❦
Пʼятниця, 30 жовтня 1874
Vendredi, 30 octobre 1874
Взяла всі уроки, які мала взяти, і задоволена.
J’ai pris toutes les leçons que j’avais à prendre et je suis contente.
Гуляла з Полем і Портосом; пес грається, але ігри такої потвори надто даються взнаки, і я невдоволена.
J’ai marché avec Paul et Porthos, ce dernier joue, mais les jeux d’un semblable monstre se font trop sentir et je suis mécontente.
Продам його і куплю гарного ньюфаундленда, якого й хотіла спочатку. Собака цієї породи — лагідний і добрий, тоді як Портоса я трохи боюся попри всю його красу.
Je le vendrai et achèterai un bon terre-neuve, comme je voulais avant. Un chien de cette race est doux et bon, tandis que je crains un peu Porthos malgré sa grande beauté.
Але за обідом трапляються неприємності.
Mais à dîner il m’arrive des désagréments.
Дідусь голосив і репетував:
Papa se lamentait et hurlait:
— Адже я вам обходжуся недорого, мою сорочку перуть раз на місяць1 тощо, — і ось тоді, бачачи цю неправду, я необачно сказала:
— Pourtant je ne vous coûte pas cher, on me lave ma chemise une fois par mois, etc. alors voyant cette fausseté j’eus l’imprudence de dire:
— Як це дивно, дідусю: коли немає нікого стороннього, ви кажете, що це ви нам коштуєте, що за вас платять, а перед будь-якою сторонньою людиною кажете, що ми живемо на ваші гроші.
— Comme c’est étrange papa, quand il n’y a personne d’étranger vous dites que vous nous coûtez, qu’on paye pour vous, tandis que devant la moindre personne étrangère vous dites que nous vivons sur votre argent.
Замість замовкнути перед цією правдою, він щосили закричав, що я брешу, і став обзивати мене образливими, вульгарно зухвалими словами. Я зблідла від гніву, але, намагаючись усміхнутись, сказала знову:
Au lieu de se taire devant cette vérité, il se mit à crier de toutes ses forces que je mens et me nommer de noms blessants et vulgairement impertinents. Je devins pâle de colère mais m’efforçant de sourire je dis encore:
— Я не брешу, — і повторила його власні слова, сказані при Данілові. Тепер я дивуюся з такої зухвалості й такого боягузтва! Замість визнати правду, він закричав голосніше і образив мою сімʼю, моє народження, моє імʼя, мого дідуся; сказав усе, що тільки можна сказати найжорстокіше образливого, ганебного, принизливого, нахабного2 — для моєї самоповаги і мого гонору.
— Je ne mens pas et je répétai ses propres paroles dites devant Daniloff. Je m’étonne à présent de tant d’audace et de lâcheté ! Loin de reconnaître que c’est vrai, il cria plus fort et m’injuria dans ma famille, ma naissance, mon nom, mon grand-père; me dit tout ce qu’il était possible de dire de plus cruellement blessant, injurieux, offensant, outrageant pour mon amour-propre et mon orgueil.
Найжорстокіша образа — це зачепити імʼя і народження. Людина може стерпіти все, крім цього.
La plus cruelle injure qu’on peut faire c’est de toucher au nom et à la naissance. L’homme peut tout supporter excepté cela.
— Я знаю, — сказала я нарешті, — чому ви насмілюєтесь так зі мною поводитися: тому що я погано відгукнулась про Коліньйон. Знайте ж, прошу вас, що мені байдуже, чи буде, чи не буде ваше одруження; я для вас чужа і не маю права на спадщину. Тому немає сенсу мене переслідувати за це.
— Je sais, dis-je enfin, pourquoi vous osez ainsi me maltraiter, parce que j’ai mal parlé de la Collignon; sachez je vous prie que je n’ai aucun intérêt ni à favoriser ni à empêcher votre mariage, je vous suis étrangère et n’ai aucun droit d’héritage. Il est donc inutile de me persécuter pour cela.
Тоді він змінив тон — назвавши мене падлом, повією3 та іншими словами ще гіршими, від яких у мене кипить кров, коли пишу (наступного дня), — заплакав, вигукуючи, що він нещасний, що дожив до такого — я, нещасний чоловік, дожив до такого, — горопаха, знедолений, і хто ж мене кривдить, якесь г[івн]о, якесь падло Башкирцева4.
Alors il changea de ton, après m’avoir nommé charogne, coquine et d’autres mots pire encore et qui me font bouillir le sang quand j’écris (le lendemain) il pleura, criant qu’il est un malheureux, avoir vécu jusque là, moi, malheureux homme, avoir vécu jusque là, infortuné, misérable, et qui donc m’offense, une m[erd]e, une charogne de Bashkirtseff.
О, лють! Не можу писати про це — скаженію від гніву!!!
Oh rage ! je ne puis pas écrire ces choses-là, je deviens folle de colère !!!
Я не назвала його так, як він назвав мене, бо мій язик посоромився б вимовляти такі слова, як моє перо соромиться їх писати, — але я назвала його свинею5 і сказала, що він пʼяний і я не хочу з ним говорити. Справді вважаю, що на такі образи можна наважитися, тільки добряче напившись.
Je ne l’ai pas nommé comme il m’a nommé car ma langue eut été honteuse de prononcer de pareils mots, comme ma plume l’est de les écrire, mais je l’ai nommé salaud, et je lui dis qu’il était ivre et que je ne voulais pas lui parler. Je crois vraiment que, sans avoir trop bu, on ne peut oser des pareilles injures.
Я пішла до мами.
Je montai chez maman.
— Ну, що там у вас?6 — запитала вона.
— Eh bien, qu’est-ce que vous faisiez ? demanda-t-elle.
