son mieux. C’est effrayant tout de même. Ce qui m’effraye le plus c’est notre position.
Учора ввечері, лягши на килимок перед каміном, я оголосила, що не піду, поки мені не скажуть, де й як я виходитиму у світ. Почавши так, я виголосила їм таку промову:
Hier au soir, m’étant couchée sur le tapis devant la cheminée je déclarai que je ne m’en irai que lorsqu’on m’aura dit où et comment j’irai dans le monde, ayant commencé ainsi je leur tins ce discours:
— Мені шістнадцять, наступної зими буде сімнадцять — і наступної зими я хочу виходити у світ. Попереджаю заздалегідь, щоб потім ніхто не дивувався. Не розраховуйте, що я погоджусь гнити до двадцяти, як гниє Діна.
- J’ai seize ans, l’hiver prochain j’en aurai dix-sept et l’hiver prochain je veux aller dans le monde. Je vous préviens d’avance pour ne donner lieu à aucune surprise. Ne vous attendez pas à ce que je consente de moisir jusqu’à vingt ans comme moisit Dina.
У сімнадцять я хочу виходити (слід починати в шістнадцять, але я відстала на рік — надолужу потім). У сімнадцять — припиняю уроки; займатимуся тільки фортепіано, співом, живописом і читатиму.
A dix-sept ans je veux sortir (on devrait commencer à seize, mais je suis en retard d’une année, que je rattrapperai dans la suite). A dix-sept ans, je cesse les leçons, je ne ferai que du piano, du chant, de la peinture et puis je lirai.
Слухайте уважно: наступної зими я виходжу у світ — чуєте? — наступної зими мені потрібне інше становище, ніж нинішнє. Ви не зможете сказати, що цього не чекали, — вас цілком і повністю попереджено.
Ecoutez-moi bien, l’hiver prochain j’irai dans le monde, vous entendez, l’hiver prochain il me faudra une autre position que celle de maintenant. Vous ne pourrez pas dire que vous ne vous attendiez pas, vous êtes bel et bien prévenues.
Думаю, що це досить ясно висловлено, але вони, забудькуваті й легковажні, завтра вже нічого не памʼятатимуть — та я завжди буду поруч і відкриватиму їм вуха й очі за допомогою хлопавки4 — як ті слуги з летючого острова в «Мандрах Ґуллівера». А потім молитимуся — мій вічний рятунок, єдиний справжній. Добре було будувати плани здалеку, але так близько, як тепер, — це інше, і я розгублена.
Je pense que c’est assez clairement énoncé, mais leurs esprits oublieux et légers demain ne se souviendront plus mais je serai toujours là leur ouvrant les oreilles et les yeux avec un « flapper » comme ces hommes de l’île volante dans les Voyages de Gulliver. Et puis je prierai, mon éternelle ressource, la seule vraie, c’était bien à faire des plans de loin, mais tout près comme c’est à présent c’est autre chose, et je suis embarrassée.
Примітки
В оригіналі латиною: «Miser puer!» ↩
В оригіналі латиною: «odiat hunc puerum». ↩
Юліанський календар у XIX ст. відставав від григоріанського на 12 днів: 12 листопада за старим стилем — це 24 листопада за новим. ↩
В оригіналі англійською: «flapper» (у Свіфта — слуга, що легенько бʼє пухирем на палиці заглибленого в думки лапутянина, щоб той слухав). ↩