❦
Середа, 13 травня 1874
Mercredi, 13 mai 1874
Всі в жахливому настрої; у Лаферʼєр,1 де я замовила сукню, я б кинулася у вікно, якби ми не були на першому поверсі — так мене роздратували!
Tout le monde est dans une humeur affreuse, chez Laferrière, où j’ai commandé une robe, je me serais jetée par la fenêtre si nous n’étions pas au rez-de-chaussée, tant on m’a exaspérée !
Ніхто ніколи не замінить мені Ворта2 — я готова плакати.
Jamais personne ne me remplacera Worth que je suis prête à pleurer.
Не знаю, що з мамою: вона кричить на всю горлянку3 і доводить мене до нестями своїми принизливими й огидними словами! Ось спосіб мордування — вельми влучний і, боюся, добре розрахований. Це отруює мені всю радість від того, що я в Парижі! Від цього я шаленію, плачу, кричу! Це зводить мене з розуму! О Боже мій, Боже мій!
Je ne sais pas ce qu’a maman, elle jette les hauts cris et me rend furieusement folle par des paroles humiliantes et odieuses ! Voilà une manière de martyrisation bien juste et je crains bien calculée. Cela m’empoisonne tout le bonheur que j’ai d’être à Paris ! Cela me fait rager, pleurer, crier ! Cela me rend folle ! O mon Dieu ! mon Dieu !
Але найгірше, що вона виє й ридає — є хвилини, коли я думаю, що вона божевільна.
Mais le pire c’est qu’elle hurle en se lamentant, il y a des moments où je crois qu’elle est folle.
Попри весь цей біль, усе це виття, всі ці образливі слова — я щаслива. Живуть лише в Парижі.
Malgré toutes ces douleurs, tous ces hurlements, toutes ces paroles injurieuses je suis heureuse. On ne vit qu’à Paris.
Ось мої міркування, мої переконання, моя рішучість; згодом, з роками, я, мабуть, стану лицемірною і скажу, що це погано, що це боягузтво, що це думки дитини, безумниці, збоченої уяви; але тепер я знаю — хвала Богу! — я ще вмію говорити правду, і я її кажу — ось вона.
Voilà mon raisonnement, ma conviction, ma résolution, après avec l’âge je deviendrai hypocrite, peut-être, et je dirai que c’est mal, que c’est lâche, que ce sont des idées d’une enfant, d’une folle, d’une imagination dépravée; mais maintenant je sais, grâce à Dieu, je sais encore dire la vérité et je la dis, la voilà.
Il me faut un hôtel à Paris, des chevaux, des voitures, des diamants, des robes, des réceptions ! Il faut que je sois recherchée, il faut que je sois dans le monde, il faut que j’y occupe une des premières places, que je brille dans le monde, qu’on m’adore, si ce n’est pas pour ma beauté qui n’existe pas, alors pour mon nom, mon argent, mes bals et que sais-je ? !!!
Ось що мені потрібно, без чого я не можу жити. Коли я виходжу в Булонський ліс,6 до театру, на вулицю — скрізь це катування! Я бачу людей, у яких є все, чого я бажаю, все, про що я благаю на увесь голос! Ах, ці люди! Вони б мене не зрозуміли — той, хто ніколи не голодував, не знає, що це таке.
Voilà ce qu’il me faut, sans quoi je ne puis pas vivre. Lorsque je sors au Bois, au théâtre, dans la rue, partout c’est une torture ! Je vois des gens qui ont tout ce que je désire, tout ce que je demande à grands cris ! Ah ces gens ! Ils ne me comprendraient pas, celui qui n’a jamais eu faim ne sait pas ce que c’est '
Та я думаю: можна сказати, що погано брати мене до Парижа, що Париж мене губить! Це неправда — такі думки в мене були завжди, від народження. Та й перед ким мені виправдовуватися? У чому? Я марнославна, я честолюбна! я є Це вади, гірше того. Але хіба ті, хто володіє всім тим, чого я бажаю, не марнославні й честолюбні — тішачись тим, що мають?
Mais j’y songe, on peut dire que c’est mal de me mener à Paris, que Paris me perd ! Ce n’est pas vrai, j’avais toujours ces idées, depuis que je suis née. D’ailleurs devant qui me justifier ? De quoi? Je suis vaine, je suis ambitieuse ! je suis Ce sont des défauts, pire encore. Mais ceux qui possèdent [Rayé; tout] ce que je désire ne sont pas vains et ambitieux, en étant contents de les posséder ?
Щохвилини я плачу (в душі), страждаю, заздрю!
A chaque instant je pleure (intérieurement) je souffre, j’envie !
Чому я не багата!!!!!!!!!!!! Жодні знаки оклику не передадуть того, що ці слова виражають — лютості, відчаю, безумства!
Pourquoi ne suis-je pas riche !!!!!!!!!!!! Tous les points d’exclamation ne pourront jamais rendre ce que ces mots expriment de rage, de désespoir, de folie !
