❦
Неділя, 17 травня 1874
Dimanche, 17 mai 1874
До церкви, потім до диякона, де якийсь пан мене здивував. Пан Арсенієв. За обідом у того ж диякона він сказав мені, що в мене має бути чоловік лагідний, як ягня, — що падав би щоразу, коли б я чхнула. Потім він назвав мене міледі1, потім сказав, що я вийду заміж за англійця, що я мала б що сподобаюся англійцям, [нерозбірливо] раз я подобаюся росіянам — що ж буде з англійцями; і попросив запросити його в мій замок у горах Шотландії. Це старий оригінал, дотепний, і дружина його теж нічого.
A l’église, puis chez le diacre où un monsieur m’a surprise. M. Arsenieff. A déjeuner chez ce même diacre, il m’a dit que je dois avoir un mari doux comme une brebis, qui tomberait toutes les fois que j’éternuerais. Puis il me nomma milady, puis il dit que je me marierai avec un Anglais, que j’aurais que je plairai aux Anglais, [illisible] puisque je plais aux Russes, que ce sera-ce donc aux Anglais, et il me pria de l’inviter dans mon château dans les montagnes d’Ecosse. C’est un vieux original et plein d’esprit, sa femme aussi n’est pas mal.
Ідемо в готель, я міняю капелюх — мені ще не зробили тут нового, і я у відчаї через свій вигляд.
Nous allons à l’hôtel, je change de chapeau, on ne m’en a pas encore fait un ici et je suis au désespoir avec ma tête.
Я одягнена від «Нью Скотланд», «Мані» і «Масса»!2 Жахливо! Тому я досить розгублена й нещасна — немає того польоту. О пів на третю вирушаємо на перегони — останній день весняних змагань. Я нічого не розумію в паризьких перегонах, нікого не знаю, не вдягнена по-людськи — і нудьгую. Хвилини, коли коні стартують і фінішують, — то, звісно, щось страшне: вони підносять мені душу, захоплюють, хвилюють.
Je suis habillée dans New Scotland, Manby et Massa ! C’est abominable ! Aussi suis-je assez confuse et misérable; je n’ai pas mon élan. A deux heures et demie nous partons pour les courses, le dernier jour de la réunion du printemps. Je ne comprends rien aux courses de Paris, je ne connais personne, je ne suis pas habillée et je m’ennuie. Les moments où les chevaux commencent et finissent sont sans doute terribles et me soulèvent l’âme, m’exaltent, m’enthousiasment.
Примітка упорядників
[Марі розірвала й відірвала нижню частину сторінки, а потім продовжила щоденник на звороті.]
[Marie a déchiré et enlevé le bas de la page, puis continué son journal au verso.]
Цього разу починаю не я — моя мати. Коли вона каже мені дурницю, я беру її до серця, і людина, над якою вона жартує, стає мені... близькою7 і приємною. Звісно, лише коли ця людина саме така, як мені до вподоби; та й мама каже так тільки про гідних людей — лише про двох. Про першого вона нічого не сказала, що б торкнуло мене, але добре сказала.
Cette fois ce n’est pas moi qui commence, mais c’est ma mère. Lorsqu’elle me dit une bêtise, je la prends au cœur et la personne sur laquelle elle plaisante me devient... proche et agréable. Sans doute lorsque la personne est comme j’aime, d’ailleurs maman ne dit cela d’une certaine façon que pour des gens bien, pour deux seulement. Pour le premier elle n’a rien dit qui me touche, mais elle a bien dit.
Це нагадує мені, що вона ніколи не бачила герцога Гамільтона без надзвичайного здивування на полях Я бачила це здивування з величезним захватом. Бачити, як мати цінує те, що я люблю, було щастям. Взагалі я обожнювала казати про нього найгірше — й чути найкраще — для цього достатньо подивитися в мій давній щоденник, а він тоді був дуже нерозвинутим.
Cela me fait penser que jamais elle ne voyait le duc de Hamilton sans une surprise extraordinaire dans la marge Je voyais cette surprise avec un enthousiasme immense. Voir ma mère apprécier ce que j’aimais était un bonheur. En général, j’adorais à en dire le plus grand mal et à en entendre le plus grand bien , il n’y a pour cela qu’à voir mon journal d’autrefois et il était bien peu développé alors.
І я теж не бачила його спокійно — навпаки, все в мені переверталося, і щоразу він справляв враження аероліта.8 Щоразу мені здавалося, що бачу його вперше, і щоразу подив був більший, а відчуття — завжди нове. Те, що я кажу, не перебільшено — може, навіть менше, але ніколи більше.
Et moi, je ne le voyais pas calmement non plus, au contraire tout se bouleversait en moi et toutes les fois il faisait l’effet d’un aérolithe. Toutes les fois il me semblait le voir pour la première fois et chaque fois la surprise était plus grande et le sentiment toujours nouveau. Ce que je dis là n’est pas exagéré, c’est peut-être moins mais jamais plus.
Учорашній жах минув — і мені, на лихо, здалося (не наважуюся сказати напевне) після повернення з перегонів, що ніколи не любитиму чоловіка так, як люблю герцога. Що не можна любити когось іншого, крім нього. Та це не те, що я хотіла сказати, і не те, що відчувала. Те, що я кажу, — банально, буденно...
