❦
Четвер, 14 травня 1874
Jeudi, 14 mai 1874
Зачіска погана, мені не по собі. Диякон причепився до нас на весь день; на щастя, ця тварина не йде на перегони — ми підібрали її лише о сьомій, щоб погодувати.
Je me coiffe mal, je ne me sens pas à mon aise. Le diacre s’attache à nos pas pour toute la journée, heureusement que cet animal ne vient pas aux courses, nous ne le reprîmes qu’à sept heures pour le nourrir.
Je m’ennuyais aux courses, je ne connais personne, puis nous étions en landau et nous ne descendions pas. Dans un landau je suis chez moi, mais hier en fiacre c’était abominable.
Нікого цікавого не було — аж шкода дивитися: серед тих, хто виставив коней, жодного англійського лорда, лише двоє жалюгідних графів.
Il n’y avait personne d’intéressant, c’est pitié à voir, les noms de ceux qui font courir, pas un lord anglais, et deux misérables comtes.
Повернення і прогулянка на Єлисейських Полях були сліпучі. Я ніколи не бувала в Парижі навесні — і, отже, ніколи не бачила справжнього Парижа.
Le retour et la promenade aux Champs-Elysées étaient éblouissants. Je n’ai jamais été à Paris au printemps et par conséquent jamais vu ce que c’est que Paris.
Примітка упорядників
[Марі розірвала й відірвала нижню частину сторінки, а потім продовжила щоденник на звороті сторінки, що залишилася:]
[Marie a déchiré et enlevé le bas de la page, puis continué son journal au verso de la demi-page restante:]
Кого і що я бачила? Неможливо сказати — скоріше можна сказати, що я нічого не бачила, але й це неможливо.
Qui et quoi j’ai vu ? C’est impossible à dire, je pourrai plutôt dire que je n’ai pas vu, mais cela encore est impossible.
Яке пекло! Який рух! Яка розкіш! Яка велич! Яке багатство!!! Який Рай!
Quel enfer ! Quel mouvement ! Quel luxe ! Quelle grandeur ! Quelle richesse !!! Quel Paradis !
Але одна особа більше за інших помітила мене — і я її теж помітила. Це дорога, обожнювана, чарівна, гарна Джоя; побачивши її, я почервоніла до вух, поглядала на неї крадькома, потім усміхалася збоку. Наші екіпажі кілька хвилин їхали одне за одним упритул; мені здавалося, що я бачу подругу; вона мене впізнала і дивилася на мене стільки, скільки насмілилася.
Mais une personne plus que les autres m’a remarquée et je l’ai remarquée aussi. C’est la chère, l’adorable, la sympathique, la belle Gioia; en la voyant j’ai rougi jusqu’aux oreilles, je la regardais à la dérobée, puis je souriais de côté. Nos voitures se suivaient de près pendant quelques minutes; Il me semblait que je voyais une amie, elle m’a reconnue et m’a regardée autant qu’elle l’a osé.
Un jour viendra où je la verrai, je lui parlerai ! ... J’oubliais que je n’ai pas encore rencontré Fedus. Je crains qu’il ne soit marié avec l’Obélisque. J’ai vu la duchesse de Mouchy, seule.
Бланш Бойд вийшла заміж за лорда Г. Пейджета; вона була з сестрою в чарівному екіпажі з форейтором.5
Blanche Boyd a épousé lord H. Paget; elle était avec sa sœur en une charmante voiture à postillons.
Боже мій! Які екіпажі! Які запряжки! Які туалети! Герцог перевершує всіх!6
Mon Dieu ! Quelles voitures ! Quels attelages ! Quelles toilettes ! Le duc l’emporte !
Тільки чоловіки напудрені й нафарбовані. Ах! Ніщо не зрівняється навіть із тінню герцога — все це яка жалюгідність, яка гидота. Порівняно... але! Які порівняння — хіба можна когось із ним порівняти. Біля Тріумфальної арки ми зустріли княгиню Суворову,7 яка впізнала маму
Seulement les hommes sont peints. Ah ! il n’y a rien qui approche de l’ombre du duc, tout cela quelle misère, quelle saleté. En comparaison... mais ! quelles comparaisons, est-ce qu’on peut lui comparer quelqu’un. Près de l’Arc de Triomphe nous rencontrâmes la princesse Souvoroff qui a reconnu maman
і так привітала її, що мама до неї піде; княгиня так, так благала маму відвідати її в Парижі; навіть позичила їй сто франків, щоб змусити прийти.
et l’a tant saluée, que maman ira chez elle; la princesse a tant, tant prié maman de venir lui rendre visite à Paris; elle lui a prêté cent francs pour la forcer à venir.
Ще один, про кого забула, — Морено! Треба б його побачити.
