Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Четвер, 25 червня 1874

Яке дивне містечко: біля джерела нікого, у садах нікого, у купальнях — кілька руських гіпопотамів, що горланять на всю горлянку. Нічого елегантного, нічого чарівного — це не водолікарня! Це гидка діра.
Я боялася поринути в ці чорні купальні й витиратися цим жовтим рушником — тому й не торкнулася до них, а скористалася своїми штанями, спідницею і сорочкою.
Виходячи, зустріли маркізуІв'яні — вона була в захваті тощо тощо і повідомила нам, що у Баса можна добре поїсти. Але у Баса ми знайшли двох куртизанок, що від'їжджали до Брюсселя, і кількох звичайних і неприємних чоловіків. Після цього жалюгідного обіду ми обійшли Сад; я пішла з Валіцьким і Полем стріляти в тирі. Потім повернулися. Спа безлюдна — це жахливо.
За її наполегливими запрошеннями ми пішли до мадам Ів'яні: велика вілла, сад, кури тощо. Вона каже, що через десять-п'ятнадцять днів приїде товариство. Сподіватимемося — бо нічого іншого й не залишається. Пробуємо спільний стіл — жахливо; я піднімаюся і прошу подати мені суп і суниці, після чого одягаю сіру сукню й чорний капелюх — він мені більше не заважає з довшою гумкою. Я знаходжу — як і всі — цю сукню чарівною.
Поль приходить по мене, і ми йдемо на концерт — де знаходимо трьох старих, двох з половиною англійців, десятка два росіян та нянь із немовлятами. Мама вже там — і Ґамбар, цей король Спа, балакає з нею. Він запрошує нас у неділю подивитися його замок.
Кілька цих створінь ідуть геть разом з музикантами. Увечері — концерт «Віденських танців», і водночас оркестр грає в залі; і ми могли бачити з читальні цю порожню залу — жодної половини, жодної чверті танцюриста.
Зали казино розкішні — красивіші, ніж у Баден-Бадені й Монако; у Баден-Бадені, крім нових зал, що дуже гарні.
Але все порожньо, безлюдно, сумно. І на додачу до всього помираєш від голоду.
[Папір із шапкою «Готель «Європа», Спа»]