❦
Вівторок, 3 листопада 1874
Mardi, 3 novembre 1874
Чому, чорт забери, вдень я не така гарна, як увечері!
Pourquoi diable ne suis-je pas aussi bien le jour que le soir !
Коли я щойно подивилась у дзеркало, перед яким зачісуюся, пʼю чай, читаю і пишу, — насмілюсь сказати, що була досить гарна. Дуже рожеві вуха, щоки теж, рот — яскраво-червоний і вологий, зуби дрібні, білі й блискучі. На моєму портреті я збрехала — тепер завдяки ретельному догляду в мене справді білі й блискучі зуби, як я щойно сказала. Очі — яскравіші, ніж будь-коли; брови теж особливо вирізнялися на чолі, сьогодні ввечері білішому, ніж звичайно; волосся в безладі, але не розпущене, через цей безлад два пасма опинились спереду й утворили вузол, цілком поетичний.
Quand je me suis regardée tout à l’heure dans le miroir devant lequel je me coiffe, prends mon thé, lis et écris, j’étais j’ose le dire assez belle. Les oreilles très roses, les joues aussi, la bouche cramoisie et humide, les dents petites blanches et brillantes. Dans mon portrait j’ai menti, j’ai maintenant à force de soins des dents blanches et brillantes comme je viens de le dire. Les yeux brillants plus que jamais, les sourcils aussi se détachaient particulièrement du front plus blanc que de coutume ce soir; les cheveux en désordre mais pas flottants, par ce désordre deux boucles se trouvaient devant et formaient un nœud tout à fait poétique.
Так, якщо не рахувати носа — який насправді цілком пристойний, — я б не хотіла нічого міняти у своєму сьогоднішньому обличчі.
Oui, à part le nez qui est très passable en fait, je ne voudrais pas changer ma face de ce soir.
Я вже, здається, казала: коли задоволена своїм виглядом — задоволена всім, або принаймні плекаю найсвітліші надії щодо вілли, влаштування і всього взагалі. Справді, мені здається, що весь світ — мій, коли я гарна.
Je crois déjà avoir dit que lorsque je suis satisfaite de ma figure je le suis de tout ou, du moins, j’ai les plus brillantes espérances sur la villa, les arrangements et tout en un mot. En effet il me semble que le monde est à moi quand je suis jolie.
Але, прости Господи, я, здається, доволі часто про нього говорю! Та й що з того! Якби Сетоне дивився так само, я б і про нього говорила. Мені завжди лестить, коли на мене дивляться, — не так, як цей жалюгідний Ламбертьє, наприклад!
Mais Dieu me pardonne, je crois que j’en parle assez souvent ! Bah ! si Saëtone regardait comme lui j’en parlerais aussi. Je suis toujours flattée quand on me regarde pas comme ce misérable de Lambertye par exemple !
Він теж приїде, і на мене чекає ще й образа — терпіти його усмішки, яких мені несила зрозуміти. Нікчемо, я пущу про тебе акровірш поміж знайомими, і ти будеш смішним, негіднику, бо я вкладу в нього стільки кумедного, а ще напишу вірші, що їх легко запамʼятати і співати на відомий мотив.
Il va arriver aussi et j’aurai encore l’affront de supporter ses sourires qu’il m’est impossible de comprendre. Misérable je ferai circuler un acrostiche sur toi, parmi des amis et tu seras ridicule, canaille, car j’y metterai du ridicule et aussi j’écrirai des vers faciles à retenir et à chanter sur un air connu.
Але, на жаль! Ніхто тобою аж так не переймається.
Mais hélas ! Personne ne s’occupe assez de toi.
Поки після обіду Ніна, Паріс і наші розмовляли про різні речі, я ходила туди й сюди, не слухаючи їх і думаючи — нізащо не здогадаєтесь про кого... Бʼюся об заклад, скажуть: про Одіффре — але ні, просто про герцога Гамільтона. Останнім часом він так часто спливає в думках, — він мені навіть снився в ніч мого вечірнього жаху. Часто я виходила в коридор або в передпокій, щоб заплющити очі й притулитися головою до стіни, — і тоді мені здавалось, що він ось-ось прийде, що він тут... але я розплющувала очі і бачила лише різке газове світло та сходи. Горе гірке! Я думаю про людину, яка не знає мене і яка одружена.
