❦
Вівторок, 7 квітня 1874
Mardi, 7 avril 1874
Моя зелена сукня зіпсована, як і сіра. Ось уже десятий урок: нічого тут не замовляти. Я напишу до Лаферʼєр, — Ворт зіграв з нами злий жарт, і я більше до нього не піду.
Ma robe verte est gâtée comme la grise. Voilà la dixième leçon que je reçois de ne rien me faire ici. J’écrirais à Laferrière, Worth nous a joué un vilain tour et je ne vais plus chez lui.
Я сьогодні ввечері здаюся собі такою гарною, що насилу відриваюся від дзеркала. Біла, вже так давно я рожева, золотисте волосся, блискучі очі, червоні губи, темні брови і рожеві вуха.
Je me trouve tellement jolie ce soir que je quitte avec peine la glace. Blanche, Il y a si longtemps que je rose, les cheveux dorés, les yeux brillants, les lèvres rouges, les sourcils foncés et les oreilles roses.
Подивіться на цей маленький рожевий ніс,
Regardez ce petit nez rose,
Маленькі ручки й ніжки милі,
Petites mains et pieds mignons
І всі ці дрібниці, що розпалюють великі пристрасті.
Et toutes ces petites choses Qui font de grandes passions.
Чи здаюся я іншим такою ж, як собі? Я не завжди гарна, навпаки — рідко. Часто я навіть негарна.
Est-ce que je parais aux autres comme à moi ? Je ne suis pas toujours jolie, au contraire, rarement. Souvent même je suis laide.
Зазвичай я гарна ввечері — освіжена нічним повітрям (вікно в мене відчинене, аж поки я не ляжу), у сорочці я дуже гарна — шкода, що ніхто не може мене бачити.
Généralement je suis jolie le soir, rafraîchie par l’air nocturne, (ma fenêtre est ouverte jusqu’à ce que je me couche) en chemise, je suis très bien, c’est dommage que personne ne peut me voir.
Ми були навпроти клубу «Медітерране», коли Діна каже мені: Ось учорашній кінь зі своїм вершником, тільки він їде так швидко, що його не видно1. Справді, коли ми опинилися перед його цнотливим і чистим помешканням, ми побачили тільки відчинені двері і одного з великих псів біля дверей. Я заведу великих собак — я обожнюю великих собак, мені подобається все велике, я не люблю дрібниць.
Nous étions vis-à-vis le cercle de la Méditerranée quand Dina me dit: Voilà le cheval d’hier avec son cavalier, seulement il va si vite qu’on ne le voit pas. En effet lorsque nous fûmes devant sa demeure chaste et pure, nous ne trouvâmes que la porte ouverte et un des gros chiens à la porte. Je vais avoir des grands chiens, j’adore les grands chiens, j’aime tout ce qui est grand, je n’aime pas les petitesses.
Я ніколи добре не бачила князя Вітґенштайна — завжди мимохідь, і навіть не наважуюся дивитися, коли він не сам, а навіть коли він сам — не наважуюся, бо він мене знає і має такий несміливий вигляд, очі опущені. Зараз саме він мене бавить — я так нудьгую. Федюс справді занадто комічний, інколи смішний. Вітґенштайн мені не подобається, але він стерпний. Я нудьгую, коли немає про кого думати, на кого дивитися. Гамільтон далеко, і я думаю про нього спалахами, іскрами, — скоріше як про божество, ніж як про людину, — такий він зараз недосяжний2 і неможливий для мене.
Je n’ai jamais bien vu le prince de Wittgenstein, toujours en passant et encore je n’ose pas regarder quand il n’est pas seul, et même quand il est seul je n’ose pas parce qu’il me connaît et qu’il a l’air si timide, yeux baissés. En ce moment c’est lui qui m’amuse, je m’ennuie tant. Fedus est vraiment trop comique, ridicule parfois. Wittgenstein ne me plaît pas mais il est passable. Je m’ennuie quand je n’ai à qui penser, qui regarder. Hamilton est loin et j’y pense par éclats, par étincelles, plutôt comme à une divinité que comme à un homme tant il est out of reach maintenant et impossible pour moi.
Інший тут, і я помічаю його існування тому, що він єдиний і неповторний чоловік у Ніцці-Прекрасній. А коли є лише один — він завжди хороший, особливо для вулиці й для моїх романів.
Cet autre est ici et je remarque son existence parce qu’il est le seul et unique homme dans Nice-la-Belle. Et quand il n’y a qu’un seul, il est toujours bien, surtout pour la rue et pour mes romans.
Бідна я! [sic] Я завжди вибираю зіпсованих людей. Я чекала б чого завгодно, тільки не того, що думатиму про цього буркотливого російського ведмедя.
Pauvré-moi ! [sic] Je choisis toujours des gens abîmés. Je me serais plutôt attendue à n’importe quoi qu’à penser à ce bourru ours russe.
Федюс зник — я більше не бачу цього нахабу. Мене дратує, коли він сміється, — він сам такий смішний.
Fedus est disparu je ne le vois plus cet impertinent. C’est que je suis vexée quand il rit, lui qui est si ridicule lui-même.
Ми повертаємося лише о девʼятій. Так гарно, так прохолодно, тіні спускаються на землю в легкому тумані, жаби співають, дихаєш запахом вологої землі й трави, а вечірній вітерець веселить і освіжає обличчя. Почуваєшся зовсім іншою — я почуваюся задоволеною, щасливою. Моє обличчя усміхнене, очі блищать; я задоволена собою і підлою юрбою.
