❦
Вівторок, 14 квітня 1874
Mardi, 14 avril 1874
Ще одна смерть — пан Федоров відійшов у вічність1 учора ввечері, граючи в карти у пана Паттона. Яка несподіванка для господарів будинку. Він помер від аневризми. Як цього року вмирають — і одружуються теж.
Encore une mort, M. Fedoroff est passé de vie à trépas hier soir en jouant aux cartes chez M. Patton. Quelle surprise pour les maîtres de la maison. Il est mort d’un anévrisme. Comme on meurt cette année et on se marie aussi.
Дощить.
Il pleut.
Стьопа влаштував дружині сцену — брутальну, варварську, неможливу, скажену, дику, — бо вона купила кілька мармурових дрібничок, що додавало ваги валізам. Він мало не вдарив цю бідну маленьку жінку, яка плакала. Це було обурливо й кумедно водночас — чути грубий голос цього дикого виродка, а потім голос Маченьки, скаржливий і плаксивий. Добре було чути: він почувається тим, кого слухаються й бояться. Цей виродок! Хай Бог і ангели раю вбережуть мене від чоловіка-росіянина і землевласника2. Яка грубість! яка різкість, яка дикість, яке варварство, які манери мужика3! Господи Боже!
Stiopa fit une scène à sa femme, une scène grossière, barbare, impossible, enragée, sauvage, parce qu’elle avait acheté quelques bagatelles en marbre et que ça augmentait le poids des malles. Peu s’en fallut qu’il ne frappât cette pauvre petite femme qui pleurait. C’était révoltant et comique en même temps d’entendre la grosse voix de ce monstre sauvage, et puis celle de Machenka, plaintive et larmoyante. On entendait bien qu’il se sentait obéi et craint. Ce monstre ! Que Dieu et les anges du paradis me gardent d’un mari russe et propriétaire. Quelle grossièreté ! quelle rudesse, quelle sauvagerie, quelle barbarie, quelles manières de moujik ! Seigneur Dieu !
Насамперед — вельможний пан і добре вихований.
Avant tout grand seigneur et bien élevé.
Одразу спав мені на думку Милорадович, поки я чула й слухала крики та тупотіння ніг4.
Tout de suite Miloradovitch me vint à l’esprit, pendant que j’entendais et écoutais les cris et les trépignements de pieds.
Він теж — жахливий виродок. Боже мій, вбережи мене від такого чоловіка.
Lui aussi c’est un monstre effrayant Mon Dieu, garde-moi d’un tel mari.
Я хочу лише англійського герцога. Ця національність і це обожнюване звання видаються мені цілковитою гарантією проти жахів, яких я так боюся.
Je ne veux qu’un duc anglais. Cette nationalité et ce titre adoré me semblent une complète garantie contre les horreurs dont j’ai si peur.
Я зайшла на кілька хвилин до будинку покійника, щоб принести муслін, який мене попросили купити. У цьому щоденнику я ще не бачила мерців.
Je suis entrée pour quelques minutes dans la maison mortuaire pour porter la mousseline qu’on me pria d’acheter. Dans ce journal je n’avais pas encore vu de morts.
Сьогодні вранці я виголосила перед мамою промову — сповнену гідності й доказів. Промову про наше життя. Часто я зневіряюся. Як я страждаю від такого життя.
Ce matin j’ai fait un discours à maman, plein de dignité et de preuves. Un discours sur notre vie. Souvent je désespère. Comme je souffre de vivre ainsi.
Учора, коли ми поверталися з Монте-Карло, на вокзалі в Ніцці одна подія з мамою трапилася дуже неприємна пригода. На виході молодий німець, бездоганно вдягнений і з виду джентльмен, але трохи напідпитку, підійшов до мами з розкритими обіймами, кажучи «моя дорога5». Вона встигла лише відсахнутися. Думаю навіть, що він її торкнувся, — бо вона нічого мені про це не сказала, а коли я запитала, чи торкнувся, — відповіді прямої не було. Тоді Стьопа і пан Анічков, які були зовсім поруч, схопили його, витягли з виходу надвір. Пан Анічков, цей добряк сімдесяти років, спалахнув, як у сімнадцять, і весь час штовхав його завдаючи кулаками в потилицю.
Hier en retournant de Monte-Carlo, à la gare de Nice un événement une aventure très désagréable arriva à maman. Dans la sortie un jeune homme allemand, parfaitement mis et d’une gentilhomme d’apparence mais un peu gris, vint vers maman les bras ouverts en disant « ma chère ». Elle n’eut que le temps de se jeter en arrière. Je crois même qu’il l’a touchée car elle ne m’a rien dit de cette affaire et quand j’ai demandé si il l’a touchée on ne répondait pas directement. Alors Stiopa et M. Anitchkoff qui étaient tout près le saisirent, le traînèrent hors de la sortie, à l’air. M. Anitchkoff, ce bonhomme de soixante-dix ans, s’enflamma comme à dix-sept et le poussait tout le temps en lui donnant par des coups de poings dans la nuque.
Stiopa alors cria Walitsky ! pour l’envoyer vers maman, celui-ci accourut, alors, oubliant maman, Stiopa lui dit: Frappe-le, ce coquin et Walitsky, sans hésiter un instant, lui donna des beaux coups dans la figure et partout. Tous les trois le battirent jusqu’au sang.
Стьопа запевняє, що, проживи той ще сто років, він більше ніколи не чіплятиметься до незнайомої дами.
Stiopa assure que s’il vivra encore cent ans, il n’attaquera plus jamais une dame sans la connaître.
Він заслуговував такого поводження, але якщо він джентльмен — мені його шкода, бо він більш ніж мертвий.
Il méritait d’étre ainsi traité, mais si c’est un gentilhomme je le plains, car il est plus que mort.
Бідолаха!
Pauvre homme !
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі французькою: «ma chère». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