Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Вівторок, 7 липня 1874

Альфред відправив... Я написала два листи — один, лютий і зухвалий, — тітці; другий, ніжний і вдячний, — татові. Ще б пак! Тітка не віддає тисячу франків, які тато дає мені!
«В його ході було щось від легкої величі бога». Я вважаю, що це можна застосувати до Нотлімаха — одного з єгипетських божеств.
Ми пообідали в Совен'єрі — я, мама, Валіцький і Поль у колясці, а Діна і молодий пан верхи. Молодий пан — тендітний юнак, блідий, і він огидний мені. Я ледве його терплю. Це вихована дитина. Але що мені з того, якщо він огидний — хоч, судячи з усього, він думає про мене не те, що я про нього.
Він залицяється до мене настільки, наскільки може залицятися молодий пан у двадцять років із брудним прямим русявим волоссям.
Мені так набридають; я боюся, що мене щомиті переб'ють, — не розповідатиму жодних подробиць.
Увечері в Казино Поль познайомив нас із міс Роу — чарівною маленькою американкою.