Nous ne rentrons qu’à neuf heures. Il fait si beau, si frais, les ombres descendent sur la terre, avec un léger brouillard, les grenouilles chantent, on respire l’odeur de la terre humide et de l’herbe, tandis que le visage est égayé et rafraîchi par la brise du soir. On se sent tout autre, je me sens contente, heureuse. Ma figure est souriante, mes yeux brillent; je suis contente de moi et de la vile multitude.
Повертаюся пʼяна від солодкої радості, майже незнайомої й нової для мене. Навіть у цьому жалюгідному кліматі відчувається весна. Коли подумати — у кожної пори року свої принади.
Je rentre enivrée d’une douce joie qui m’est presque inconnue et nouvelle. Même dans ce misérable climat le printemps se fait sentir. Quand on pense, chaque saison a ses charmes.
Зима з яскравим і чистим, але не пекучим сонцем, чистим небом, холодним повітрям, що щипає щоки й надає їм особливого блиску; весна — весна надто прекрасна, щоб я могла її описати; літо навіть приємне — вранці й увечері; навіть пообіддя мені подобається, бо після нього краще відчуваєш красу, спокій і незбагненну принаду безмежну вечора й ночі. Осінь з її дощами — це пора, яку я люблю, — люблю виходити після дощу. Дощ у Бадені, і після дощу — яка ніжність! Я не знаю нічого приємнішого.
L’hiver avec le soleil brillant et clair mais pas brûlant, le ciel pur, l’air froid qui pince les joues et leur donne un éclat tout particulier; le printemps, le printemps est trop beau pour que je puisse en donner une idée, l’été même est agréable, le matin et le soir; l’après-midi même me plaît parce que, après, on sent mieux la beauté, le calme et le charme sans bornes incompréhensible du soir et de la nuit. L’automne avec ses pluies est une saison que j’aime, j’aime sortir après la pluie. La pluie à Bade, et l’après pluie, quelle douceur ! Je ne connais rien de plus agréable.
Даремно намагаюся вибрати — всі пори року прекрасні, весь рік прекрасний, і все життя також.
En vain je tâche de choisir; toutes les saisons sont belles, toute l’année est belle, tout la vie l’est aussi.
Бачу, що потрібно всього: що самого товариства і балів не досить — потрібна ще й природа. Все стирається перед нею, як перед герцогом Гамільтоном: у світських утіхах забуваєш про неї, але вона завжди та сама — велика, прекрасна, неперевершена, як він!
Je vois qu’il faut de tout: que le monde et les bals ne suffisent pas, il faut encore la nature. Tout s’efface devant elle, comme devant le duc de Hamilton, dans les plaisirs mondains on l’oublie mais elle est toujours la même grande, belle, incomparable comme lui !
Хочете закластися, що наступної зими на перегонах, або навіть раніше, я насміхатимуся з того, чим тепер, здається, так перейнялася?
Voulez-vous parier que l’hiver prochain aux courses, ou même avant, je me moquerai de ce dont je semble si bien pénétrée à présent ?
Це не було б дивно, бо це чисті дурниці, варіації мого мозку, що бродить. Потрібна пора безумства, пора, коли не знаєш, що любиш, — мудрість прийде занадто рано, на жаль!
Ce ne serait pas étonnant car ce sont de pures bêtises, des variations de ma cervelle qui est en fermentation. Il faut une époque de folie, une époque où on ne sait pas ce qu’on aime, la sagesse viendra trop tôt, hélas !
Нехай не думають, що я змінюю думку — я не віддаю переваги селу! але я кажу, що товариство і пасторальне життя для мене нероздільні — світська жінка й пастушка, ось ким я буду, одне відтіняє друге й змушує його любити.
Qu’on ne pense pas que je change d’idée, je ne préfère pas la campagne ! mais je dis que le monde et la bergerie sont inséparables pour moi, femme du monde et bergère, voilà ce que je serai, l’un fait ressortir et aimer l’autre.
Щоб бути гарною на балу, треба пройтися лісом і вдихати запах трави та чути спів жаб, — а щоб зрозуміти ці принади, треба відчути спекотну й задушливу атмосферу балу. Для мене одне від одного невіддільне.
Pour être belle dans un bal il faut faire une promenade dans un bois et respirer l’odeur de l’herbe et entendre le chant des grenouilles et pour comprendre ces charmes il faut avoir senti de l’atmosphère brûlante et étouffée d’un bal. L’un et l’autre sont inséparables pour moi.
Ось мій характер,
Voilà mon caractère
Ось, ось як,
Voilà, voilà comment
Як можна на землі завжди бути задоволеним.
Comment on peut sur terre Toujours être content.
Пані Анічкова приходить за нами ввечері о восьмій, і ми йдемо гуляти. Я хотіла пройти повз будинок князя Вітґенштайна, але вона повернула перед готелем «Рим».
Mme Anitchkoff vient nous chercher le soir à huit heures et nous allons faire une promenade. Je voulais passer devant la maison du prince de Wittgenstein mais elle retourna avant l’hôtel de Rome.
Поезію вечора нищать ці бридкі ліхтарі.
La poésie du soir est détruite par ces vilaines lanternes.
Якою я стаю сільською!
Que je deviens rurale !
Сподіваюся, це мине.
Ça passera j’espère.
Я зараз без памʼяті від «Прекрасної Єлени». Я її співаю й граю. «У шинку „Лабіринт“ тощо…3»
Je raffole en ce moment de « La Belle Hélène ». Je la chante et je la joue. « Au cabaret du labyrinthe etc... »
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «out of reach». ↩
В оригіналі французькою: «Au cabaret du labyrinthe etc...» (рядок пісні з «Прекрасної Єлени»). ↩