❦
Понеділок, 30 березня 1874
Lundi, 30 mars 1874
Я не хотіла їхати об одинадцятій, мама наполягла, і ми поїхали. Снідаємо в готелі «Париж», утрьох — Діна, я і Поль. Я не вважаю це надто пристойним, але оскільки нікого про це не попереджають, хай так буде: тим гірше для них і для нас. Щоб скоротати безмірно довгий час, іду до читальні з Діною. О третій прошу, щоб хтось пішов зі мною на Стрільбище. Як завжди, ніхто не хоче, і мене б відпустили саму поміж усіх цих брутальних і невихованих чоловіків, якби я не заперечувала. Вони не думають, що це непристойно, неможливо, ганебно. Але вони заціпенілі, отупілі; думають, що це нічого — аби лише грати. Це безумство, це боягузтво.
Je ne voulais pas aller à onze heures, maman le voulut et nous partîmes. Nous déjeunons à l’hôtel de Paris, en trois, Dina, moi et Paul. Ce que je ne trouve pas trop convenable mais puisqu’on ne le prévient pas, que ce soit ainsi: tant pis pour eux et pour nous. Pour passer le temps démesurément long je vais au salon de lecture avec Dina. A trois heures je demande qu’on vienne avec moi au Tir. Comme d’habitude personne ne veut et on me laisserait aller seule parmi tous ces hommes brutaux et mal élevés si je ne m’y opposais pas. Ils ne songent pas que c’est inconvenant, impossible, honteux. Mais ils sont engourdis, hébétés; ils pensent que ce n’est rien pourvu de jouer. C’est fou, c’est lâche.
У мами часом бувають осяяння, і якраз сьогодні вони в неї були. Все минуло спокійно, окрім кількох нахабних різкостей1 з боку тітки.
Maman a quelquefois ses lumières et aujourd’hui, justement, elle les avait. Tout s’est passé calmement, excepté quelques bruscades [sic] impertinentes de la part de ma tante.
Зрештою мама пропонує мені піти на Стрільбище, але мені так остогидли всі ті дрібні прикрощі, що відмовляюся і йду лише тоді, коли вона каже, що піде сама. Поль із нами. Я добре знала, що день не закінчиться спокійно. Мабуть, прокляття тяжіє над нашою родиною — ми пожираємо одне одного.
Enfin maman m’offre d’aller au Tir, mais j’étais tellement dégoûtée par toutes les tracasseries imaginables que je refuse et je ne vais que lorsqu’elle dit qu’elle ira seule. Paul est avec nous. Je savais bien que la journée ne finirait pas tranquillement. Une malédiction doit peser sur notre famille, qu’on se dévore les uns les autres.
Ми залишаємося на верхній терасі, приносять стільці — місце дуже приємне, якби ми були в іншому настрої. Левін приходить і лишається поруч, поки ми не йдемо. Кілька голубів упало зовсім близько. Мені не подобається манера Левіна — він розмовляє надто запросто. І він жодного разу не склав візиту. Мушу сказати, до великого мого задоволення, що мама була досить холодна. На виході я зустрічаю князя Вітґенштайна, я підняла очі подивитися, хто це, і зустріла його погляд.
Nous restons sur la dernière terrasse, on apporte des chaises et c’est une place très agréable si nous étions autrement. Lewin vient et reste près de nous jusqu’à ce que nous nous en allons. Plusieurs pigeons tombèrent tout près de nous. Je n’aime pas la manière de Lewin, il cause tant familièrement. Et il n’a pas une visite. Je dois dire, à ma grande satisfaction que maman était assez froide. Au sortir je rencontre le prince de Wittgenstein, j’ai levé les yeux pour voir qui c’était et j’ai rencontré ses yeux.
Коли за півгодини я побачила, як він піднімається сходами казино (ми йшли на вокзал), я подивилася на нього й подумала: справді, в Ніцці він єдина істота, яку можна назвати… чоловіком… і навіть трохи більше.
Quand je le vis dans une demi-heure monter les marches du casino (nous allions à la gare) en le regardant, j’ai pensé que vraiment, à Nice il est la seule créature qu’on peut appeler, homme... et même un peu plus.
Ми відʼїжджаємо під опікою пані Анічкової. Але на авеню де ла Ґар ми зустрічаємо Бет і Маченьку, мені сяйнула нова думка, — я повертаюся, обідаю, і ми знову їдемо до Монако. Там сьогодні ввечері гарний концерт, і я трохи сподівалася побачити князя Вітґенштайна — його вигляд мені приємний.
Nous partons sous le patronage de Mme Anitchkoff. Mais à l’avenue de la Gare nous rencontrons Bète et Machenka, une nouvelle idée me frappe, je rentre, je dîne et nous repartons pour Monaco. Il y a là un joli concert ce soir et je pensais un peu voir le prince de Wittgenstein, son aspect me fait plaisir.
на полях
Поїзд із кокотками, їхні пісні, чоловіки.
dans la marge Train de cocottes, leurs chansons, les hommes.
