❦
Середа, 28 жовтня 1874
Mercredi, 28 octobre 1874
Майже не спала — жахливий нежить мучив мене.
Je n’ai presque pas dormi, un rhume affreux me maltraitait.
Ледве встала — бачу, як входить величезна жовта потвора, а за нею мама. Це мій мастиф із Лондона. Пес — завбільшки з теля і чудовий. Я справді зраділа, побачивши такого чудового собаку.
A peine levée, je vois entrer une énorme bête jaune et, derrière elle, maman. C’est mon mastiff de Londres. Un chien grand comme un veau et magnifique. J’étais réellement contente de voir mon chien aussi magnifique.
Цілий день ми не наважувалися підпускати до нього Пратера. Граючись, цей велетень є більший укусив маму; коли він підводиться і кладе лапи мені на плечі — він вищий за мене. Усі його бояться: він молодий і любить гратися, а всім здається, що він сердиться. Знову ж таки граючись, він схопив Фортюне за руку і так тягнув від Прогулянки до будинку, а малий навіть не скрикнув. Я називаю його Портосом.
Toute la journée nous n’avons pas osé mettre en sa présence Prater. En jouant ce géant est plus a mordu maman; quand il se lève et pose ses pattes sur mes épaules il est plus grand que moi. Tout le monde le craint, il est jeune et aime à jouer et on pense qu’il se fâche. Toujours en jouant il a pris Fortuné par le bras et l’a ainsi traîné depuis la Promenade jusqu’à la maison, sans que le petit pousse un cri. Je le nomme Porthos.
Проводжаємо Анж додому — проходить Одіффре, і мама, збентежена, дивиться на мене, боячись побачити, як я червонію. Але я почервоніла лише тоді, коли тітка сказала:
Nous reconduisons Ange chez elle, Audiffret passa et ma mère embarrassée, qui me regarda, craignant me voir rougir. Mais je ne le fis que quand ma tante dit:
— Що це він так обертається, ідіот!1
— Pourquoi se retourner ainsi, idiot !
— Хто це? — запитала Анж.2
— Qui ça ? demanda Ange.
— Місцевий мужик,3 — сказала мама.
— Un paysan d’ici, dit maman.
Мало не забула згадати про дві примітні речі: перша — те, що на прогулянці з панною Мезьє вона сама першою заговорила зі мною про герцога Гамільтона, і ми сказали те саме, що говорили в Остенде; друга — Тьєр, після своєї «неволі в італійських бандитів» і «сходження в пекло», прибув сюди. Сьогодні ввечері ілюмінували готель «Медітерране», де він зупинився, оркестр грає, а море вкрите човнами з різнобарвними ліхтарями — а посередині великий освітлений човен, що пускає римські свічки та зірки й осяває Прогулянку бенгальськими вогнями.
J’allais oublier de parler de deux choses remarquables: la première c’est qu’en me promenant avec Mlle Meuzier, elle me parla la première du duc de Hamilton et nous en dîmes la même chose qu’à Ostende, et la deuxième c’est que Thiers après sa captivité chez les bandits italiens et sa descente aux enfers est arrivé ici. Ce soir on a illuminé l’hôtel de la Méditerranée, où il loge, un orchestre joue et la mer est couverte de bateaux avec des lanternes multicolores, un grand bateau au milieu illuminé et lançant des chandelles romaines, des étoiles et éclairant la Promenade des feux de Bengale.
Справжнє венеціанське свято. Коли славетний старець зʼявлявся на балконі, кричали:
Véritable fête vénitienne, quand l’illustre vieillard paraissait sur le balcon on criait:
— Хай живе Тьєр, хай живе Тьєр! — розмахуючи капелюхами. Ми були в натовпі разом із Анжель, Біховцем, Ніною і Парісом; ці двоє останніх після сварки о десятій годині все ще сиділи в нас, і ми всі пішли їсти морозиво до Румпельмайєра.
— Vive Thiers, vive Thiers ! en agitant les chapeaux. Nous étions dans la foule avec Angel, Bihovetz, Nina et Pâris, ces deux derniers à la suite d’une querelle se trouvent encore chez nous à dix heures, nous tous allons manger des glaces chez Rumpelmayer.
Але, коли я повернулася додому й роздяглася, мене охопив несказанний жах! Обличчя горіло, я не могла дивитися на вогні, голова здавалася важкою. Я була в жаху — подумала, що захворію на... жах! Стала навколішки і молилась з усієї сили душі, просила прощення за всі гріхи, благала Бога, як тільки могла, тим більше що страх дедалі дужче охоплював мене!
Mais rentrée et déshabillée je fus saisie d’une terreur inexprimable ! Ma figure brûlait, je ne pouvais regarder les lumières, je me sentais la tête lourde. J’étais horrifiée j’ai cru que j’allais être malade de la... horreur ! Je me mis à genoux et j’ai prié avec toute la force de mon âme, j’ai demandé pardon de tous mes péchés, j’ai supplié Dieu autant que je pouvais, d’autant que j’étais inspirée par la terreur qui s’emparait de plus en plus de moi !
Ах! Якби я так молилася щодня — була б щасливішою!
Ah ! si chaque jour je priais ainsi je serais plus heureuse !
З жахом думала про завтра — вже бачила себе перед дзеркалом!.. Вже уявляла, як під вуаллю тікаю з Ніцци разом із тіткою і їду до Лондона — щоб мені вкрили обличчя емаллю...
Je pensais avec horreur au lendemain, je me voyais déjà devant une glace !.. Je m’imaginais déjà voilée fuyant de Nice avec ma tante, et allant à Londres me faire émailler...
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