Четвер, 28 травня 1874

Я не ходила до Жанни Індіанки — вона сама прийшла до мене; вона нагадала мені Баден. Завтра піду до неї.
Ми були на виставці на користь ельзасців і лотарингців, у Законодавчому Корпусі. Спека. Піднімаюся до диякона — дати кілька порад щодо листа, який він має написати. Потім ідемо з ним до «Баккара». Кришталь там чудовий — замовили на понад три тисячі франків. Виставки й великі магазини дуже стомлюють.
Ідемо в Булонський ліс освіжитися. Але раптом бачу щось надзвичайне — це віконтеса Вікʼє. Вона вітає маму; на зворотному шляху бачимо княгиню Суворову — вона сидить на стільці з якоюсь дамою й собакою; мама зупиняє екіпаж. Суворова виходить назустріч мамі — видно, що дуже рада. Вона сварить маму за те, що мама не залишила їй адресу, коли тиждень тому була в неї; запрошує нас завтра о другій; обіцяє приїхати до нас у «55», у Ніццу; запитує, куди ми їдемо на літо — я сказала, що в Спа. «Ми теж — лікар сказав, що моїй дочці треба туди на двадцять днів».
Вона їде в неділю до Шантільї; дочка, каже вона, обожнює коней і перегони — тож я сказала, що теж їх обожнюю. Це дуже приємна й гарна жінка.
Ідемо в Булонський ліс — є ще один особняк на продаж, який завтра поїдемо дивитися.
За обідом згадуємо подорож до Відня — і багато сміємося з тітчиних переляків.
Коли я їхала до Парижа, думала, що мама одразу піде до княгині Суворової, що ми будемо з нею, і я проведу цей короткий час так, як люблю. Але сталося інакше — тим гірше.
По-моєму, в російському бістро їдять дуже добре. Звісно, ботвіня [холодна рибна юшка] та інша гидота вигнані з мого столу. По дорозі до готелю троє пристойних панів дивилися на нас і кілька разів озиралися; я передусім спробувала по-російськи: ковбасники — вони озирнулися знову, і один — з усмішкою; тоді я сказала мамі досить голосно, щоб було чути:
— Не хочу, щоб на нас оберталися й дивилися, як на ідіоток. Щоб повернутися, нам треба було перейти вулицю, і, відходячи, я сказала:
— Ідіоти, погано виховані свині.
Я була роздратована — це було безглуздо. Я сказала передусім ковбасники, бо саме росіяни уявляють, що в Парижі немає жінки всі жінки — повії. Ми маємо пристойний вигляд, але ввечері не видно, а бути після девʼятої на бульварах — підозріло. Граю в мʼяча.

Примітки

«Jeanne lʼIndienne» — «Жанна Індіанка»: прізвисько якоїсь знайомої; можливо, натяк на екзотичний вигляд або походження. ↩
Після Франко-прусської війни 1871 р. Ельзас і Лотарингія відійшли до Німеччини; благодійні виставки збирали кошти для ельзасців, що обрали французьке громадянство й переїхали. ↩
«Баккара» — відомий французький виробник кришталю; тут — паризький виставковий салон. ↩
«Вілла 55» — вілла, де Башкирцефи зупинялися в Ніцці. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Ботвіня» — холодна страва російської кухні з квасу, риби та зелені; Марі її зневажає. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Je joue à la balle» — «Граю в мʼяча»: Марі іронічно підводить риску — вона «пасує» цей епізод далі, не приймаючи близько до серця. ↩