Середа, 25 березня 1874

Тепер я вже певна: Поль або божевільний, або пʼяний. Вранці я пила чай, а він, тому що я відсунула його чашку, жбурнув її так близько до мого обличчя, що мене всю обдало бризками, і Валіцький злякано закричав, що це могло мене спотворити. Чашка, перевернувшись на столі, полетіла й розбилася біля шафи. Він стільки водиться зі слугами, що став грубий і нестерпний. Мама його покликала й насварила, але потім мене тиранили весь день.
Сьогодні я вперше була в Лосселя й зіграла на пробу шматок сонати. Я страшенно боялася. Їдемо до Говардів. Лишаюся внизу з Лізою, яка сьогодні гарна; вона стала кращою за Елен.
Повертаючись, здалеку бачу Вітґенштайна й Ламбертьє. Федус такий маленький поряд із цим чоловічим Обеліском.
Звідти -- до бакалії. Адам готує огидно, робить усе абияк, і тепер я майже завжди голодна.
Завтра стрільба по голубах; не знаю, чи піду, може, о третій;
Коли я побачила свого друга Шарля, мені дуже хотілося сміятися, й мама на нього подивилася; він не відвернувся так різко, бідний!
Я просила в Бога стільки всього, що аж подумала: нічого не отримаю. Бо я прошу всього, чого може бажати найбожевільніше честолюбство. Тож я вже не прошу скакових коней -- і це велика жертва.
Ти маленький Полікрат, моя люба.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Полікрат -- тиран Самоса, відомий надмірною удачею; за Геродотом, він кинув свій найцінніший перстень у море, щоб умилостивити заздрісну долю, але перстень повернувся до нього в череві риби. ↩