❦
Субота, 8 серпня 1874 — продовження
Samedi, 8 août 1874 - suite
Мені завжди здавалося, що мене не покохають.
J’avais toujours l’idée qu’on ne m’aimera pas.
Він не спить, не їсть, пише вночі, в нього нервові напади; його мати щодня скаржиться на це мамі. Я завжди поводилася з ним гірше, ніж із собакою, — щоправда, іноді я дивилася на нього. Але думаю, що мої погляди тут ні до чого. Він кохає мене, бо кохає; навіть якби я стріляла очима на всі лади, він би не покохав мене, якби цьому не судилося бути.
Il veille, il ne mange pas, il écrit la nuit, il a des attaques nerveuses, sa mère s’en plaint tous les jours à maman. Je l’ai toujours traité pire qu’un chien, il est vrai que quelquefois je l’ai regardé. Mais je suppose que mes regards n’ont rien fait. Il m’aime parce qu’il m’aime, j’aurais beau faire tous les yeux du monde qu’il ne m’aimerait pas, si cela ne devait pas être.
До того ж дивитися на людей треба лише тоді, коли бачиш у них схильність залицятися до тебе.
Et d’ailleurs on ne doit regarder les gens que lorsqu’on leur voit des dispositions pour vous faire la cour.
Вкладка · Annotation ultérieure de Marie, 1875
[Примітка: 1875. доказ Жіротта I]
[Annotation : 1875. preuve Girotta I]
Валіцький сказав, що я закохала його в себе; треба також сказати, що щовечора вдома я розповідала про свої успіхи за день, — і тоді Валіцький каже, що я винна, що я стріляла в нього очима і тому... Але це зовсім не правда. Воно є, бо воно є. І взагалі я не відчуваю жодних докорів сумління.
Walitsky a dit que je l’ai rendu amoureux de moi il faut que je dise aussi que je racontais tous les soirs chez nous mes progrès de la journée et alors Walitsky dit que je suis fautive, que je lui ai fait des yeux et que c’est pour cela que... Mais ce n’est pas vrai du tout. C’est parce que c’est. Et d’ailleurs je ne me sens pas le moindre remords.
Дощ стихає, і ми йдемо на прогулянку, де весь день видно чоловіків, вартих уваги. Обідаємо на балконі в «Баас». Граф увесь час з нами, — і ось він приходить обідати поруч. Здалека він кладе до рота велетенського рака, щоб пародіювати щуку, — повірив, маленький нетяма.
La pluie cesse et nous allons à la promenade où toute la journée on voit les hommes qui valent la peine d’être vus. Nous dînons sur le balcon chez Baas. Le comte était tout le temps avec nous et voilà qu’il vient dîner à côté. De loin il mit une énorme écrevisse dans sa bouche pour parodier le brochet, il a cru, le petit nigaud.
Він покинув манери, за які я йому дорікала, — навпаки, вже деякий час він запопадливий, спокійний, навіть благальний. Бідолашний хлопець — кажу «бідолашний хлопець», бо так прийнято в книжках і театрі, — але я жодного разу не жаліла його й досі не жалію.
Il ne prend plus les manières que je lui reprochais, mais au contraire, depuis quelque temps déjà, est empressé, tranquille, suppliant même. Pauvre garçon, je dis pauvre garçon parce que c’est l’habitude dans les livres et au théâtre mais je ne l’ai pas une fois plaint, et je ne le plains pas encore.
Мало не забула розповісти одну цікаву історію.
J’allais oublier de raconter une histoire curieuse.
Відколи ми в «Кур де Лондр», ми бачимо, як проходять усі чоловіки; Жерікке теж — але сьогодні, під час візиту поляків, він никав тут більше, ніж зазвичай: ходив туди-сюди, ніби збирався зайти в кожен будинок, — але ні в один не заходив, здавався нерішучим. Діна була натхненна — дивилася крізь жалюзі й не тямила себе від радості; вона навіть прибирала тих маленьких манер, які мені в ній не подобаються, і постійно хотіла говорити зі мною про Жерікке; мені було досить погано, і я весь час ставила її на місце, а потім нарешті сказала:
Depuis que nous sommes à la Cour de Londres nous voyons passer tous les hommes ; Gericke aussi, mais aujourd’hui pendant la visite des Polonais il rôdait particulièrement, allait, venait, avait l’air d’entrer dans chaque maison et n’entrait dans aucune, semblait indécis. Dina était inspirée, elle regardait à travers les persiennes et ne se sentait pas de joie, elle prenait même de ces petits airs que je n’aime pas en elle, et me voulait toujours parler de Gericke, j’étais assez mal et je la remettais en place à chaque instant, puis finis par dire :
— Діно, благаю тебе, облиш мене в спокої — я сьогодні не в стані зносити всі твої любʼязності; тобі радісно про це говорити, а я не в настрої.
