Неділя, 9 серпня 1874

З кожним днем мені краще; Валіцький дав мені хінні пігулки — виявляється, у мене була гарячка.
Граф мав від'їхати сьогодні вранці о десятій, але залишився, тому що вчора я сказала:
— Я вас не запрошую їхати верхи — ви завжди знайдете свої «але» й «якщо».
О третій він у нас. Валіцький забороняє йому їхати верхи, бо сьогодні вранці знову був нервовий напад. Граф не наважувався відмовитися, кажучи, що панна Марі розсердиться, — і я дуже люб'язно велю йому сказати, що він може не сідати в сідло й що я не розсерджуся.
О четвертій я виїжджаю верхи з Полем, щоб попрощатися з моїм дорогим Спа, до якого маю особливу ніжність.
Мама й Діна в екіпажі й везуть графа до Ів'яні. Я їду слідом. На підйомі до вілли я зупиняю коня, підкликаю графа, даю йому потримати мій повід і хлист між зубами, а сама поправляю капелюх. Це доставило йому задоволення й нічого мені не коштувало.
Він потис мені руку міцніше, ніж зазвичай, а я підняла на нього очі — чого не роблю завжди.
Ми їдемо до Ґамбара; я привожу там у лад зачіску — він дуже люб'язний. Звідти до Жеронстьєра, потім невідомими стежками до прогулянки Художників; я проїхала найрізноманітнішими дорогами й обхідними шляхами, а потім через Лувен'єр до міста. Кінь добрий, і я задоволена.
[Закреслено: Ми зупиняємось]
Я їхала весь час мовчки, думала, навіть мріяла. Я б із задоволенням вислухала освідчення в коханні — хоча б і кілька. Я прощалася з цим дорогим другим Баденом. Навіть подумала про Жерікке, про всі наші екскурсії, коли ми складали батаклан.
Я шкодувала.
Я скакала галопом.
Я думала про… пана де Б'єма. Мені здавалося, що він їде верхи поруч зі мною.
Вранці йшов дощ, а коли я сіла в сідло, погода стала такою, яку я обожнюю.
Перш ніж повертатися, ми зупиняємось у Давіньйонів. Потім я іду до Прогулянки Англійців на згадку про мого прекрасного незнайомця, залишивши маму й Діну, які їдуть до Баaса, де я їх знайду. Я вдягаю рожеву сукню, чорний жакет, чорний капелюх. Валіцький приходить сказати, що Борель обідає там.
Я б із радістю його побачила, але це неправда.
Сьогодні ввечері дві принцеси й два двори в театрі — жодної ложі. Мені доводиться взяти чотири місця в центральній ложі. Мені дуже незручно там сидіти. Всі Плобстери в театрі. «Подорож пана Перрішона» — чарівна п'єса, добре зіграна.
Щоразу, коли входив Дорія, мама чи я казали: «Ось Плобстер» або «Ось Дорія».
Попри погані місця, я не надто обурена — хоча трохи все ж таки. Вечір змарнований. Скільки ж там було гарного товариства.
Ми поверталися від Баaса додому; було темно, але я виразно бачила пана де Б'єма [Закреслено: що розмовляє] посеред дороги з одним із панів де Сінгі.