❦
Вівторок, 31 березня 1874
Mardi, 31 mars 1874
Я виходжу лише о пʼятій, — на щастя, прохолодно. Ми йдемо до вілли, на Прогулянку. Левін ішов пішки і привітався, — не знаю, про що я думала, але першої миті мені здалося, що то Вітґенштайн мене привітав, і я застигла вражена.
Je ne sors qu’à cinq heures, il fait heureusement frais. Nous allons à la villa, à la Promenade. Lewin allait à pied et salua, je ne sais pas à quoi je pensais mais le premier moment il m’a semblé que c’était Wittgenstein qui m’a saluée et je demeurai stupéfaite.
Іду з мамою, тіткою і Діною до крамниці богемського кришталю, де купують кілька непотрібних дрібниць. Пан Аплечеєв підходить до екіпажу привітатися з мамою.
Je vais avec maman, ma tante et Dina au magasin des cristaux de Bohême où on achète quelques bêtises inutiles. M. Apletcheïeff vient saluer maman près de la voiture.
Попри все я була майже певна, що цей кінь належить йому — і справді. Ось іще одне імʼя, яке нагадує мені про нього і змушує ним захоплюватися.
Malgré tout j’étais presque sûre que ce cheval est à lui et en effet. Voilà encore un nom qui me le rappelle et qui me le fait admirer.
X Як з очей, так і з серця; бувають хвилини, коли герцог Гамільтон — лише спогад. Відколи він одружився, він і не має бути чимось іншим.
X Loin des yeux, loin du cœur; il y a des moments ou le duc de Hamilton n’est qu’un souvenir. Il ne devrait pas être autre chose depuis son mariage.
Любити його тепер — гріх. Тільки-но я пишу те, що щойно написала після X, як відчуваю протилежне і відчуваю, що він єдиний чоловік, якого я можу любити цілком; не з доброти, не з поблажливості, а тому, що я його люблю.
L’aimer maintenant est un péché. Aussitôt que j’écris ce que je viens d’écrire depuis X je sens tout le contraire et je sens qu’il est le seul homme que je puis aimer tout à fait; pas par bonté, ou par indulgence, mais parce que je l’aime.
Він єдиний, кого я могла б поцілувати… із задоволенням.
Il est le seul que je pourrais embrasser... avec plaisir.
Він єдиний, хто мені подобається цілком, якому я нічого не можу закинути.
Il est le seul qui me plaît tout à fait, chez lequel je ne trouve rien à redire.
Даремно я так його вихваляю, — це послаблює те, що я відчуваю.
J’ai tort de tant le louer, cela affaiblit ce que je sens.
Чого б я не дала, щоб його побачити… якби він зараз увійшов сюди.
Que n’aurai-je donné pour le voir... si en ce moment il entrait ici.
Відомо, що я обожнюю ніч; я повертаюся з занять; я відчинила вікно, небо було тьмяне, хмари закривали місяць, я починаю співати і помічаю, що є чудове відлуння. Я гукнула Жозефіну, яка остовпіла, — зрештою, вирішивши, що то якась людина співає, я гукнула: Бі-жу, Бі-жу, потім Бет. Дурниця. І відлуння чудово повторило все. Я у захваті й зачарована.
On sait que j’adore la nuit, je reviens de l’étude; j’avais ouvert la fenêtre, le ciel était mat, les nuages couvraient la lune, je commence à chanter et je m’aperçois qu’il y a un écho admirable. J’appelai Joséphine qui en était hébétée, enfin croyant que c’était une personne qui chantait j’appelai : Bijou, Bijou, puis Bête. Stupide. Et l’écho a parfaitement répété tout. J’en suis toute émerveillée et ravie.