❦
Четвер, 6 серпня 1874
Іду до мами на купальню. Вдягаю кремову сукню, мусліновий фішю з валансьєнськими мереживами, капелюх із квітами — і здаюся собі чарівною, волосся розсипане по спині. Я чарівна, бо я румʼяна, дуже румʼяна.Jeudi, 6 août 1874Je vais retrouver maman au bain. Je mets ma robe écrue, un fichu de mousseline avec valenciennes, le chapeau à fleurs et je me trouve adorable, les cheveux sur le dos. Je suis adorable parce que je suis rose, très rose.
У «Баас» застаємо Жерікке — але не дивимося на нього.
Chez Baas, Gericke nous trouvons mais ne le regardons pas.
Знову бліднію — румʼянець, що освітлював моє обличчя, зійшов.
Je redeviens pâle, la couleur qui avait illuminé ma figure s’est en allée.
Ідемо на музику, на дитячий бал.
Nous allons à la musique, au bal d’enfants.
Пан де Жаль поїхав.
M. de Jahal est parti.
Не обідала — почуваюся погано. Болить у лівій частині грудей; вперше цей біль мене схопив, коли я читала про рак Анни Австрійської в Ніцці, — але тоді він зʼявлявся лише час від часу; з учорашнього вечора він не вщухає.
Je n’ai pas dîné, je me sens mal. J’ai mal dans la poitrine gauche, la première fois ce mal me prit lorsque je lisais du cancer d’Anne d’Autriche à Nice, mais alors ce n’était [que] par moments, depuis hier soir ce mal ne cesse pas.
Якщо я помру — я спалю свій щоденник. Мені було б дуже прикро вмирати... Я житиму, як хочу, або помру. Одне з двох. Мені лише пʼятнадцять років. Боже мій!
Si je mourrai, je brûlerai mon journal. Je serais désolée de mourir..., je vivrais comme j’aime ou je mourrai. L’un des deux. Je n’ai que quinze ans. Mon Dieu !
Насилу одягаюся — рожева сукня, волосся розпущене — до театру на «Лапки мухи»1. Поль, цей пустун, зіграв і виграв чотириста франків і взяв нам ложу. У театрі мені так погано, що я розстібаю ліф (біль повертається) і стаю за завісою — ми в авансцені.
Je m’habille avec peine, robe rose, cheveux pendants pour le théâtre « Les pattes de mouches ». Paul, ce garnement, a joué et a gagné quatre cents francs et nous prit une loge. Je me trouve si mal au théâtre que je défais mon corsage (mon mal reprend) et me place derrière le rideau, nous sommes dans une avant-scène.
Пʼєса дуже забавна; нікого цікавого немає. Я думала, що прийде пан де Бʼєм — бачила його верхи з маленькою дівчинкою, а потім пішки — він ішов до казино. Він проходить кілька разів на день вулицею, де ми живемо, — верхи, пішки і т. д.
La pièce est très amusante, il n’y a personne d’intéressant. Je croyais que M. de Biesme venait, je l’ai vu à cheval avec une petite fille et puis à pied allant au Casino. Il passe plusieurs fois par jour par la rue où nous demeurons, à cheval, à pied etc. etc.
Мама мучить мене своїми наріканнями й плаче весь вечір, потім спить у моїй кімнаті. Вона думає, що я хвора, — і це мене обурює.
Maman me tourmente avec ses lamentations, et pleure toute la soirée puis dort dans ma chambre. Elle croit que je suis malade et je suis furieuse de cela.
Не хочу звертатися до лікарів — молитимуся Богу.
Je ne veux pas recourir aux médecins, je prierai Dieu.
Я пишу, а біль мучить мене — тупий і повільний, що мучить, що змушував би мене стогнати, якби я не стримувалась, що заважає їсти, ходити, бачити, що знущається з мене.
C’est que j’écris et mon mal me tourmente, c’est une douleur sourde et lente qui me tourmente, qui me ferait gémir si je ne me retenais pas, qui m’empêche de manger, de marcher, de voir, qui me maltraite.
Примітки
«Les Pattes de mouche» (дослівно «мушачі лапки», тобто «кривуляки») — комедія Вікторьєна Сарду (Théâtre du Gymnase, 1860), англійською відома як «A Scrap of Paper». ↩