Pendant qu’après dîner Nina, Pâris et les nôtres s’entretenaient de choses diverses, je marchais de long en large, ne les écoutant pas et pensant on ne devinera pas à qui... je parie qu’on dira, à Audiffret mais non tout simplement au duc de Hamilton. Depuis quelque temps il me revient si souvent à l’esprit, j’en ai même rêvé la nuit de ma terreur du soir. Souvent je sortais dans le corridor ou dans l’antichambre pour fermer les yeux appuyant ma tête contre le mur, alors il me semblait qu’il allait venir, qu’il était là... mais j’ouvrais les yeux et ne voyais que la lumière perçante du gaz et l’escalier. Misère des misères ! Je pense à un homme qui ne me connaît pas et qui est marié.
Я не так сильно любила його, коли бачила, — тобто рік і девʼять місяців тому, — але ці два роки за ці майже два роки я так багато думала про нього, завжди... що люблю його вдвічі, втричі, в сто разів більше, ніж тоді. Я аналізувала його, навіть не знайома з ним, вивчала, мало не розмовляла з ним — о, Боже мій! Я нічого не роблю, щоб думати про нього, але він нагадує про себе щомиті, я думаю про нього проти волі, і коли думаю — така щаслива. Якби не він, я б сьогодні ввечері нічого не написала, але я так відчувала, що люблю його, — що мусила сказати це хоча б цьому сумному щоденнику.
Je ne l’aimais pas tant quand je le voyais, c’est-à-dire il y a un an et neuf mois, mais ces deux ans pendant ces presque deux années j’y ai tant pensé, toujours... que je l’aime deux fois, trois fois, cent fois plus qu’alors. Je l’ai analysé sans le connaître, je l’ai étudié, je conversais presque avec lui, oh ! mon Dieu, je ne fais rien pour penser à lui, mais il se rappelle à chaque instant à ma mémoire, j’y pense sans le vouloir et quand j’y pense je suis si heureuse. Je n’aurais rien écrit ce soir sans lui, mais je sentais tant que je l’aime, que j’avais besoin de le dire au moins à ce triste journal.
Рік і девʼять місяців тому я бачила його востаннє — 12 лютого 1873 року.
Il y a un an et neuf mois je le vis pour la dernière fois, c’était le 12 février 1873.
навскоси
Удавання, щоб урівноважити Одіффре, якого мама й інші вклали мені в голову своїми глузуваннями.
en travers Affectation pour contrebalancer Audiffret que maman et les autres m’ont fourré dans la tête par leurs taquineries.
Але ж, божевільна! Цієї самої миті він, можливо, вже батько! О ні, він — батько? Яка мерзість, і чого я в це втручаюся, Господи?
Mais folle ! à l’heure qu’il est il est peut-être père ! Oh non, lui père, quelle saleté, et de quoi je me mêle bon Dieu ?
Я навмисно виписала «Морнінґ Пост», щоб знайти там його імʼя, але досі — нічого.
J’ai exprès fait venir « Le Morning Post », pour y trouver son nom, mais jusqu’aujourd’hui rien encore.
За обідом згадали Гамільтона — і я, вся розгублена й червона, стала як туба,1 ще й перебільшувала свій нежить.
A dîner on a dit Hamilton et toute confuse et rougissante je me suis montrée comme une tuba, exagérant ainsi mon rhume.
Усі знають, — і мені довелося витерпіти, як Діна демонстративно відводила очі.
Chacun sait et j’eus à subir le détournement des yeux de Dina.
Примітки
«Стала як туба» — Марі порівнює своє почервоніння з мідним духовим інструментом; оригінальне французьке порівняння. ↩