— Dina, je t’en prie laisse-moi tranquille, je ne suis pas en état aujourd’hui de supporter toutes tes gentillesses, tu es heureuse d’en parler, mais je ne suis pas disposée.
Це було занадто — коли тебе надто сварять, починаєш упиратися і замість збентежитися хочеш показати, що не збентежений. Саме так вона й вчинила.
C’était trop, quand on est trop réprimandé on s’acharne et au lieu d’être confus on veut montrer qu’on ne l’est pas. C’est ce qu’elle a fait.
Раптом Жерікке кілька разів дивиться на наші вікна, проходить і вертається, дивиться знову, нарешті запитує щось у перехожої й прямує до наших дверей. Тоді Діна стрибає від вікна до свого ліжка, сміється, кричить, верещить і червоніє так, що спина в неї стала червона, поки вона в глибині кімнати виконувала якийсь надзвичайний па.
Tout à coup Gericke regarde nos fenêtres à plusieurs reprises, passe et repasse, regarde encore, enfin demande quelque chose à une passante, et se dirige vers notre porte. Alors Dina saute de la fenêtre jusqu’à son lit, rit, crie, hurle, et rougit tant que son dos était rouge pendant qu’elle exécutait vers le fond de la chambre un pas extraordinaire.
Мені було гидко — бо для мене цей Жерікке мало що значить, а якби я його не знала особисто, то не значив би нічого. Відтоді як він утікає, мені до нього більше немає діла.
J’en étais dégoûtée ; car pour moi ce Gericke est peu de chose, et si je ne le connaissais pas personnellement ne serait rien du tout. Depuis qu’il fuit, je ne m’occupe plus de lui.
Побачивши, що він входить, я здогадалася, що він прийшов залишити картки P.P.C.1 — він уже кілька разів казав, що відʼїде девʼятого, а сьогодні восьме. Так і виявилося: він залишив три картки. P.P.C. — ось одна:
En le voyant entrer, j’ai deviné qu’il venait laisser ses cartes, P.P.C. comme il a plusieurs fois dit qu’il partirait le 9, et c’est le 8 aujourd’hui. C’est ce qui était, il laissa trois cartes. P.P.C. en voici une :
Вічний спокій2 Шибеник і чорт, Сміливий, милий, Спритний, привітний, Сміхун за столом, Легкий, скрізь улюблений,
Requiem eterno Canaille et diable, Hardi aimable, Adroit affable, Rieur à table, Léger partout fêté
Він — розпещене дитя, Покірне красі.
Est un enfant gâté Soumis à la beauté.
Після обіду беру гарний двокінний екіпаж із дзвіночками — як у герцога, — і ми з Діною і Валіцьким їдемо на Морто, Французький променад і Англійський променад — останній тому, що пан де Бʼєм завжди їздить з того боку: це він змушує мене туди їхати.
Après dîner je prends une jolie voiture à deux chevaux et avec des grelots comme le duc et nous allons Dina, Walitsky et moi au Morteau, à la Promenade des Français et à la Promenade des Anglais, et celle-là parce que M. de Biesme vient toujours de ce côté, c’est lui qui me fait aller là.
Мама вдома й вітає нас:
Maman était à la maison et nous salue de :
— Дорія Памфілій,
— Doria Pamphilii,
схоже, це імʼя не полишає її вже день — це другий плобстер3.
il paraît que ce nom ne la quitte pas depuis un jour, c’est un deuxième Plobster.
