Субота, 16 травня 1874

Починаю день сміхом — і так само закінчую. Снідаючи в «Гранд-Отелі», хотіла щось сказати, але сміх душить мене й тримає пʼять хвилин — і все через дурницю: я хотіла сказати Діні, щоб послала панові, який снідав поруч, шматок цукру на потіху, бо він на нас дивився.
Від першої до четвертої ми тиняємося. Яке чудове заняття! Діна — ангел терплячості й скромності, але з її любовʼю до крамниць вона нестерпна. Подумати тільки, де ми побували: у «Луврі», у «Бон Марше», у «Пті Сен-Тома», у «Гран Сен-Поль», у «Тур Сен-Жак», у «Рожевому носі», у «Вивернутій кісточці»!!!
Боже мій, голова йде обертом. О четвертій беремо фіакр — і ті самі розʼїзди починаються знову. Але ось на бульварі я бачу знайоме обличчя в фіакрі — зовсім як у Ніцці: Кінський. Я вигукнула від подиву й відвернулася, щоб сховати сміх. Ми були в екіпажі, він, здається, нічого не помітив. Мама насварила мене. Трохи пізніше на тому самому бульварі бачу принца Вітґенштайна — саме тоді, коли мама каже мені:
— Дивись, ось Вітґенштайн, здається.
— Де? — кажу я різко, вдаючи здивування; я його вже добре бачила — примостився на екіпажі, немов на риштуванні, і править.
Ага, ось він. Я така щаслива, коли бачу людей, яких зустрічала в іншому місці.
Справді, те саме я сказала, побачивши Кінського. А ввечері — третя зустріч: пані Звєгінцова. Я вже не кажу про Думай-про-Пітушка, що впізнав нас і пройшов повз двічі. Цікаво, чи він грає у «Варьєте»?
Я попросила маму розтлумачити сон із Вітґенштайном; він означає, що я ростиму або що я переможу. «Це означає перемогти» — каже мама, «а якщо це Вітґенштайн — то було б краще за все». Про це ми говорили на вулиці — ми блукаємо ще дві години, з восьмої до десятої.
Мій брат не ночує вдома — вдень його вже й не видно. Повернувшись, ми всі три лягаємо в одне ліжко, і я сміюся, як навіжена. Я розповідала мамі про кімнату, яка в мене буде, порцелянову; я казала: «Звичайно, обеліски там не помістяться. Хіба можна вибирати гостей?» — «Шкода, бо я люблю товстих, а Вітґенштайн товстий.» Дурниця, мамо, дурниця. Звісно, дурниця — тому й кажу; та й неможливо: у нього є коханка.
— О, це найменша дрібниця — мені байдуже.
— Неможливе не в цьому, — кажу собі, сміючись вголос.
Я сказала мамі, що він старий — сорок пʼять; думала, що додаю йому років, але мама мене здивувала:
— Ні, він не старий — приблизно пʼятдесят.
Я думала, вона скаже менше.
— Він багатий? — питаю я, щоб приховати, що голос у мене тремтить.
— Так, у нього, мабуть, мільйон франків річного доходу. Ах, негідник, чому в мене його немає! — і я ще сказала кілька фраз у тому ж дусі.
на полях
(Я бачила леді Фолкнер)
Я весь час боюся, що почнуть дражнити мене через цього чоловіка — хоча підстав немає, але часто боїшся дурниць. І через цей страх у мене такий вигляд, ніби щось є, — хоча нічого немає, запевняю вас. Питаю себе: чому мені неприємно, коли говорять про цього чоловіка? Чому боюся, що дражнитимуть? Це чиста дурниця, яка доводить, що я ще дитина. Втім, він не негарний — сьогодні навіть справив на мене враження; справжній обеліск.
Сьогодні вранці я вже не спала, але ще не прокинулася — як би це назвати... якесь слово, щоб назвати цей стан... ну! я була в Па-де-Кале, думала про герцога — і він навіяв мені такий жах, що серце забилося. Він видався мені таким страшенно злим (обличчя виражало чисту жорстокість), що весь день я не можу позбутися цього відчуття. Дивно.
Щоразу, як я лежу з мамою, вона дивиться на мене й каже:
— Що з тебе буде, моя маленька; кому ти дістанешся?
Весь день я сміюся — і саме тепер теж сміюся.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Louvre» тут — «Grands Magasins du Louvre», великий паризький універмаг, а не музей. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Pense-à-Pitou» — «Думай-про-Пітушка»: прізвисько Марі для чоловіка, якого вони зустрічають у Парижі, — певно, тому, що він нагадує Піту, домашню мавпочку родини. ↩
В оригіналі англійською: «I wonder». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Па-де-Кале» — Марієве слово для проміжного стану між сном і пробудженням; як протока між Францією та Англією — ні там, ні там. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