Неділя, 15 листопада 1874

Поки мама і Діна були в церкві, ми дуже злякались — Доріка впала мертвою з ліжка. Відіслали до Валіцького, який компресами воскресив її, але бідна маленька тваринка дуже хвора.

На концерті — натовп (блакитно-золота сукня Worth, нова — гарно). Дуже холодно, і мені дуже добре.

Ввечері обідаємо в Ange і Пелікана. Обід смачний і досить веселий — наскільки міг бути. Потім я піднялась до Зое разом з Діною, і ми сміялись з півгодини — троє молодих дівчат. Зое — мого зросту, гарно складена, але двадцять років дають їй груди трохи повні. Вона брюнетка, гарне волосся, маленькі чорні очі, всі риси дрібні і свіжий цвіт обличчя.

Коли всі піднялись, танцювали контрданс,¹ а потім Пелікан з тіткою пройшовся навколо кімнати — мов на польці. Біховець грав. Я виходжу сама о пів на дев'яту, і Зое довго й ніжно цілує мене.

Перед обідом ми були у Говардів і на хвилину — у Ніни, яка зупинилась у «Метрополі»; вона винайняла квартиру на вілла на вулиці де Франс навпроти нас. Їй доводиться жити скромно — бідна, яка це жахливо!