Encore un que j’oubliais, Moreno ! Il faudrait le voir.
Я засліплена, приголомшена, захоплена... Я змусила маму визнати, що жити деінде — це марнувати час, гроші, вигляд, все, все! Я думала, що є лише Баден,8 але тепер бачу: є Париж і є Баден. Як була б я щаслива, якби могла жити весь рік у Парижі, крім трьох місяців, коли я б мандрувала!
Je suis éblouie, étourdie, ravie... Et j’ai fait avouer à maman que vivre ailleurs qu’ici, c’est perdre son temps, son argent, sa figure, tout, tout ! Je croyais qu’il n’y avait que Bade mais je vois qu’il y a Paris et Bade. Comme je serais heureuse si je pouvais vivre toute l’année à Paris excepté trois mois, pendant lesquels je voyagerais !
Мама і всі хотіли прогулятися ввечері, але я захотіла повернутися додому — мені нема ніякої втіхи блукати бульварами. До того ж я хотіла побути наодинці з герцогом Гамільтоном. Що повніше моє серце, що більше маю сказати, то більше хочу думати про нього — ніби розмовляю з ним. І тоді мені легшає: здається, що я поділилася надмірним болем або надмірним щастям. Це дурниця — він же мене не розуміє.
Maman et tous voulaient se promener le soir, mais je voulus rentrer, je ne trouve aucun plaisir à rôder par les boulevards. De plus je voulais me retrouver avec le duc de Hamilton. Plus mon cœur est plein, plus j’ai à dire, plus j’ai envie de penser à lui; comme si je lui parlais. Et alors je suis soulagée, il me semble que j’ai partagé ma trop grande peine ou mon trop grand bonheur. C’est bête puisqu’il ne me comprend pas.
Вони мали залишити мене в готелі й продовжити свої блукання9, але саме тоді, коли ми вже були біля дверей, диякон представляє нам пана князя Жаке де Біковського — тримаючи його за комір. Цей нещасний маленький божевільний майже поглупів від надмірного фатівства. Він кумедний, жалюгідний — і боляче на нього дивитися. Подумати тільки, що на візитних картках він пише: «князь Жаке де Біковський»!!
Ils devaient me laisser à l’hôtel et continuer leurs ramblings, mais au moment où nous touchions la porte, le diacre nous présente M. le prince Jacqua de Bikowsky, le tenant par le collet. Ce misérable petit fou est devenu presque idiot à force d’être fat. Il est divertissant, misérable, et cela fait de la peine de le voir. Quand on pense qu’il écrit sur ses cartes le prince Jacqua de Bikowsky !!
Він зіпсував мій вечір. Ця істота, гідна або негідна жалю, проїла все, що мала, тітка вигнала його геть — і ось він лишився ні з чим.
Il m’a empêché ma soirée. Cet être digne ou indigne de pitié a mangé ce qu’il avait, sa tante l’a mis à la porte et le voilà dépourvu de tout.
Змилуйся!10
Miséréré !
Чому кажуть, що жінка, яка надто любить світ, не може бути доброю дружиною? Я думаю рівно навпаки — принаймні щодо себе. Бо що більше я бувала б у світі, що більше бачила б людей, то щасливішою, веселішою, то більше засліпленою я була б — і то більше хотіла б побути з тим, кого кохаю, говорити з ним, казати йому, що думаю! Він ніколи б мене не покидав — коханці ж ходять слідом за своїми коханками, чому б чоловікові не ходити слідом за дружиною? Коли він її кохає, без сумніву звичайно.
Pourquoi dit-on que la femme qui aime trop le monde ne peut pas être une bonne femme, épouse ? Je crois tout le contraire, du moins pour moi. Car, plus j’irais dans le monde, plus je verrais de monde, plus je serais heureuse, gaie, éblouie; plus je voudrais me retrouver avec celui que j’aime, lui parler, lui dire ce que je pense ! Jamais il ne me quitterait, les amants suivent bien leurs maîtresses, pourquoi un mari ne suivrait-il pas sa femme ? Quand il l’aime sans doute bien entendu.
Чи правда, що звання чоловіка і дружини знищують усяке кохання, всяку поезію? Ні, я не хочу в це вірити — моє серце надто молоде. Гадаю, що ніколи не думатиму інакше.
Est-ce vrai que les titres de mari et de femme détruisent tout amour, toute poésie ? Non, je ne veux point croire cela, mon cœur est trop jeune pour le croire. Je crois que je ne penserai jamais autrement.
Сьогодні ми без диякона. Мама, яка особливо не гризла весь день, надолужує ввечері й заважає мені.
Nous nous passons du diacre aujourd’hui. Maman qui n’a pas particulièrement rongé toute la journée se dédommage le soir et m’empêche.
