❦
Пʼятниця, 6 березня 1874
Vendredi, 6 mars 1874
Ось божевільний день! З десятої години вбираюся (коричнева сукня, чорний капелюх, нова зачіска, гарно).
Voilà une journée de folie ! Dès dix heures je m’habille (robe brune, chapeau noir, nouvelle coiffure, bien ).
Мене страшенно мучать; об одинадцятій я хотіла візок, щоб замовити в «London House» все необхідне для цього сніданку; чекаю до полудня. Тоді їду з Полем, беремо фіакр і передусім -- до Філімонових сказати, щоб приходили, потім до 55. Мама й Стьопа готують. Ненавиджу, коли все роблять ось так! Замість того щоб усе замовити й підготувати через слуг із «London House», бо вони вміють, це їхнє ремесло, -- вдаються до занять челяді Чернякивки12. На довершення лиха я відсилаю3 свій фіакр, думаючи взяти Оґюста, але Діна тощо відʼїжджають, і я мушу їх чекати. Гірше ніж огидно знати, що ось-ось прийдуть люди, і бачити, що нічого не готово. Будинок зовсім порожній, є тільки стіл і дві дюжини стільців.
On me martyrise terriblement, à onze heures je voulais la voiture pour commander au London House tout ce qu’il faut pour ce déjeuner, j’attends jusqu’à midi. Alors je vais avec Paul, nous prenons un fiacre et avant tout nous allons chez les Filimonoff pour leur dire de venir, puis à 55. Maman et Stiopa préparent. Je déteste lorsqu’on fait les choses comme cela ! Au lieu de faire tout faire et préparer par des domestiques du London House car eux ils savent, c’est leur métier, on se livre aux occupations de la domesticité de Tcherniakovka. Pour comble de disgrâce, je renvoie mon fiacre pensant prendre Auguste, mais Dina etc. s’en vont et je dois les attendre. C’est plus que détestable de savoir que d’un moment à l’autre le monde va arriver et de voir que rien n’est prêt. La maison est toute vide, il n’y a qu’une table et deux douzaines de chaises.
Я співала, щоб скоротити час, але в мене не лишилося терпіння, і я заплакала в північно-східному куті білої вітальні. Тітка приїжджає у фіакрі, я прошу її поїхати зі мною (мій щоденник буде дурний, бо я дуже занепокоєна; чую стогони4 мами, яка, гадаю, дуже хвора після цих клопотів.)
Je chantais pour faire passer le temps, mais je n’avais plus de patience et je me mis à pleurer dans le coin nord-est du salon blanc. Ma tante vient en fiacre, je la prie d’aller avec moi (mon journal sera stupide car je suis fort inquiète, j’entends les gémissements de maman qui est je crois très malade, après ces fatigues.)
Ми летимо до «London House», де я замовляю те, чого бракувало.
Nous volons au London House où je commande ce qui manquait.
Суворови й Ґальве снідають у саду. Ледве все подали слуги з «London House», як починають приходити гості.
Les Souvoroff et Galve déjeunent au jardin. A peine tout a été servi par les domestiques du London House qu’on commence à arriver.
Усього близько сорока осіб. Багатьом треба було показати будинок і сад, так що я піднімалася нагору разів із десять. Беру з собою дівчат -- двох Говард, Філімонову, Діну; ми оглядаємо все. Я їх розважаю, змушую розмовляти, ми сміємося; зрештою, заходимо до стайні, скрізь, одним словом.
Il y a à peu près quarante personnes en tout. A plusieurs il fallait montrer la maison et le jardin, de sorte que je montai une dizaine de fois jusqu’en haut. J’emmène les demoiselles, les deux Howard, Filimonoff, Dina, nous visitons tout. Je les amuse, je les fais parler, nous rions; enfin nous passons à l’écurie, partout en un mot.
Починається «Тебе, Бога, хвалимо5»6. Потім подають сніданок -- розкішний. Правда, місць не вистачає всім; ми, молодь, і молода пані Потьомкіна залишаємося в білій вітальні, де нас обслуговують досить посередньо. (У мами страшний нервовий напад, я це чую.) Шампанське ллється рікою7. Десь о пів на пʼяту розʼїжджаються. Я залишаю при собі Марі Філімонову, яку називатиму просто Маня8, як вона попросила. Я збиралася після сніданку виставити напоказ на терасах усе товариство, але... Тим часом виставляю напоказ саму себе -- з Манею й Полем; Еміль, який був на першому аукціоні, проходить і дивиться на нас з цікавістю, ніби хоче знати, чи ми купили; він обертається кілька разів, впевнений, що я у себе вдома.
