Неділя, 9 листопада 1873

Встаю рано й іду до мами; приносять газети, за звичкою беру «Galignaniʼs» і читаю: «The Post» повідомляє, що весілля герцога Гамільтона з леді Мері Монтегю, старшою дочкою герцога Манчестерського, відбудеться в лютому; день ще не визначено.
Уся кров кинулася мені в голову, і я рада була вийти поспіхом, поки дідусь кривився й казав, що я йому набридаю. Опинившись у себе, біжу до дзеркала — я так роблю щоразу, коли переживаю сильне хвилювання; справді дуже цікаво вивчати різні вирази й кольори. Коли я глянула на себе, то була червона, але за секунду стала дуже блідою, жовтою. Мене кидало то в жар, то в холод. Попри мою впевненість, щоразу, коли читаю про це новини, я вражена й засмучена як уперше. Але треба вдягатися; ідемо до церкви — я, Діна, Поль (коричнева сукня, чорний капелюшок, непогано, добре). Говарди теж там. Ми їх побачили; пані Говард приїде по нас о третій, і ми обідаємо в них.
Від другої до третьої гуляю з Бет. Я жахливо похмура — зануджена й занудна. Ненавиджу Ніццу, як би я хотіла поїхати! Про це ми говорили весь час після обіду. Я казала, що англійці не їдуть до Ніцци, тоді мама:
— А Гамільтон? Це виняток — пʼяниця, наволоч.
— Саме так, наволоч, — каже тітка. — Ну так, безсумнівно. Я зашарілася; мама скривилася, а тітка — я відчула, як вона посміхається в іншій кімнаті. Ми ще говорили далі про Ніццу, її товариство (?), що тут одні Віжʼє, Ґро, Саетони, Проджерси і т. д. Що треба їхати; мама й тітка згодні, але мама каже, що ми не зможемо виїхати з Росії до кінця процесу. А хто нас вижене з Росії — нам не треба її залишати. Хіба ж гарне в нас життя за кордоном? Які задоволення? Які радощі?!! Для нас задоволення — це книжки.
— Так, дуже добре, ви так кажете, але ви чудово знаєте, що я кажу; ви розумієте, що я кажу правду.
І так далі — потім Рим, Флоренція, Париж. Пані Говард, Ліз і Еґі приїжджають по нас. Пані Говард, Еґі й Діна сідають у наше ландо, а я, Ліз і Поль — у їхнє. Приїхавши, бачу Елен у саду з ягням, що йшло за нею: картина!
Я в кращому настрої, і ми балакаємо досить жваво. Ми з Елен усамітнюємося у ванній кімнаті, і вона розповідає мені про мадемуазель Жаспар. Не любить її, каже, бо Жаспар не має характеру, а мене любить — бо маю. Загалом ми дійшли згоди, що порода гувернанток — бридка порода. Обідаємо. Обід занадто легкий — не дивуюся, що ці діти такі бліді, а це ж неділя. Заговорили про мамину хворобу, і Поль почав вдаватися в подробиці, але я обірвала:
— Поль, ти хочеш розводити сантименти — мовчи.
Ці діти уявляють, що все, що я роблю, мусить бути прекрасним і особливим; вони, а надто Елен, хочуть брати мене за взірець. Як шкода, що я не гарна. Мене благають заспівати; піднімаємося нагору. Після тисячі відмов я погоджуюся: «Але в темній кімнаті» — я як соловʼї, співаю лише в темряві. Пішли до темної кімнати, і я заспівала Je ne suis quʼune herbagère. Усі втішені, у захваті, зачаровані. Подають чай у вхідній вітальні, й ми сідаємо навколо столу посередині.
Там чудові книжки: «Знамениті жінки» Сент-Бева; є одна жінка, не пригадаю імені... Рекамʼє? Хочу колись зачесатися, як вона і... вдягтися, тобто роздягтися як вона. Яка ж вона гарна.
Елен справді дуже гарна. Ніколи я не бачила красивішого обличчя. Наївне, свіже, молоде, прекрасне, чарівне і з чудовими рисами, бездоганна цера. Я не вмію розписувати чужу красу. Я сказала все, що змогла. Обличчя Елен — це картина, поема, чарівність, божество.
До біса Джой! Але Джоя — це інше: вона модна, і зрештою це інше — вона цікава, чудова й ексцентрична по-своєму. Елен — чудо, красуня. Її обличчя, я маю на увазі. І вона в десять разів краща, тому що знає, що гарна. У неї сяюче, блискуче, збуджене обличчя.
Досить — захоплюючись нею, я принижую себе.
Чому я не гарна?
Я зараз так переконана, що нікому не можу сподобатися, — справді. Відʼїжджаємо о восьмій з чвертю. Лишаюся розмовляти з мамою, Діною, Валіцьким і тіткою майже до одинадцятої. Встану о сьомій замість пʼятої.

Примітки

В оригіналі англійською: «The Post says the marriage of the Duke of Hamilton to Lady Mary Montagu eldest daughter of the Duke of Manchester will take place in February, the day is not yet fixed». ↩
В оригіналі італійською: «in fretta». ↩
В оригіналі англійською: «awfully dismal». ↩
В оригіналі англійською: «chatter pretty well». ↩
Je ne suis quʼune herbagère — «Я лише пастушка» (фр. herbagère — жінка, що випасає й відгодовує худобу на пасовиськах): назва пісні; саму пісню не встановлено. ↩
В оригіналі англійською: «delighted». ↩
В оригіналі англійською: «to enlarge on other peopleʼs beauty». ↩
В оригіналі англійською: «Her face, I mean». ↩
В оригіналі англійською: «instead of». ↩