Якби я виграла двісті тисяч рублів, разом із великими [сумами]7 я, мабуть, була б щасливою. Це сімсот тисяч франків — на них можна жити. За чотириста тисяч франків можна мати особняк на Єлисейських Полях, двісті пʼятдесят тисяч — на меблювання; ні, всього він коштував би мені пʼятсот тисяч франків; залишається двісті тисяч, куплю коней і екіпажі за сто тисяч; залишиться сто тисяч, які я витрачу за десять років, по десять тисяч франків щорічно, поки не вийду заміж, або вкладу під один відсоток. Ні, я вчиню інакше — спершу вийду заміж, а тоді зроблю, як вже сказала.
Si je gagnais deux cent mille roubles, avec les grosses [sommes], je serais peut-être heureuse. Cela fait sept cent mille francs, avec cela on peut vivre. Pour quatre cent mille francs on peut avoir un hôtel aux Champs-Elysées, deux cent cinquante mille francs pour le meubler; non en tout il me coûterait cinq cent mille francs, il me reste deux cent mille francs, j’achète des chevaux, des voitures pour cent mille francs, il me reste cent mille francs que je dépenserais en dix ans, dix mille francs chaque année, jusqu’à ce que je me marie, ou que je placerais à un pour cent. Non, je ferai autrement, je me serais mariée avant et puis j’aurais fait comme je dit.
Але, на жаль, я не виграю — я недостатньо молюся Богу, недостатньо щиро молюся! Я хвалилася, що можна зробити все, що хочеш, — ну то ні, не можна! Ось! Бог розгнівався на цю зарозумілість8, він карає мене, він покарав мене. Боюся, що ще недостатньо.
Mais, hélas, je ne gagnerai pas, je ne prie pas assez Dieu, je ne le prie pas assez bien ! Je me vantais qu’on pouvait faire tout ce qu’on veut, eh bien on ne le peut pas ! Là ! Dieu a été irrité de cette présomption, il me punit, il m’a puni. Je crains que pas encore assez.
У Парижі є чоловіки — це я помітила ще вісім місяців тому. Мені приємно, але в день, коли ми залишили Ніццу, мені наснилося, що я проходжу повз готель «Англетер» і раптом Діна каже мені:
Il y a des hommes à Paris, c’est la remarque que j’ai faite il y a huit mois. Cela me fait plaisir, mais le jour que nous quittâmes Nice j’ai rêvé que je passais près de l’hôtel de d’Angleterre, tout à coup Dina me dit :
— Марі, дивися, дивися.
— Marie, regarde, regarde.
Я озираюся і бачу зовсім поруч в екіпажі герцога Гамільтона — але такого негарного, що сон не справив жодного враження.
Je me tourne et je vois tout près en voiture le duc de Hamilton, mais si laid que le rêve ne produisit aucun effet.
Які дивні сни. Чому ж я ніколи не бачу його таким, яким він є, а завжди з іншим обличчям або дуже негарним?
Comme c’est étrange les rêves. Pourquoi donc, ne le vois-je jamais tel qu’il est, mais toujours avec une autre figure ou bien très laid ?
Увечері ми пішли у «Водевіль» — Les Ganaches.9 Я вважаю цю пʼєсу дуже аморальною; ось справжня розбещеність — а не La Fleur de thé10, «Прекрасна Єлена» тощо. Кохати онука слуги!11 Ось якими ідеями можна запаморочити голову безумицям. Це небезпечні, аморальні пʼєси, які не слід показувати молодим дівчатам.
Ce soir nous allâmes au Vaudeville, « Les Ganaches ». Je trouve cette pièce fort immorale; voilà la vraie dépravation et non pas 'La Fleur de thé », « La Belle Hélène » etc. Aimer le petit-fils d’un domestique ! Voilà avec quelles idées on peut tourner la tête à des folles. Ce sont des pièces dangereuses, immorales et qu’on ne devrait pas faire voir à des jeunes filles.
Примітки
Лаферʼєр — паризький модний дім, один з провідних кутюрʼє доби; конкурент будинку Ворт. ↩
Будинок Ворта (Maison Worth) — найпрестижніший паризький кутюрʼє епохи, одягав імператриць та аристократію всієї Європи. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Hôtel» — тут: приватний особняк (hôtel particulier), а не готель; ознака вищого світу. ↩
«Le monde» — вищий світ, товариство; паризька висока буржуазія та аристократія. ↩
Булонський ліс — великий паризький парк на заході міста, місце модних прогулянок верхи й у екіпажах вищого товариства. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Les Ganaches («Старі дурні», 1862) — комедія Вікторьєна Сарду про провінційних буржуа; «Ganache» — старий дурень, нерозумна людина. ↩
La Fleur de thé — «Квітка чаю», оперета Шарля Лекока (1868). ↩
Марі обурена не стільки любовним сюжетом, скільки класовим переступом — любовʼю до нащадка слуги; її соціальний консерватизм тут цілком щирий. ↩