Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Середа, 25 лютого 1874

Mercredi, 25 février 1874

Сьогодні вранці відкривають листа і... він від Домініки Павлівни, вона сповіщає про смерть свого сина. Ми знали з газет, що він убив себе кинджалом, але мати нічого не говорить про причини. Ми приголомшені -- як сказати Діні, що її брат помер.

Ce matin on ouvre une lettre et... elle vient de *Dominica Pavlovna* elle annonce la mort de son fils. Nous savions par les journaux qu'il s'est tué avec un poignard, mais sa mère ne dit rien des causes. Nous sommes consternées, comment dire à Dina que son frère est mort.

Під час хвороби він просив надіслати його фотографію Мусі, «яку він досі безнадійно кохає з дитинства». Домініка Павлівна додає ці неприємні, дивні й несподівані рядки.

Pendant sa maladie il a prié qu'on envoyât sa photographie à *Moussia "qu'il aime encore sans espoir depuis l'enfance".* Dominica Pavlovna ajoute ces lignes désagréables, surprenantes et étranges.

[Закреслено: Він пише, каже вона завж]

[Rayé: Il écrit, dit-elle toujo]

Він тримав, каже вона, мою фотографію біля себе. Я не хочу цього знати; я нічого в цьому не розумію.

Il tenait, dit-elle, ma photographie près de lui. Je ne veux pas le savoir; je n'y comprends rien.

Діні лише кажуть, що він при смерті. Я виходжу з усіма, мама й тітка їдуть до Монако, а ми з Маченькою їдемо до вілли 55, яка справді гарна й чарівна, а якщо добудувати дві великі кімнати, буде розкішна. Ми оглядаємо й досліджуємо будинок, павільйон, стайню, сад -- усе. Через сім днів будуть торги на підвищення, я боюся, що її в нас заберуть. Що ж, то буде доля -- значить, не судилося нам мати віллу в Ніцці. Якщо говорити холоднокровно, не знаю, чи мені сміятися, чи плакати через цю купівлю.

On se borne à le dire à Dina qu'il est mourant. Je sors avec tous, maman et ma tante vont à Monaco et moi et Machenka allons à la villa 55 qui est vraiment belle et charmante et en ajoutant les deux grandes pièces elle sera magnifique. Nous visitons et examinons la maison, le pavillon, l'écurie, le jardin, tout. Dans sept jours il y aura des surenchères j'ai peur qu'on nous l'enlèvera. Eh ! bien, ce sera la fatalité, nous ne devons pas avoir de villa à Nice. A parler froidement je ne sais si je dois rire ou pleurer pour cet achat.

Наше становище в Ніцці жалюгідне; я сподівалася на поліпшення від змін, але з віллою нічого не змінюється.

Notre position à Nice est misérable; j'espérais une amélioration d'un changement, avec la villa nous ne changeons pas.

Невже Бог не подарує мені ласку жити так, як я люблю. Ми прогулюємося там, на терасах, чекаючи на візок і Діну, яка приїде за дві години, а ми вже (коричнева сукня, гарно) на прогулянці пішки, знетерпелені від очікування.

Est-ce que Dieu ne me fera pas la grâce de nous faire vivre comme j'aime. Nous nous promenons là, sur les terrasses attendant la voiture et Dina qui vient dans deux heures et lorsque nous étions déjà (robe brune, bien) sur la promenade à pied impatientées d'attendre.

Майже нікого немає. Ніцца нудна, мало людей, або всі ховаються.

Il n'y a presque personne. Nice est ennuyeuse, il y a peu de monde, ou il se cache.

Мама поїхала до Монако, щоб повернути княгині Суворовій гроші, які та їй позичила. Вони весь час розмовляють, і княгиня більше за маму; минулого разу вона змусила маму взяти у неї грошей, і коли мама їй сказала:

Maman est allée à Monaco pour rendre à la princesse Souvoroff l'argent que l'autre lui avait prêté. Elles se parlent toujours et la princesse plus que maman, la dernière fois elle la força à lui prendre de l'argent et comme maman lui dit:

— *Ви мене не знаєте.

— *Vous ne me connaissez pas.

— Ви помиляєтеся, я вас дуже добре знаю.*

— Vous vous trompez, je vous connais très bien*.

Я хотіла б, щоб Діна дізналася про цю смерть лише після концерту у Дервізів. Мені так хочеться туди піти. Якби Бог дозволив нам купити 55. Дядько оглядав її з нами, я думаю, він заздрить. Ніколи я не думала погано про людей, але мене навчили думати погано -- ті, що вдома, кажучи, що такий-то заздрить або обмовляє, або і т.д. і т.д.

Je voudrais que Dina n'apprenne cette mort qu'après le c*on*cert chez Derwies. J'ai tant envie d'y aller. Pourvu que Dieu nous permette d'acheter 55. Diadia l'a visitée avec nous, je pense qu'il est envieux. Jamais je ne pensais du mal des gens, mais on m'a fait penser mal, ceux de la maison en disant que tel et tel envie ou calomnie ou etc. etc.