Середа, 27 травня 1874

Отже, я знайшла свою глибину. Але, як завжди, лише перший крок важкий. Знайшовши свою глибину, я одразу побачила, що їх у мене дві — потім три: в одній знайшла герцога Гамільтона, в другій — пʼятсот тисяч франків річного доходу тощо і в третій — матір та всіх, кого люблю. Цю останню не можна порівнювати з іншими — не тому, що вона більша або менша, а тому, що вона — інше; полишимо її. Я не вважаю її глибиною, так би мовити. Але дві інші — мої справжні глибини; я їх знайшла, нарешті!
Мама лежить до пʼятої; тим часом я переробляю по-своєму ліф сірої сукні; від пʼятої до сьомої — у Лаферʼєр. Велика пані Кароліна привітна — і я зітхаю з полегшенням. Ця відьма, мабуть, добра в глибині душі. Але як вона поводиться зі своїми дівчатами — ай, ай, ай! Поки ми там були, Джоя і Субіз вийшли з іншого салону — мабуть, призначеного для таких дам. Я побачила цю фею моди, цю героїню дуелі Монтебелло–Меттерніх — і вона видалася мені дуже негарною. Потім оголосили пані Розалі Леон — ми її не бачили, вона була, мабуть, в іншому салоні. Мій обхват талії: пʼятдесят пʼять сантиметрів; у Діни корсети тріщатимуть.
Увечері розмовляю з мамою — без сварки — про те, що мене турбує. Мама хотіла довести мені велич шлюбу з Милорадовичем. «Ні, ні, це не те». (Ангот)!

Примітки

Субіз — ймовірно, супутниця або знайома Джої. ↩
«Дуель Монтебелло–Меттерніх» — світський скандал, який не вдалося встановити. Хто його «героїня», Джоя чи, можливо, Субіз (Марі називає її «гидкою»), з тексту не ясно. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Angot» — відсилання до знаменитої оперети Лекока «La fille de Madame Angot» (Брюссель 1872, Париж 1873), великого хіта тих років; «Ні, ні, це не те» — схоже, рядок звідти, хоча в лібрето його не знайдено. Марі відмовляється від небажаного шлюбу цитатою. ↩