Пʼятниця, 7 серпня 1874

Хотіла поїхати верхи, але Поль не прийшов, і коней після двох годин у дворі відіслали. Якби я не була хвора, я б лютувала.
Щодня прокидаюся із синіми мішками під очима і зморщеною шкірою. Я така негарна. Грек сидить у нас години дві, а може, й більше. Поляк приходить кілька разів і залишається весь день верхи в надії, що я вийду. Він сказав мамі, що двічі запитував мене, чи хочу я поїхати, і що я нічого не відповіла. Може, й так. Я виходжу, вмощуюся на канапі, загортаюся в шаль і кажу:
Графе, подушку під ноги. Мені було погано, я нічого не чула.
Грек сказав, що Дорія одружується з Робенсон — він у неї шалено закоханий. Можливо, і в будь-якому разі це було б великим щастям для неї. Я почервоніла й відвернулася, розбираючи ноти.
Не можу їсти те, що дають у готелях, — тому мама і Валіцький самі приготували мені обід: суп і курячі котлети; я їла, але дуже слабка.
Щойно біль повертається — я не можу нічого робити. Валіцький каже, що це хворий нерв, — не хвороба серця і не рак.
І все-таки я негарна.
Їдемо в екіпажі Англійським променадом і далі — я хотіла туди, бо пан де Бʼєм завжди їздить і повертається з того боку.
Усі проходять повз наше помешкання, але це не заважає мені вважати його огидним через шум бруківки, що мене дратує, — настільки я роздратована.
Найменший шум, чиїсь кроки мене дратують. Я в жахливому стані — і до того ж негарна. Після прогулянки в екіпажі ми з мамою і Діною проходимо пішки від вулиці Мержевських через площу Крокетів і алею Семи годин. Заходимо до «Баас»; користуючись хвилиною без болю, випиваю чашку шоколаду.
Музики немає — оркестр у театрі, де обидві принцеси: Марґеріт і принцеса Пруссії, Фрідріх-Карл, здається. Ложі нам не дістається і йдемо до салону, де до нас приєднується граф.
Боді залишається поруч із нами, тоді як його приятель Філіпеску залишається з якоюсь російською родиною, де є дві панночки, які кліпають очима, гарчать і гавкають, коли нас бачать.
Граф від нас не відходить (мені знову боляче — ледве пишу); замість одразу повертатися, ми сідаємо на сходах, як покоївки, — граф стає на коліна перед Діною.
Але в темряві бачимо: Дорія проходить із букетом, залишає його в готелі «Пеї-Ба» — що тут зовсім поруч — і повертається. Ми говорили голосно — він обернувся. Кому це він несе букет? — замислилася мама, а я: — Графе, ідіть, дізнайтеся, кому цей букет.
Виявляється, він поніс його до себе.
Я сказала маленькому поляку, що він залицяється до мене не так, як мені подобається, що він недостатньо запопадливий, і т. д., потім наказала йому піти стати навколішки посеред зали; він наважився відмовитися, але запропонував стати навколішки між двома колонами:
— Ви смієте казати «ні» — я вас більше ні про що не проситиму.
Я говорила йому самі тільки зухвалості — і, певно, сміялась.
Я сказала, що те, чого я прошу, — ніщо порівняно з цим, і розповіла історію про свиню і Карло; Валіцький вигадав цю історію, а я так часто її переказувала, що мені здається, ніби вона правда. Тоді Валіцький розповів іншу дурницю — про герцога Гамільтона, який нібито взяв живу щуку, засунув голову риби в рот, поки та билася, і підійшов до мене зі словами: Як ся маєте? — від чого риба впала на мою сукню. Поляк жахнувся і почав тираду, що такі люди нездатні на відданість, дружбу і т. д.
Сміялись (я страждаю).
Мені сумно залишати Спа — особливо коли бачу пана де Бʼєма, який красивий і яким я захоплююся: кожен мусить його помітити — в ньому є щось, чого неможливо визначити. А ще в нього глузливий вираз обличчя.
Він часто проходить повз нас — кілька разів на день. Яка ж я дурна, що захоплююся людьми, яких не знаю! Але хіба я можу інакше? Ті, кого ми знаємо, не можуть мені подобатися.
Мені не хочеться залишати Спа — тут є чоловіки, чоловіки дуже пристойні.
Мама каже мені безглузду річ: що Жерікке закоханий у мене. Навіщо ж тоді він так поводиться? Я попрошу у нього пояснень, коли вийду заміж. Це буде кумедно.
Я докоряла собі за Бореля, але в «Лапках мухи» почула фразу, що мене заспокоює. Коли заварюють чай, спочатку наливають кілька крапель гарячої води, які потім зливають, — щоб позбутися гіркоти і всього неприємного, — а потім наливають першу чашку, в якій залишається весь аромат без гіркоти. Я не вмію добре сказати, але зміст той самий.
Я домоглася, щоб ми залишилися в моєму дорогому Спа до вівторка. Мені дуже важко розлучатися з моїм дорогим, другим Баденом.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «How do you do?» — стандартне англійське вітання. ↩