❦
Вівторок, 21 квітня 1874
Mardi, 21 avril 1874
Знову сцена через Женеву. О, як мене дратують — і як я буду щаслива, коли житиму так, як мені до вподоби, без усіх цих дрібних прикрощів, що озлоблюють вдачу й відбивають смак до всього! Яка я через них нещасна.
Encore une histoire pour Genève. Oh comme on m’agace et comme je serai contente lorsque je vivrai comme j’aime, sans toutes ces tracasseries qui aigrissent le caractère et dégoûtent de tout ! Comme on me rend malheureuse.
Мимоволі я прошепотіла, зітхнувши: О! XXX — прийдіть і заберіть мене звідси, скоріше, бо я така нещасна, вирвіть мене з усіх цих дрібних прикрощів, що мене вбивають! Не знаю, до кого я зверталася… навіщо брехати собі? Я машинально зверталася до князя Вітґенштайна. Не хотіла цього казати, бо це дурниця, і пізніше мені буде соромно за ці дурниці. Виходжу з тіткою і Діною, але мені нудно — нема нікого, нікого, нікого. Сумно — я засинаю на літо, як змії на зиму.
Involontairement je soupirai ces mots: Oh ! XXX venez me prendre d’ici, plus vite car je suis bien malheureuse, arrachez-moi à tous ces petits chagrins qui me tuent ! Je ne sais pas à qui je m’adressais... pourquoi mentir devant soi-même ? Je m’adressais machinalement au prince de Wittgenstein. Je ne voulais pas le dire parce que c’est bête et que plus tard je serai honteuse pour ces bêtises. Je sors avec ma tante et Dina; mais je m’ennuie, il n’y a personne, personne, personne. C’est triste, je m’endors pour l’été comme les serpents pour l’hiver.
Оскільки на Женеву вже пізно — в суботу їду до Парижа (із Божою поміччю) з мамою, і за місяць до нас приєднається решта — там, де ми проведемо літо. У Парижі треба купити меблі для моєї вілли.
Puisqu’il est trop tard pour Genève, samedi je vais à Paris (avec l’aide de Dieu) avec maman et dans un mois nous serons rejointes par le reste, là où nous passerons l’été. A Paris, il faut des meubles pour ma villa.
Я зроду не бачила нічого прекраснішого за маленьку доньку пані де Муші. Її не можна не обожнювати! Майбутня Обеліск. Яка чудова дитина. Та й справді — її всі досить обожнюють.
Je n’ai jamais rien vu de plus beau que la petite fille de Mme de Mouchy. C’est une adoration ! Une Obélisque future. Quelle enfant magnifique. Aussi est-elle assez adorée par tout le monde.
Понеділок, 20 — продовження.
Lundi 20 - suite.
Забула сказати: мене примусили співати — у темній кімнаті, бо інакше я не співаю; пан і пані Філімонови теж захотіли послухати, бо першого разу були лише Говарди, Бословлєви і Надя. Усі були задоволені, хоч я й співала погано — я жахливо боялася.
J’oubliais de dire qu’on m’a fait chanter; dans une chambre sombre, je ne chante pas autrement, M. et Mme Filimonoff voulurent aussi entendre car la première fois il n’y avait que les Howard, les Bosslovleff et Nadia. On a été satisfait et je n’ai pas bien chanté, j’avais horriblement peur.