❦
Четвер, 12 лютого 1874
Jeudi, 12 février 1874
Чарівний день, але без того світила, що дає світло й життя. Їду на набережну з Діною (сукня коричнева, гарно). Двоє маленьких верхи, і княгиня, Ґальве, Лабанова, Звєгінцов, кілька чоловіків, серед них барон — на набережній пішки. Який гарний батаклан! Які вони щасливі, як я їм заздрю, як я хотіла б жити так, як мені до вподоби! Це доводить мене до розпачу, і я їду до Буссі дивитися на діамантові гарнітури. Вже два дні я мрію про діамантовий гарнітур — щось гарненьке. Треба, щоб завжди щось мене займало й щоб я чогось бажала. Якщо не сідло — то капелюшок, якщо не гарнітур — то сукня, а коли все це є, я вигадую щось новіше. Я йду на бал-маскарад на Жирний вівторок! Ось що буде гарно! Мама обіцяла. Ми підемо в ложу — хотіла б, щоб уже був вівторок! Рахую години.
Une adorable journée, pas de cet astre qui donne la lumière et la vie. Je vais à la Promenade avec Dina (robe brune, bien). Les deux petites sont à cheval et la princesse, la Galve, la Labanoff, Zveguinzoff, plusieurs hommes entre autres le baron à la Promenade à pied. Quel beau bataclan ! Comme ils sont heureux, que je les envie, que je voudrais vivre comme j’aime ! Cela me désespère et je vais chez Bussi voir des parures en diamants. Depuis deux jours j’ai envie d’une parure en diamants, quelque chose de gentil. Il faut que toujours quelque chose m’occupe et que je désire quelque chose. Si ce n’est une selle c’est un chapeau, si ce n’est une parure c’est une robe, et lorsque j’ai tout cela j’invente quelque chose de plus nouveau. Je vais au bal masqué le Mardi Gras ! Voilà qui sera beau ! Maman l’a promis. Nous allons dans une loge, je voudrais que ce fût déjà mardi ! Je compte les heures.
Це цілком нова розвага для мене! Вперше в житті я побачу бал-маскарад. Ми підемо туди в суворій таємниці. Ніхто вдома не знатиме, крім тих, хто йде, а це будуть, гадаю: мама, тітка, Діна й я. Я вдягну доміно, вуаль із чорних мережив, маску...
C’est un plaisir tout nouveau pour moi ! Pour la première fois de ma vie je verrai un bal masqué. Nous y allons en grand secret. Personne à la maison ne le saura excepté ceux qui vont et ce seront je pense: maman, ma tante, Dina et moi. Je mettrai un domino, un voile de dentelles noires, un masque....
Яке щастя!
Quel bonheur !
Сьогодні холодно. Я стільки говорю й думаю дурниць, що червонію — через кого ж! Через Ламбертьє! І саме сьогодні, біля міського саду, — я йшла пішки з Гічкок, — мені здалося, що йде Ламбертьє, і я майже почервоніла, подих перехопило, я вся захекалася. Це справді неприпустимо, і немає дурнішої за мене!
Il fait froid aujourd’hui. A force de dire des bêtises et de les penser, je rougis pour qui donc ! pour Lambertye ! Et aujourd’hui même près du jardin public, j’étais à pied avec Hitchcock il m’a semblé que Lambertye venait et j’ai presque rougi, la respiration me manqua et je devins essoufflée. Ce n’est vraiment pas permis et je suis une bête sans pareille !
Та й вина трохи, ба навіть дуже, лежить на цьому панові, який мене дивиться так, що збентежив би й хоробрішу за мене. Зрештою, це був не він. Якби я могла помститися за його погляди! О! Боже мій, дозволь мені помститися! Невинна помста, яка не завдала б ніякої шкоди, але яка була б помстою!