— Байдуже, були жахливі хвилини7.
— Qu’importe, il y a eu des moments terribles.
Я розповіла їй дуже спокійно і коротко все, як воно було, і зажадала пояснень за ті жахи, яких щойно зазнала, і за те, чому я маю зносити стільки страшних зухвальств, коли нічим не зобовʼязана дідусеві.
Je lui racontai très calmement et en abrégé les choses comme elles s’étaient passées et je lui demandai raison des horreurs que je venais de subir, et pourquoi j’étais exposée à tant d’impertinences terribles, n’étant en aucun point l’obligée de mon grand-père.
Кипіла від гніву, вмирала від люті, але втішалась думкою, що ніколи не забуду цього, — і, як не дивно, ця думка мало не заспокоювала мене.
Je bouillais; je mourais de rage, mais je me consolais en pensant que je n’oublierai jamais et chose étrange cette pensée me calmait presque.
Але ось зʼявляється Жорж, і поки я повторювала свої слова про Коліньйон, він каже: «Ось вона, башкирцевська манера8». Кінця фрази я не почула — я надто довго стримувалась, вже годину мене безперервно атакували через моє імʼя, моє імʼя вже годину волочили в багні й шматували на клапті, і я нарешті вибухнула:
Mais voilà Georges qui vient, et comme je redisais mes paroles de la Collignon, il dit: Voilà la manière Bashkirtseff, je n’entendis pas la fin de sa phrase, je me contenais depuis trop longtemps, j’étais depuis une heure constamment attaquée dans mon nom, mon nom était depuis une heure traîné dans la boue et mis en pièces, j’éclatai enfin:
— Знову моє імʼя!! Знову9! — закричала я, вийшовши з себе. — Виходить, я винна в тому, що не народилася якоюсь Бабаніною,10 заплямованою і скомпрометованою скрізь. Господи, Господи, як мене тут ображають11! — кричала я [Два або три слова викреслено] розпачливим голосом і, втративши над собою владу, здіймала руки до неба; ця мить була жахливою, судячи з усього, бо хвора мама схопилась із ліжка і кинулась переді мною на коліна. Я впала їй на плече, тремтячи і ридаючи від гніву й приниження. Усе сталося так раптово, що, піднявши руки вгору, я не встигла закрити ними обличчя, — мама вже була поруч. Кілька довгих хвилин я не могла заспокоїтись. Мама благала мене, втішала, але образа була надто велика — вона завжди залишатиметься в моїй памʼяті.
— Encore mon nom !! encore ! m’écriai-je hors de moi. Voyez donc je suis coupable de n’être pas née une Babanine souillée et compromise partout. Mon Dieu, mon Dieu, comme l’on m’insulte ici ! ai-je crié [Deux ou trois mots cancellés] d’une voix désespérée et hors de moi levant les bras au ciel, ce moment était terrible à ce qu’il paraît, car maman malade sauta du lit et se précipita à genoux devant moi, je me suis laissée tomber sur son épaule, tremblante et sanglotante de colère et d’humiliation. Ceci arriva si vivement qu’ayant levé les mains en l’air je n’eus pas le temps de m’en couvrir la figure, maman était déjà là. Quelques minutes entières je ne pus me calmer. Maman me supplia, me consola, mais l’injure était trop grande et elle restera toujours dans ma mémoire.
Коли змогла говорити, я сказала голу правду про Бабаніних, про цю «шляхетну родину» — тут надто довго розповідати про їхні справи, згадаю про них у нашій хроніці; скажу лише, що з дому шанованого, любленого, поважаного і грізного своєю вагою вони зробили дім жалюгідний і нікчемний — покрили його ганьбою і скандалом. Туди, де раніше губернатор приходив із повагою і стриманістю, через них прийшли [нерозбірливо], поліціянти12, жандарми — з галасом, зухвальством; вони вплуталися в неприємні й непристойні справи; одне слово: де колись, почувши прізвище Бабаніних, знімали капелюха, тепер плюють. І це вони дорікають мені моїм імʼям і моїми батьками!
Ayant pu parler j’ai dit la vérité toute nue sur les Babanine, cette noble famille, il serait trop long ici de raconter leurs affaires, j’en parlerai dans notre histoire, ici je dirai seulement que d’une maison respectée, aimée, honorée et crainte par son importance, ils ont fait une maison misérable, insignifiante, ils l’ont couverte de honte et de scandale. Là où le gouverneur, avant, arrivait avec respect et réserve, arrivèrent à cause d’eux des [illisible], des policemen, des gendarmes avec bruit, impertinence, ils se sont fait des affaires désagréables et inconvenantes en un mot, quand on prononçait le nom de Babanine avant on se découvrait, quand on le prononce maintenant on crache. Et ce sont eux qui me reprochent mon nom et mes parents !
Батька свого я знаю мало і люблю ще менше, але хто б не нападав на нього — нападає в його особі на весь мій рід і на мене саму. Чого я не стерплю.
Je connais peu mon père et l’aime encore moins mais quiconque l’attaque, attaque en sa personne toute ma race et moi-même. Ce que je souffrirai pas.
Щойно я заспокоїлась — у мами ще дужче розболілася голова: чого й слід було чекати після такої сцени.
A peine étais-je calmée que le mal de tête de maman redoubla, c’est à quoi on devait s’attendre après une pareille scène.
Прийшли Анж і Данілов, просиділи довго. Анж виявила багато доброти до мами — пестила її й доглядала.
Vinrent Ange et Daniloff et restèrent longtemps, Ange montra beaucoup de bonté envers maman, la caressant et soignant.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Бабаніни — рід Маріїної матері та її дядька Жоржа, який щойно глузливо кинув про «башкирцевську манеру». Марі повертає образу материній родині. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «policemen». ↩