❦
Середа, 8 квітня 1874
Mercredi, 8 avril 1874
Усю цю ніч мені снився Вітґенштайн. Дуже просто, як будь-хто інший. Об одинадцятій ми йдемо до церкви починати постити1 (блакитна сукня, добре, волосся вниз). У мене починає окреслюватися помітна талія.
Toute cette nuit j’ai rêvé de Wittgenstein. Très simplement comme de tout le monde. A onze heures nous allons à l’église pour commencer à jeûner (robe bleue bien, cheveux bas). Je commence à avoir une taille remarquable.
Весь день минає в очікуванні — чого чи кого, ніхто не знає, але кожен чекає. Чекаємо, аж ось приходить уся родина Алленів з Тебіттом. Мама з дамою, яка говорить по-французьки, а я змушена взяти на себе трьох чоловіків.
Toute la journée se passe à attendre, quoi ou qui on n’en sait rien, mais chacun attend. On attend jusqu’à ce que vient toute la famille des Allen avec Tebbitt. Maman est avec Madame qui parle français et je suis obligée de prendre les trois hommes.
Вони незабаром ідуть, і Тебітт бере одну з учительських печаток. Чи помре він, як бідолашний Абрамович, який взяв у мене сірий зразок і обіцяв нагадати мені щось, показавши його наступного року?
Ils partent bientôt et Tebbitt enlève un des cachets des professeurs. Est-ce qu’il mourra comme ce pauvre Abramovitch qui m’avait pris l’échantillon gris et me promit de me rappeler je ne sais quoi en le montrant l’année prochaine ?
Мама запізнилася на пʼятигодинний поїзд і дуже сердита — певна, що виграла б двадцять тисяч франків на 21-у.
Maman a retardé pour le train de cinq heures et en est très fâchée, sûre qu’elle aurait gagné vingt mille francs sur le 21.
Я так рідко ходжу на Прогулянку і так ненадовго! Я й ходила туди тільки заради неприємного видовища — цей великий нахабник2 з причиною цього з двома створіннями, двома маленькими й зівʼялими сучками. І ходить він з похиленою головою, очі опущені, завжди дивиться в землю, мов свиня. Я певна, що він не може дивитися в небо. Йому соромно, і він пригнічений тим, що опинився між цими двома красунями. Не знаю, чому я не наважуюся на них дивитися.
Je vais si rarement à la Promenade et pour si peu de temps ! Je n’y étais que pour avoir le déplaisir de voir le grand effronté avec la cause de ce avec deux créatures, deux chiennes petites et fanées. Et il porte la tête basse, les yeux baissés regardant toujours la terre comme les cochons. Je suis sûre qu’il ne peut pas regarder le ciel. Il est honteux et écrasé d’être entre ces deux belles. Je ne sais pas pourquoi je n’ose pas les regarder.
На вулиці де Франс є кондитерська, зовсім близько. Хочу видати їй патент.
Il y a une confiserie à la rue de France, tout près. Je veux lui donner un brevet.
Вечірнє повітря пʼянить мене, я ще під впливом того самого відчуття, що й учора… Дивна річ — князь Вітґенштайн навертає мої думки на іншу людину; не він сам, але сама думка про нього знову приводить мені на памʼять того іншого. Того іншого, якого я не можу забути і якого люблю дедалі більше.
L’air du soir m’enivre, je suis encore sous l’influence du même sentiment qu’hier... Chose étrange, le prince de Wittgenstein me fait penser à l’autre homme, ce n’est pas sa personne mais la seule pensée à lui me ramène l’autre dans l’esprit. L’autre que je ne puis oublier et que j’aime de plus en plus.
Я не думаю про буркотуна без причини — це мусило з чогось початися, це не просто тому, що мені нудно; він звернув на себе увагу… ну, самою своєю особою, а не чимось іншим, і я думаю про нього не тому, що нудьгую, а тому — не знаю чому, — тому що думаю.
Je ne pense pas sans cause au bourru; ça a dû commencer par quelque chose, ce n’est pas seulement parce que je m’ennuie; il s’est fait remarquer par... eh bien par sa propre personne, pas par autre chose et je ne pense pas à lui parce que je m’ennuie, mais, parce que je ne sais pas pourquoi, parce que j’y pense.
Але інша думка мене тривожить — поруч, у мами, говорять про вище товариство, про модних дам, і моє серце хвилюється й бʼється, бо там його справжнє місце, його справжнє щастя.
Mais une autre pensée me trouble, à côté, chez maman, on parle grand monde, dames à la mode et mon cœur s’agite et palpite car c’est là sa vraie place, son vrai bonheur.
Чи буду я щасливою? (Я зараз подивлюся в Маколея — яку сторінку знайду, відкривши книгу праворуч, десятий рядок) — свобода і прогрес5.
Est-ce que je serai heureuse ? (je vais voir dans Macaulay la page que je trouverai en ouvrant le livre à droite, dixième ligne) - liberty and progress. -
Іду до мами — мене туди тягне.
Je vais chez maman, ça m’entraîne.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «reach the terrasse». ↩
В оригіналі англійською: «liberty and progress». ↩