Дивилися меблі у Сміта. Він пошукає для моєї кімнати «в царстві фантазії». Увечері йдемо в «Порт-Сен-Мартен» дивитися «Двох сиріт»11 — драму дуже бентежну, криваву, душерозривну, захопливу.
Nous avons vu des meubles chez Smith. Il cherchera pour ma chambre, « dans le domaine de la fantaisie ». Le soir nous allons à la Porte Saint-Martin voir « Les deux Orphelines » drame fort remuant, sanglant, déchirant, saisissant.
Повертаючись, побачили Поля в кафе; його покликали, він підійшов (напідпитку, боюся) — але не захотів іти з нами додому. Пропаща душа!
En retournant nous vîmes Paul dans un café, on l’appela, il vint (gris j’en ai peur) mais ne voulant pas rentrer avec nous. Ame perdue !
Цієї ночі мені снився дивний сон: я була в Ніцці. Зустрічаю Вітґенштайна, борюся з ним, кладу його на землю — він одягнений, як араби, у біле. Іду далі й бачу пані Леон нагорі сходів; піднімаюся до неї; вона теж у білому, але обличчя в неї вже інше. Здається, я боролася й з нею; потім повертаюся, знову зустрічаю принца — він боїться, що вона його побачить; я теж. Сон був значно довший і складніший, але я його вже переповіла уві сні тітці; прокинувшись, майже забула.
Cette nuit j’ai fait un rêve étrange, j’étais à Nice; voilà que je rencontre Wittgenstein, je lutte avec lui, je le mets par terre, il était vêtu comme les Arabes, en blanc. Je vais plus loin et je trouve Mme Léon au haut d’un escalier, je monte vers elle; elle aussi est en blanc, mais elle n’a plus sa figure, elle avait une autre figure. Je crois que j’ai lutté avec elle, puis je retourne, je rencontre encore le prince, lui a peur qu’elle ne le voie, moi aussi. Le rêve était beaucoup plus long, et plus compliqué, mais je l’ai déjà raconté en rêvant à ma tante; au réveil je l’ai presque oublié.
Усе відбувалося в саду, на пагорбі, що тягнувся від нашої вілли до сходів. Ще мені снилися палаци, широкі сади, величезні тераси. Здається, я знову побачила той палац із терасами, балюстрадами, балконами, оточений садом із пагорбами, алеями, квітами — а поруч маленький садок, схожий на громадський.
Il se passait dans un jardin, sur une élévation qui s’étendait depuis notre villa jusqu’à l’escalier. J’ai de plus rêvé, de palais, de vastes jardins, de terrasses immenses. Je crois que j’ai encore revu ce palais à terrasses, balustrades, balcons, entouré d’un jardin avec des collines, des avenues, des fleurs, et à côté un petit jardin qu’on dirait public.
Цей самий палац я бачила у снах багато разів, і я завжди стою на тому самому місці — коротко кажучи, повторюється завжди той самий сон, тож я починаю вірити, що насправді бачила цей палац — настільки добре його знаю.
Ce même palais, je l’ai vu beaucoup de fois en rêve, et je suis toujours placée au même endroit, bref le rêve se répète toujours le même, de sorte que je commence à croire que j’ai réellement vu ce palais, tant je le connais.
Примітки
«Courses» — перегони в Лоншані, головна соціальна подія паризького весни; місце, де слід бути поміченою. ↩
«Landau» — відкритий чотиримісний екіпаж (статусний); «фіакр» — найманий візок нижчого класу. ↩
Федус — прізвисько Марі для графа де Ламбертьє (від лат. foedus — «бридкий»; пор. запис 8 травня, де вона сперечається з учителем латини про написання цього слова). ↩
«Обеліск» — прізвисько Марі для якоїсь дуже високої стрункої жінки; її типові глузливі епітети. ↩
«Voiture à postillons» — екіпаж із форейтором (їздовим верхи на одному з коней); особливо престижний спосіб їзди. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Княгиня Суворова — очевидно, представниця відомої російської аристократичної родини Суворових; перебувала в Парижі. ↩
«Bade» — скорочена назва Баден-Бадена, фешенебельного німецького курорту; Марі вже давно виділяла його як вершину світського життя. ↩
В оригіналі англійською: «ramblings». ↩
В оригіналі латиною: «Miséréré !» (початок 50-го псалма: «Miserere mei, Deus» — «Помилуй мене, Боже»; Марі пише з французькими наголосами). ↩
«Les deux Orphelines» («Дві сироти», 1874) — мелодрама Адольфа дʼЕннері; дві сестри, розлучені в революційному Парижі; премʼєра лютого 1874, одна з наймодніших вистав сезону. ↩