Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Четвер, 22 жовтня 1874

Я відновила перший урок із італійської та латини. Я була в білому пеньюарі, і мама сказала мені таке! Таке, чого я ніколи не забуду, чого завжди пам'ятатиму з відразою й жахом і за що зробила їй сувору догану, — сказала слова, сповнені праведного обурення; я хотіла б знищити її цими словами за те, що вона мені сказала:
— Якщо ти одягнешся непристойно, ти можеш спокусити й столітнього викладача; нещодавно сімдесятирічний старий був спокушений маленькою дівчинкою. Вони можуть зґвалтувати тебе.
Ось що вона мені сказала!
Не скажу, що я відчула, почувши це, — хай читач сам прочитає і, я певна, кожен здригнеться від обурення, відрази, сорому і від усього найжорстокішого, найнижчого й найогиднішого, що пекло могло створити.
Концерт починається надто пізно — близько шостої вже темно.
Увечері всі вийшли; я залишаюся перед дзеркалом і зачісуюся так поетично, що хочеться показатися комусь. Я гарна цього вечора, і ця впевненість робить мене щасливою та надає особливого блиску моєму сяйному й свіжому обличчю.
Це Ніцца чи фосфат заліза? That is the question. Хай там як, хай буде благословенна Ніцца, бо в Ніцці я здорова й гарна.
Слава Богу.

Примітки

Фосфат заліза — поширений у 1870-х роках тонізуючий препарат, що призначався при анемії та загальній слабкості. ↩
Шекспір, «Гамлет», акт ІІІ, сцена 1: «Бути чи не бути — ось питання». Марі цитує по-англійськи для літературного ефекту. ↩