Пʼятниця, 13 лютого 1874

Гарний і холодний день. Гічкок їде в середу — яке щастя (сукня блакитна, капелюшок блакитний, гарно); ми забираємо княгиню.
На набережній майже нікого. Син короля Ганновера в Ніцці — я відразу подумала про нього. Цікаво, який він. Я не йду пішки з Гічкок — і дуже цьому рада.
Я купила сорок пʼять кілограмів конфетті — для початку; потім ми проїжджаємо всюди, де готуються до карнавалу.
Прибув принц, гарний, як день, — схожий на жахливий труп.
Я спускалася на обід, але запах цибулі мене задушив — її їдять щодня, і я лютую більше через зухвалість цих людей, ніж через запах: знаючи мою огиду до цього зілля, вони сміють її їсти. Я знервована, я біжу нагору квапливо, лягаю на ліжко хворої мами й заливаюся слізьми.
Я обідаю нагорі.
Я купила пару чорні рукавички і чорне віяло — потайки.
Яка я нещасна сьогодні!

Примітки

В оригіналі італійською: in fretta. ↩
В оригіналі англійською: upstairs. ↩