Відтоді, тільки-но його побачимо, щоразу жартуємо. О десятій — бал: мама в абрикосовій сукні, вишитій трояндами, колосками, листям; Діна в чорному від Ворта, я — так само в білому. Волосся розпущене по спині, перехоплене вгорі бантом, як на сукні, — по-дитячому. Марґеріт на балі, Дорія позаду її крісла; вона оточена своїми дамами і панами, а також дамами й панами з почту принцеси Пруссії.
En le voyant on plaisante toujours depuis. À dix heures au bal, maman en robe couleur abricot, brodée de roses, d’épis, de feuilles, Dina en noir Worth et moi en blanc de même. Les cheveux sur le dos attachés en haut par un nœud pareil à ceux de la robe, comme les enfants. Marguerite est au bal, Doria derrière sa chaise, elle est entourée de ses dames et de ses messieurs et de celles et de ceux de la princesse de Prusse.
Ми майже самі, і до того ж жодної ватаги — що мене втішає. Журібаррен, захоплення Валіцького, і дель Пуенте поїхали. У Робенсон більше немає тих двох, які робили все в неї вдома. Ми йдемо з графом, цим вічним графом, до салону-театру й залишаємося там майже весь вечір. Я двічі танцювала з молодим льєжцем, якого представив Кірш, і двічі з поляком.
Nous sommes assez seules, et il n’y a d’ailleurs pas un seul bataclan, ce qui me console. Jurybarren, l’adoration de Walitsky et del Puente sont partis. La Robenson n’a plus ces deux qui faisaient tout chez elle. Nous allons avec le comte, cet éternel comte au salon-théâtre et y restons presque toute la soirée. J’ai deux fois dansé avec un jeune Liégeois, présenté par Kirsh, et deux fois avec le Polonais.
Він і далі розповідав свою історію: що молодий чоловік вирішив утікати, бо з першої ж хвилини побачив барʼєр. Дівчина не мала серця або здавалася такою, — і молодий чоловік теж хоче не мати серця і бути байдужим, як вона, до кінця свого життя.
Il a encore continué son histoire, que le jeune homme avait résolu de fuir, parce que dès le premier moment il vit une barrière. La jeune fille n’avait ou paraissait ne pas avoir de cœur, et que le jeune homme aussi veut n’en avoir point et se montrer indifférent comme elle, pour le reste de sa vie.
— Але це безглуздо, пане: дівчина байдужа від природи, тоді як молодий чоловік буде байдужий — але в нього байдужість буде вимушена, удавана.
— Mais c’est bête, Monsieur, la jeune fille est indifférente naturellement, tandis que le jeune homme sera indifférent mais chez lui l’indifférence sera forcée, fausse.
Я вголос коментувала все, що він говорив.
Je faisais mes remarques à haute voix sur ce qu’il disait.
— Чому він не намагається перестрибнути через барʼєр?
— Pourquoi n’essaye-t-il pas de franchir la barrière ?
— Що ж, якщо він не перестрибне, то зламає собі ноги — ось і все, — кажу я.
— Eh bien, s’il ne saute pas, et bien il se cassera les jambes voilà tout, dis-je.
навскоси
Які чоловіки дивні! Вони думають, що в тебе немає серця, бо ти їх не кохаєш!
en travers Que les hommes sont étranges ! Ils pensent qu’on n’a pas de cœur parce qu’on ne les aime pas !
Це ризиковано.
C’est risqué.
— Хто не ризикує — нічого не виграє. І він продовжував і т. д., і т. д., і т. д., і т. д.
— Qui ne risque, ne gagne rien. Et puis il continuait etc. etc. etc. etc.
Ще раз я зловила його погляд — він дивився на мене так, як іноді дивиться.
Encore une fois je l’ai surpris me fixant comme il me fixe quelquefois.
Я його слухала й дивилася на Дорію і де Бʼєма; на останнього я не дивилася, бо не бачила, але думала, що хочу його побачити.
Je l’écoutais et regardais Doria et de Biesme, ce dernier je ne regardais pas parce que je ne le voyais pas mais je pensais que je veux le voir.
О пів на дванадцяту ми йдемо; за три кроки до останніх колон маленький молодий чоловік пропонує мені руку:
À onze heures et demie nous partons, trois pas avant les dernières colonnes le petit jeune homme m’offre son bras,
— Хочете? (Я так часто відмовляю.)
