❦
Неділя, 8 листопада 1874
Dimanche, 8 novembre 1874
Чоловік Анж приїхав — вони склали нам візит, як і Паттон з пані Говард. На Прогулянці я зустріла Лізу і Елен; завтра вони прийдуть до нас. Сьогодні вони у Бутовських — це не ображає, але зачіпає мою самоповагу.
Le mari d’Ange est arrivé et ils nous firent une visite ainsi que Patton et Mme Howard. J’ai rencontré Lise et Hélène à la Promenade, demain elles viennent chez nous. Aujourd’hui elles sont chez les Boutowsky, ceci, non pas blesse, mais atteint mon amour-propre.
Перший візит мав бути до нас, — ми першими їх прийняли. Можливо, колись мені за це віддячать — а поки що дарма.
La première visite était à nous, nous fûmes les premiers à les recevoir. Un jour peut-être cela me sera payé, n’importe en attendant.
Я виходила спочатку сама, потім з тіткою, потім з усіма — яких залишила на вокзалі, — і нарешті знову сама. Обидва рази, коли була сама, я зустрічала Одіффера — імʼя лицарське, яке дає йому Паріс. Першого разу я не дивилась на нього і не знаю, чи він дивився на мене — він гукав щось до пані і пана, які сиділи у його екіпажі; саме з нього він щойно вискочив. Другого разу він дивився на мене, але я — ні, бо не рухаюсь з екіпажу не обертаюсь на будь-кого, а тільки на друзів чи нових і цікавих незнайомців.
J’étais sortie seule, puis avec ma tante, puis avec tous que je laissai à la gare et enfin encore seule. Les deux fois seule j’ai rencontré Audiffer, nom chevaleresque que lui donne Pâris, la première fois je ne l’ai pas regardé et ne sais s’il m’a regardée d’ailleurs il criait quelque chose à une dame et un monsieur assis dans sa voiture, dont il venait de sauter. La deuxième fois il m’a regardée, mais moi non, car je ne me bouge pas de voiture tourne pas pour toutes sortes de gens, mais seulement pour des amis ou des inconnus nouveaux et intéressants.
Через ці зустрічі я, повернувшись, розповіла Діні, що Ґалула познайомив нас з Одіффре — біля міського саду.
Ces rencontres me firent raconter à Dina en arrivant qu’Audiffret nous fût présenté par Galula, près du jardin public.
Перші слова втягнули мене далі — і я поринула в усі подробиці; ввійшовши, я вже мала жвавий, таємничий, сміхотливий і схвильований вигляд — справді, я сама собі вірила. Повторила все сказане, розповіла всі жести і рухи; одне слово, брехала так добре й природно, що на мить повірила, що не брешу, — і ця певність заводила мене все далі в подробиці, що переконали б і найнедовірливіших; але від самого початку все було так природно, що Діна, коли я попросила її приготуватися до чогось надзвичайного, почекати на чудову розповідь, — і супроводжувала ці слова значущими усмішками й красномовними поглядами, — Діна, кажу я, здогадалась про те, що я ще не знала, як розповісти. Коротко: мені це чудово вдалося, і сьогодні ввечері, повернувшись із Монако, треба буде говорити з Діною, і вона не знатиме, з чого почати про це «представлення», — потім здивування наших, потім завтра буде кумедно.
Les premiers mots que j’en dis m’entraînèrent et j’entrai dans tous les détails; en arrivant d’ailleurs j’avais pris un air animé, mystérieux, riant et agité, vraiment je me croyais moi-même. Je répétai tout ce qui fut dit, je racontai tous les gestes, tous les mouvements, en un mot je mentais si bien, si naturellement que j’ai cru un instant que je ne mentais pas, et cette conviction m’entraîna encore dans des détails qui auraient convaincu les plus incrédules, mais dès mon entrée tout a été si naturel que Dina quand je lui dis de se préparer à quelque chose d’extraordinaire, d’attendre un récit merveilleux, j’accompagnais ces paroles de sourires significatifs et de regards éloquents, Dina, dis-je devina ce que je ne savais pas encore comment raconter. Bref, la chose m’a réussi à merveille et ce soir en rentrant de Monaco on aura à parler à Dina et elle ne saura comment commencer à parler de cette présentation, enfin l’étonnement des nôtres, enfin demain ce sera drôle.
Я розповіла їй, що мама, ідучи на вокзал, сказала, що буде обід — запросять Ґалулу, Одіффера, панну Пелікан і Говардів. На це Діна відповіла, що треба французького кухаря і що обід має відбутися вдома; потім сказала тоном, який хотіла зробити байдужим, але який показував, що вона у захваті:
Je lui ai dit que maman en allant à la gare dit qu’il y aurait un dîner, qu’on inviterait Galula, Audiffer, Mlle Pelikan et les Howard. A cela Dina a répondu qu’il fallait un cuisinier français et que le dîner devait avoir lieu dans la maison, et puis elle dit d’un ton qu’elle voulut rendre indifférent mais qui montrait qu’elle était enchantée:
— Ні, чесне слово, тепер він мені більше не цікавий — коли він був невідомий, але тепер...
— Non, ma parole d’honneur, maintenant il ne m’intéresse plus, quand il était inconnu, mais à présent.
Вона сказала це з мимовільною посмішкою задоволення, мʼяко відкидаючись на спинку крісла — бо, хай йому грець1, вона все, що йде від героя Одіфферуса, бере на свій карб:
Elle dit cela avec un sourire involontaire de contentement et se renversant doucement sur la chaise, car Ventre-Saint-Gris ! elle prend tout pour son compte de la part du héros Audifferus:
— Що ж, моя дорога, — сказала я, мимоволі усміхаючись і собі, але з іншої причини, — залишаю тебе наодинці з твоєю радістю.
— Eh bien ma chère, lui dis-je souriant moi-même involontairement mais pour une autre cause, je te laisse toute entière à ta joie.
— О! Ти думаєш, що він мені подобається! — вигукнула вона, все ще усміхаючись, але із зневажливим виглядом, — справді, з тобою не пожартуєш.
— Oh ! voilà tu crois donc qu’il me plaît, s’écria-t-elle toujours souriant mais faisant une mine dédaigneuse, vraiment, avec toi, on ne peut pas plaisanter.
Боже милосердний. Ото дурна!
Bonté divine. Oh la bête !
Примітки
В оригіналі французькою: Ventre-Saint-Gris. Відомий зворот короля Генріха IV, евфемізм замість «черево Боже»; тут вжито для іронічного драматизму. ↩