L’effroi d’hier est passé et à moi, malheur, il m’a semblé (je n’ose pas le dire pour sûr) au retour des courses, que jamais je n’aimerai un homme, comme j’aime le duc. Qu’on ne peut pas aimer un autre que lui. Ce n’est pas cela que je voulais dire, ce n’est pas cela non plus que je sentais. Ce que je dis là est banal, commun...
Але чому ж — я плачу?
Pourquoi-donc, je pleure ?
Після цих жартів я думала про принца Вітґенштайна, питала себе, чи може він подобатися. Та, певна річ, може — він навіть гарний. Коли уявляю, що розмовляю з ним, завжди одне й те саме — мені здається, що я казала б йому зі сльозами:
J’ai pensé à la suite de ces plaisanteries, j’ai pensé au prince de Wittgenstein, je me suis demandée s’il peut plaire. Eh bien oui, il peut plaire, il est même beau. Lorsque je me représente que je lui parle c’est toujours la même chose, il me semble que je lui dirais en pleurant:
Ах, якби ви знали, як я люблю герцога Гамільтона.
Ah si vous saviez comme j’aime le duc de Hamilton.
Я обіцяла нічого не приховувати, щоб не пояснювати пізніше. Але навіщо ця писанина, якщо я приховую? Мені трохи соромно зізнаватися в своїй дурниці — що вже кілька днів думаю дуже багато про ★Bosdliaʼs★.9 І я даю своїй фантазії волю в усіх напрямках. Мені завжди потрібно, щоб було про кого думати — адже Гамільтон вищий за думки. Справді, я ніколи не можу змусити себе думати про нього якийсь час кілька хвилин поспіль, уводити його в мрії. Він промайне, як блискавка; приголомшить, схвилює — і зникне, залишаючи мене зовсім знесиленою.
J’avais promis de ne rien dissimuler, pour ne pas expliquer plus tard. Mais à quoi servirait ce gribouillage si je dissimulais. Je suis un peu honteuse d’avouer ma bêtise, que depuis quelque jours beaucoup au Bosdlia’s. Et je laisse aller ma fantaisie en tout sens. Il me faut toujours quelqu’un pour penser, puisque Hamilton est au-dessus des pensées. En vérité je ne puis jamais me forcer à y penser quelque temps plusieurs minutes de suite, à le faire entrer dans mes rêves. Il passe comme un éclair; me bouleverse, m’émeut et disparaît, me laissant toute défaite.
Я думала, що охоче вийшла б за Вітґенштайна, якби він цього захотів, — але герцог все одно був там.
Je pensais que j’épouserais bien Wittgenstein s’il voulait de moi, mais le duc était là tout de même.
Навпроти сидів молодий хлопець, зовсім схожий на Ремі. Мама, Діна й я дивилися на нього весь час, щоб переконатися. Мама хотіла послати Трифемдоса,12 але ця тварина не пішла. Якщо це він — він не захотів мене впізнати. Це погано, і це мене ображає. Особливо коли мама сказала:
Vis-à-vis était un jeune garçon tout à fait comme Rémy. Maman, Dina et moi, nous le regardions tout le temps, pour nous assurer. Maman voulait envoyer Triphemdos, mais cet animal n’est pas allé. Si c’était lui, il n’a pas voulu me reconnaître. C’est mal, et cela me blesse. Surtout quand maman a dit:
— Ах, справді, з Бойдом роман триває13.
— Ah vraiment, avec Boyd le roman continue.
Мама і Поль кажуть, що це не він; Діна й я — що він. Так чи інакше — маленька розвага.
Maman et Paul disent que ce n’est pas lui, Dina et moi, disons que c’est lui. En tout cas c’est une petite distraction.
Я любила Гамільтона; відтоді як мама добре про нього відгукнулася — він став для мене священним; відтоді як я більше його не бачу — я боготворю його, як навіжена. Мене це навіть принижує.
J’aimais Hamilton; depuis que maman a bien parlé de lui, il m’est devenu sacré et depuis que je ne le vois plus je l’adore comme une folle. J’en suis humiliée, même.
Примітки
В оригіналі англійською: «milady». ↩
«New Scotland», «Manby» і «Massa» — марки тканин або постачальники одягу з Ніцци; носити їх у Парижі означало бути немодно одягненою. ↩
«Madeleine» — церква Мадлен на місці однойменної площі; одне з центральних місць паризьких прогулянок. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Аероліт» — метеорит; образ раптового й нищівного падіння зорі; Марі передає миттєву приголомшливу силу кожної зустрічі з герцогом. ↩
«Bosdliaʼs» — слово нерозбірливе або невідоме; можливо, назва місця або установи, яку відвідувала Марі. ↩
В оригіналі французькою: «La Périchole» (1868) — оперета Оффенбаха. ↩
Гортензія Шнейдер (1833–1920) — найвідоміша оперетна сопрано епохи, що створила роль Періколи в премʼєрі оперети. ↩
«Трифемдос» — прізвисько якогось слуги або супутника. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