Le Te Deum commence. Après le déjeuner est servi, qui est magnifique. Il est vrai que tout le monde n’a pas des places, nous les jeunes gens et Mme Potemkine la jeune, nous restons au salon blanc où nous sommes assez médiocrement servies. (Maman a une terrible attaque de nerfs, j’entends cela) le champagne coule à flots. Vers quatre heures et demie on part. Je garde Marie Filimonoff que je nommerai simplement Mania comme elle m’a priée. J’avais l’intention d’exhiber après déjeuner toute la société sur les terrasses, mais... En attendant je m’exhibe avec Mania et Paul; Emile qui a assisté à la première vente passe et nous regarde avec curiosité, comme s’il voulait savoir si nous avons acheté; il se tourne plusieurs fois, sûr que je suis chez moi.
Je m’amusais à regarder le pope et le sacristain qu’on promenait dans notre landau et qui chaque fois nous saluaient très humblement, fort satisfaits du mangé, du bu et du promené.
Я більше не заходжу до будинку, бо залишилися самі чоловіки й вдаються здійснюють дуже рясні лібації. Йду гуляти з Манею (чую маму, це жахливо) і відвожу її додому. Гадаю, всі були задоволені.
Je ne rentre plus dans la maison car les hommes seuls sont restés et se livr font des libations fort prononcées. Je vais me promener avec Mania (j’entends maman, c’est affreux) que je ramène chez elle. Je crois que tout le monde a été satisfait.
За стіл на Бакі ми сідаємо о сьомій. Я дуже голодна, бо не мала часу поїсти; Тормосова вечеряє. Стьопа погано відгукувався про Соломінку, як вона, втім, і заслуговує, бо вона тільки й робить, що обмовляє нас за всю нашу доброту, хоча ми ніколи не давали найменшого приводу11, крім уваги12, доброти й поблажливості13.
Lorsque nous nous mettons à table à Baquis il est sept heures. J’ai très faim, n’ayant pas eu le temps de manger, la Tormosoff dîne. Stiopa a parlé de Solominka mal, comme elle le mérite d’ailleurs, car elle ne fait que nous calomnier pour toutes nos bontés, et sans que jamais nous ayons donné le moindre prétexte excepté de l’attention, de la bonté et de l’indulgence.
Це було під кінець вечері. Тормосова досить безглуздо стала на її захист і вийшла.
C’était vers la fin du dîner. Tormosoff a assez follement pris sa défense et sortit.
Чую маму й лютую на себе за те, що наважилася лаяти її за цей сніданок і всі ці дурниці. Справді, я непростимо нетерпляча й нетерпима. Я не терплю, коли мені суперечать, найменша розбіжність у поглядах виводить мене з себе, і я змушена або сперечатися, або тікати. Якби я була королевою, я заборонила б думати інакше, ніж я. Через це я стаю зухвалою й грубою з мамою, яку, може, мої докори, накопичені за довгий час, довели до хвороби. Бо вона відчуває те, що відчуваю я, і страждає більше за мене, а я їй дорікаю... Чим! Хіба це її вина! Боже, пробач мені. Ні, я занадто часто прошу пробачення, я маю його заслужити. Але я благаю Пресвяту Діву дати мені терпіння й зробити мене менш дратівливою.
J’entends maman et je suis enragée contre moi pour l’avoir osé gronder pour ce déjeuner et toutes ces bêtises. Vraiment je suis d’une impatience et d’une intolérance impardonnables. Je ne puis m’entendre contrarier, la moindre différence d’accès me met hors de moi et je suis obligée ou de disputer ou de m’enfuir. Si j’étais reine je défendrais d’avoir une autre opinion que la mienne. Cela me rend impertinente et grossière avec maman que peut-être mes reproches accumulés depuis longtemps ont rendue malade. Car elle sent ce que je sens et souffre plus que moi et moi je lui reproche... Quoi ! Est-ce sa faute ! Dieu pardonnez-moi. Non, je demande trop souvent pardon, je dois le mériter. Mais je supplie la Sainte Vierge de me donner de la patience et me rendre moins irritable.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Чернякивка (Tcherniakovka) — маєток Бабаніних на Полтавщині, де жив дід Марі по матері і де минуло її раннє дитинство. La domesticité de Tcherniakovka («челядь Чернякивки») — її зневажливий вислів про провінційну, домашню манеру все робити самим. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Лат. Te Deum -- подячний гімн; частина православного освячення будинку. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