На концерті я теж із мамою і Діною, — мені жахливо спекотно. Федюс я писала скорочено «Федюс», але не можна зрозуміти, що це означає; тому краще писати повністю кілька разів проходить, не наважуючись дивитися, — перед мамою. Потім він щось каже герцогині де Муші, і вони обоє обернулися. Це тонке створіння, цей маленький засалений, цей жалюгідний чортик — він здається мені таким огидним, несимпатичним і нахабним. Мені часто випадає дивуватися з того, що я зробила або подумала. Але що дивує мене найбільше — що я колись могла допустити Федюса у свої фантазії! Навіть давши йому найнещасливішу роль. Він такий бридкий, що мені здається, я не зможу його торкнутися.
Au concert aussi je suis avec maman et Dina, j’avais terriblement chaud. Fedus j’écrivais par abréviation Fedus, mais on ne peut comprendre ce que c’est; je préfère donc écrire bien passe plusieurs fois sans oser regarder, devant maman. Puis il dit quelque chose à la duchesse de Mouchy, et ils se tournèrent tous les deux. Cette mince créature, ce petit huileux, ce lutin misérable, il me paraît si détestable et antipathique et impertinent. Il m’arrive souvent de m’étonner sur ce que j’ai fait ou pensé. Mais ce qui m’étonne le plus c’est que j’aie jamais pu admettre Fedus dans mes fantaisies ' Même en lui donnant le plus malheureux des rôles. Il est si rebutant qu’il me semble que je ne pourrai pas le toucher.
Вигляд у нього гнилий2 (слово брудне) і засалений. Коли я хочу знати, чи приємний мені чоловік, я запитую себе: чи можу я його поцілувати — і що ж, мені здається, що я ніколи, ніколи в житті не зможу поцілувати Федюса… тьху, жах!
Il a l’air pourri (le mot est sale) et huileux. Lorsque je veux savoir si un homme est agréable ou non, je me demande si je puis l’embrasser et bien il me semble que je ne pourrai jamais, jamais de la vie embrasser Fedus... fi l’horreur !
Щоразу, коли я випадково зустрічала це створіння, я суворо відверталася — він не наважився сміятися.
Toutes les fois que par hasard je rencontrai cette créature je me détournais sévèrement, il n’a pas osé rire.
Мама кілька разів мене розлютила: вона каже крупʼє — «Котра година, мала боїться спізнитися на поїзд» — Вона каже це невинно, але це «мала» обурює мене настільки, що навіть зараз я мушу встати і пройтися кімнатою. Я мала необережність виявити своє незадоволення у вагоні, і тоді, Господи помилуй! починається одна зі звичайних маленьких сцен.
Maman m’a fâchée plusieurs fois, elle dit au croupier -Quelle heure est-il, la petite a peur de manquer le train - Elle le dit par innocence mais ce : la petite me révolte tant que même en ce moment, je dois me lever et faire un tour dans la chambre. J’eus l’imprudence de manifester mon mécontentement en waggon et alors, Miséricorde ! commence une des petites scènes habituelles.
Мені було незатишно в залах після концерту — лишилися тільки кокотки. Але треба було чекати годину, і я була змушена там залишитися. Федюс сів на один зі столів, уже накритих сукном.
Je me sentais mal à l’aise dans les salles après le concert, il ne restait que les cocottes. Mais il y avait une heure à attendre et force me fut faite de rester là. Fedus s’assit sur une des tables déjà couvertes de drap.
Потім кожен лишився зі своєю дамою. Це справді непристойно. Але найбільш скабрезним було відправлення — ці пани, яких забирають із собою ці дами, а вже при відʼїзді — які вигуки, які пісні! Поїзд вже рушив, а пісні ще чулися, — і як ці пісні та вибухи сміху погано пасують до прекрасного неба, місяця і моря, що вирізняються на тлі величної темної громади гір.
Puis chacun resta avec sa dame. C’est vraiment peu convenable. Mais ce qui fut le plus scabreux, c’est le départ, ces messieurs emmenés par ces dames et au moment du départ, quels cris, quelles chansons ! Le train marchait déjà et on entendait encore les chansons et comme ces chansons et ces éclats de rire s’accordent peu avec le beau ciel, la lune et la mer se détachant de l’imposante et sombre masse des montagnes.
(Чарівна сцена триває й довго не вщухає вдома. Ми-зе-ре-ре.) Чи всі чоловіки живуть, як ті, яких я бачила сьогодні ввечері? Все це справило на мене неприємне й сумне враження. Ці чоловіки і ці жінки, що за…
(La charmante scène continue et dure longtemps à la maison. Mise-re-re). Est-ce que tous les hommes vivent comme ceux que j’ai vus ce soir ? Tout cela a produit sur moi une impression désagréable et triste. Ces hommes puis ces femmes, quel...
Кожна забирає свою здобич.
Chacune emmenant son gibier.
Примітки
В оригіналі французькою: «bruscades» [sic] (так у тексті; очевидно, brusqueries — «різкості»). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