❦
Субота, 30 травня 1874
Samedi, 30 mai 1874
Виснажливий день: нашвидку поснідавши у Бенара, ми сідаємо на поїзд і вирушаємо до Севра.
Fatigante journée, ayant déjeuné à la hâte chez Bénard, nous prenons le train et nous nous rendons à Sèvres.
Я хвора, і так вийшло, що поїздка припала на годину після початку моєї хвороби — якраз на ті дві-три години, коли я виснажена й нездужаю.
Je suis malade et il arrive que le voyage se fait une heure après le commencement de ma maladie, le moment où je suis fatiguée et souffrante pendant deux ou trois heures.
Мені не сподобалася наша витівка.1 Ми відвідали мануфактури — досить цікаво. Спека жахлива.
I did not enjoy our escapade. Nous visitâmes les manufactures, c’est assez intéressant. Il fait une chaleur atroce.
О пів на четверту ми сідаємо на поїзд до Парижа — повертаюся з радістю.
A trois heures et demie nous reprenons le train de Paris, je rentre avec plaisir.
Ледве я встигла роздягтися, як чую: Можна? — «Не можна, не можна!»2 — закричала я. Але попри цю заборону Біковський зʼявився у дверях — навмисне. Я зробила йому сувору й недвозначну догану; він запамʼятає, цей нестерпний ідіот!
A peine dépouillée de mes vêtements, j’entends : Peut-on. Il ne faut pas, il ne faut pas ! criai-je. Mais malgré cette défense Bikowsky parut à la porte, il le fit exprès. Je lui fis une réprimande sévère et simple, il s’en souviendra, cet idiot impossible !
О шостій ми їдемо до Булонського лісу (жовтий капелюх, нова полотняна сукня, волосся підібране і злегка хвилясте в локонах, що завиваються самі по собі, відколи я не скручую їх на ніч — на потилиці, досить мило). Сьогодні всі вже розʼїжджалися, коли ми вʼїжджали до лісу, о пів на сьому. І ота вечірка Ротшільда, що не дає мені спокою відтоді, як я дізналася про неї.
A six heures nous allons au Bois (chapeau jaune, robe toile neuve, cheveux relevés, et un peu flottant en boucles, qui se frisent naturellement depuis je ne les noue plus pour la nuit, sur la nuque, assez bien). Aujourd’hui tout le monde sortait lorsque nous entrions au Bois, à six heures et demie. Il y a cette soirée de Rothschild qui me tourmente depuis que je sais qu’elle existe.
Ми побачили принцесу Суворову, яка кілька разів оберталася, вітаючись і посміхаючись, — а потім мисливців-піхотинців, Федюса з іншим пішим. Я засміялася — не засміялася б, якби мама не сказала: Ось ідуть дрібними кроками, кожен на своєму місці3. Я знову опустила парасольку. Мама каже, що він це помічає і торжествує. На зворотному шляху ми знову побачили його на посту — побачивши мене, він повернувся до свого супутника й почав щось жваво розповідати.
Nous vîmes la princesse Souvoroff qui se tourna plusieurs fois en saluant et souriant, puis les chasseurs à pied, Fedus avec un autre piéton. J’ai ri, je n’aurais pas ri si maman n’avait pas dit: Et voilà à petits pas, à leur place. J’ai encore baissé l’ombrelle. Maman dit qu’il le remarque et qu’il triomphe. En retournant nous le revîmes à son poste, m’ayant vue il se tourna vers son compagnon et commença à lui raconter quelque chose avec empressement.
Хотілося б зʼясувати стосунки з цим голим графом, з цим чарівним Федюсом, цим зівʼялим Аполлоном.
Je voudrais m’expliquer avec ce comte nu, ce Fedus charmant, cet Apollon fané.
Мені вже нудно; я не можу жити чужинкою — у Ніцці я звикла до цього, але все одно постійно мучуся. А в Парижі мені від цього ще болючіше.
Je m’ennuie déjà, je ne peux pas vivre en étrangère; à Nice j’y suis habituée, je me tourmente toujours. Mais à Paris cela me fait encore plus de peine.
Незабаром ми їдемо до Спа; я хотіла б залишитися на Гран-прі, але знову самі, як і всюди, — ця думка засмучує мене.
Nous allons bientôt à Spa, je voudrais rester pour le Grand Prix, mais encore être seules comme partout, cette idée me rend chagrine.
Я люблю Париж і мимоволі вірю, що маю бути тут щасливішою. Треба молитися Богу, і Він зробить мене щасливою — якщо я гідна цього.
J’aime Paris et je crois, malgré moi, que j’y dois être mieux. Il faut prier Dieu et il me fera heureuse, si je suis digne de l’être.
Пишу і уявляю собі вечірку в готелі Ротшільда. Яка нещасна моя натура. Я люблю, обожнюю, прагну того, чого не маю і, можливо, ніколи не матиму...
J’écris et je m’imagine la soirée à l’hôtel Rothschild. Quelle malheureuse nature que la mienne. J’aime, j’adore, je désire ce que je n’ai pas et ce que je n’aurai peut-être jamais...
Примітки
В оригіналі англійською: «I did not enjoy our escapade». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