— Le voulez-vous ? (je le refuse si souvent).
— Ще б пак — я сама просила вас, а ви не пропонували, — і справді, я сама попросила його, щоб вийти.
— Je crois bien, je vous l’ai demandé moi-même, vous ne me l’avez pas offert, — je l’avais demandé en effet pour sortir.
Саме коли я це казала, пан де Бʼєм — який ніколи на мене не дивиться — підняв на мене очі. Я була в захваті й у коридорі сказала, що мені шкода йти, що я хотіла б повернутися. І ми повертаємося; я іду до салону-театру, вдаючи, що шукаю когось, — щоб на зворотному шляху ще раз його побачити.
Au moment où je disais cela M. de Biesme qui ne me regarde jamais a levé ses yeux sur moi. J’en fus charmée et dans le corridor j’ai dit que je suis désolée de m’en aller, que je voudrais retourner. Et nous retournons, je vais au salon-théâtre, faisant semblant de chercher quelqu’un, pour que en revenant je puisse le voir encore.
— Марі, праворуч, праворуч, — каже мені Діна.
— Marie, à droite, à droite, me dit Dina.
— Його там немає, — кажу я, обертаючись і дивлячись праворуч.
— Il n’est pas là, dis-je en me retournant, regardant à droite.
Там тільки Плобстер.
Il n’y a que Plobster.
— Та є, він теж тут.
— Mais si, lui aussi.
І я оберталася ще двічі — не бачила його, але бачила Дорію; він, мабуть, здивований. Тричі я оберталася, роблячи вигляд, що дивлюся на нього.
Et je me suis tournée encore deux fois sans le voir mais en voyant Doria, il doit être étonné. Trois fois je me suis tournée ayant l’air de le regarder.
Я йшла під руку з маленьким. Лише виходячи я побачила мого красивого незнайомця — він сидів на першому дивані праворуч від входу. Оскільки я йшла за колонами, бачу лише його спину. Я повернулася до зали — щоб його побачити! Це факт. Дивно? Ні, аніскільки — він мені подобається, і я була в захваті від того, що він удостоїв мене поглядом.
J’étais au bras du petit. En sortant seulement j’aperçus mon bel inconnu, assis sur le premier canapé en entrant à droite. Comme j’ai passé derrière les colonnes je ne puis voir que son dos. Je suis retournée dans la salle pour le voir ! C’est positif. C’est étrange, non, du tout, il me plaît, et j’étais enchantée de ce qu’il a daigné jeter un regard sur moi.
Він одружений, гадаю, — шкода було б.
Il est marié, je pense ; ce serait dommage.
Але він мені справді подобається. З першої ж хвилини я добре бачила, що він не негідник.
Mais il me plaît vraiment. Dès le premier moment j’ai bien vu qu’il n’était pas un faquin.
Ось у чому нещастя бути жінкою. Якби я була чоловіком і жінка мені подобалася б, я б домоглася, щоб мене представили, і залицялась би до неї, — але, на жаль! я жінка.
Voilà le malheur d’être femme. Si j’étais homme et une femme me plairait, je me ferais présenter et lui ferais la cour, mais hélas ! je suis une femme.
Примітки
Pour Prendre Congé — прощальні візитні картки, що їх залишали перед відʼїздом. ↩
В оригіналі латиною: «Requiem eterno» (так у тексті; лат. requiem aeternam); далі французькою: «Canaille et diable, / Hardi aimable, / Adroit affable, / Rieur à table, / Léger partout fêté / Est un enfant gâté / Soumis à la beauté.» Це той самий акростих на імʼя барона Жерікке, що Марі переписала 12 липня 1874: перші літери французьких рядків складають CHARLES (Шарль); в українському перекладі акростих не відтворено. ↩
В оригіналі: «Plobster» — власне слівце Марі (перекручена англійська), яким вона називає світських молодих чоловіків, гідних уваги залицяльників; у цьому записнику вона пише його з великої літери. Без артикля воно стає прізвиськом конкретної людини (спершу Дорії, згодом іншого залицяльника в Остенде); у таких місцях його подано як імʼя — «Плобстер», без виділення. ↩