Aussi la faute est un peu, beaucoup à ce monsieur qui me regarde assez pour troubler une plus brave que moi. Après tout ce n’était pas lui. Si je pouvais me venger de ses regards ! Oh ! mon Dieu permettez-moi de me venger ! Une vengeance innocente qui ne ferait aucun mal mais qui serait une vengeance !
Тепер ця людина мене бентежить, змушує червоніти — і чому, питаю вас?! Чому я мушу терпіти його нахабні погляди!
Maintenant cet homme me trouble, me fait rougir, et pourquoi, je vous le demande ?! Pourquoi suis-je exposée à ses regards impudents !
Якби ж я хоч знала причину! Але ні, яка б не була причина — це верх нахабства, це вважати мене за ніщо, не мати жодної поваги, жодного пошанування до моєї родини й до мене! І все це тому, що ми живемо як злидарі! О Боже мій, визволи нас від усіх цих прикрощів, витягни нас із цього становища! Змилуйся наді мною! Якби знали, як я почуваюся приниженою щомиті, всюди, завжди.
Au moins si j’en savais la cause ! Mais non, n’importe quelle cause; c’est de la dernière impudence, c’est me compter comme rien, n’avoir aucun respect, aucune considération pour ma famille et moi ! Et tout cela parce que nous vivons comme des misérables ! Oh mon Dieu délivre-nous de tous ces ennuis, tire-nous de cette position ! Aie pitié de moi ! Si on savait comme je me sens humiliée à chaque instant, partout, toujours.
навскоси
Я нарікаю на наше тогочасне життя, а проте воно було блискучим порівняно з теперішнім.
en travers Je me plains de notre vie d’alors et cependant elle était brillante en comparaison avec celle d’à présent.
І цей чоловік теж добре бачить, яку роль ми відіграємо навіть у Ніцці, й не шукає нагоди, щоб його відрекомендували (зрештою, через кого??!), як можна було б припустити з його манер, а вдовольняється тим, що дивиться, коли обʼєкт зʼявляється сам, — дивиться й кидає нахабну, неввічливу, грубу посмішку!
Et cet homme aussi, il voit bien le rôle que nous jouons même à Nice, et ne cherche pas à être présenté (d’ailleurs par qui ??!) comme on pourrait le supposer par ses manières, mais il se contente de regarder lorsque l’objet se présente de lui-même, de regarder et de lancer un sourire impudent, impoli, grossier !
Я ненавиджу всіх, я ненавиджу Ле Бек! Тому що ніхто не посміє так дивитися на Ле Бек, тому що Ле Бек має гарне становище, тому що Ле Бек шукають, тому що Ле Бек горда і має право бути гордою! Тоді як я — о, злидні злиднів! Якби я жила як інші, я б навіть не звернула уваги на грубість цього графа, але в моєму становищі все здається мені образою, все здається мені глузуванням! Я відчуваю, що інакше бути не може, і згоряю в марній і безсилій люті. Я хотіла б наказати побити перед моїми очима барона, Левіна, Ламбертьє, Ле Бек і всіх цих людей. Хотіла б наказати їх побити й побачити, як вони плачуть.
Je déteste tout le monde, je déteste le Bec ! Parce qu’on n’ose pas ainsi regarder le Bec, parce que le Bec a une belle position, parce qu’on cherche le Bec, parce que le Bec est fier et il a le droit d’être fier ! Tandis que moi, oh misère des misères ! Si je vivais comme les autres je ne ferais même pas attention à la grossièreté de ce comte, mais dans la position où je suis tout me semble injure, tout me semble raillerie ! Je sens que ça ne peut être autrement et je me consume en rage inutile et impuissante. J’aurais voulu faire battre devant moi, le baron, Lewin, Lambertye, le Bec et tous ces gens-là. Je voudrais les faire battre et les voir pleurer.
Бувають хвилини, коли я заздрю, ненавиджу й лютую!
Il y a des moments où j’envie, je déteste et je rage !
на полях
(Не за ці почуття я заслужу змін).
dans la marge (Ce n’est pas pour ces sentiments que je mériterai un changement).