❦
Вівторок, 4 листопада 1873
Mardi 4 novembre 1873
Знову їдемо на вокзал — я, Діна й Гічкок. Попросила дозволу у начальника станції, і ми пройшли до буфету. Там уже було кілька осіб; пан і пані Адді та пан Віллі прогулювалися пероном — ми теж (блакитна сукня, чорний капелюшок, добре), чекаючи на потяг. Поступово надходило ще людей. Нарешті — ось і потяг, але марно шукаємо — нікого. Приїхало багато людей, але всі запорошені. Наші сусіди з Аква-Віви — пан і пані Клокман — і мати з двома майже гарненькими дочками, американками. А на довершення — славнозвісний герцог Ґро; ця тварюка мала на голові кашкет комісара. Яка ж Ніцца брудна! Тут одні Саетони, Ґро і подібні. Справді, мені принизливо тут жити, і соромно за саму себе. Жодної живої, пристойної душі. Все це — пил, камінці, мул та апельсинова шкірка.
Nous allons encore à la gare, moi, Dina et Hitchcock, je demandai la permission au chef de gare et nous passâmes au buffet. Il y avait déjà quelques personnes, M. et Mme Addy et M. Willy se promenaient sur la plate-forme, ce que nous fîmes aussi (robe bleue, chapeau noir, bien) en attendant le train. Peu à peu il vint encore du monde. Enfin voilà le train, mais en vain nous cherchons, rien. Il arrive beaucoup de monde, mais poudreux. Nos voisins d’Acqua Viva M. et Mme Clockman et la mère avec deux quasi jolies filles, américaines. Et pour couronner le célèbre duc Gros, l’animal avait une casquette de commissaire sur la tête. Comme Nice est sale ! Il n’y que des Saëtone, des Gros, etc. etc. Vraiment je me sens humiliée de vivre ici et je suis honteuse de moi-même. Pas une âme vivante, propre. Tout cela ce sont de la poussière, des cailloux, du limon et de l’écorce d’orange.
Боже мій, почуй мою молитву — дай нам поїхати з Ніцци навесні. Все, чим для мене була Ніцца, зникло. О! якби він приїхав до Ніцци — я б залишилася тут із радістю!
Mon Dieu entends ma prière, fais-nous partir de Nice au printemps. Tout ce qui faisait Nice pour moi, n’est plus. Oh ! si il venait à Nice j’y resterais avec bonheur !
Купа народу їде до Монако, але все це знову лимонна шкірка. Тоді йдемо забрати мою парасольку — я залишила її в London House. Звідти пішки1 із Гічкок до пошти й міняльні; проходячи повз Сакко, заходжу взяти букетик фіалок — там Саетон теж купує троянду. Цей камінчик сміє на мене дивитися.
Une quantité de monde va à Monaco mais ce sont encore des écorces de citron. Nous allons alors chercher mon en-tout-cas, je l’ai laissé au London House. De là je walk avec Hitchcock à la poste et au change, en passant Sacco j’entre prendre un bouquet de violettes, il y a Saëtone qui achète lui aussi une rose. Ce caillou ose me regarder.
Починаю звикати до Гічкок — вона мила, і я сподіваюся, що все буде добре.
Je commence à m’habituer à Hitchcock, elle est gentille et j’espère que tout ira bien.
Проходимо набережною. Адді-Бреді, як Бет називає пана Адді й пана Віллі, не поїхали до Монако — бачу цю чарівну пару, що прогулюється в зачарованих околицях London House; вони ходили туди й сюди2, і з кожним колом їхні очі ставали дедалі меншими й мрійливішими.
Nous passons à la promenade Addy-Brady, comme appelle Bête M. Addy et M. Willy, ne sont pas allés à Monaco, je vois ce couple charmant se promener dans le voisinage enchanté du London House, ils marchaient up and down et à chaque tour de plus leurs yeux devenaient de plus en plus petits et rêveurs.
Чую за собою голос:
J’entends derrière moi une voix:
— Добрий день, Мусі.
- Bonjour, Moussia.
Це Наталі Паттон — хоче подивитися мою сукню, добре. Я взяла її під руку, і ми пройшлися разом до них; за кілька хвилин сіли в карету. Я звеліла проїхати повз віллу Говардів — подивитися, чи раптом вони приїхали вчора ввечері, — але ні. Ще кілька справ у місті — і ми рушили3. Валіцький зустрічає мене на пошті з телеграмою Говардів у руці. Вони телеграфують із Турина, як Ліз писала мені в останньому листі. Приїжджають завтра о восьмій сорок пʼять вечора. Пані Маркевич — маленька, дуже погано вихована жінка, і через якусь дурницю з Валіцьким стала нечемною з усіма й справді має вигляд, ніби живе в нас ніби в готелі з ласки. Приходить на обід:
C’est Nathalie Patton, elle a envie de voir ma robe, bon. Je pris son bras et nous avons marché ensemble jusqu’à chez eux; dans quelques minutes nous prîmes la voiture, je fis passer devant la villa Howard pour voir si par accident ils ne seraient pas arrivés hier soir, mais non. Encore quelques commissions en ville et we are off. Walitsky me rencontre à la poste, le télégramme de Howard à la main. Ils télégraphient de Turin comme Lise me l’avait écrit dans sa dernière lettre. Ils arrivent demain à huit heures quarante-cinq minutes du soir, Mme Markevitch est une petite femme très mal élevée, et à cause de je ne sais quelle bêtise avec Walitsky devient impolie avec tous et a vraiment l’air de loger chez nous comme dans un hôtel par complaisance. Elle arrive à déjeuner:
— Що там є? Ну ж бо швидше — їсть і йде геть. За вечерею вона читає. Справді, це дуже дивно. Ніби вона робить нам честь, живучи в нас.
- Qu’est-ce qu’il y a ? Allons vite - mange et s’en va. A dîner elle lit. Vraiment c’est bien extraordinaire. Comme si elle fait un honneur en restant chez nous.
Справді, пан Анічков дуже гарно описав честь, яку вона нам робить: як вона нещасна в нас, як з нею тут погано поводяться після всіх її любʼязних листів, і так далі, і так далі — і закінчив словами, що, по правді, в заїзді й не слід церемонитися. О Боже, забери нас із Ніцци!
En vérité M. Anitchkoff a très joliment raconté l’honneur qu’elle nous fait, comme elle est malheureuse chez nous, comme on la maltraite après toutes les bonnes lettres qu’elle nous a écrites, etc. etc. et il termine en disant qu’à la vérité on ne doit pas se gêner dans une auberge. Oh mon Dieu emporte-nous de Nice !
У Джої перезолочують і переобладнують — думаю, вона приїде.
On redore et on réarrange chez Gioia, je pense qu’elle viendra.
Проїжджали повз її віллу, і раптом Бет запитала, як правильно казати: premiers amours чи premières amours — бо мама сьогодні вранці сказала: «on revient toujours à ses premières amours» замість «premiers amours»4.
Nous passions sa villa et tout à coup Bête demande comment on doit dire, premiers amours ou premières amours, car votre maman a dit ce matin: on revient toujours à ses premières amours, au lieu de premiers amours.
Вона сказала це, дивлячись на віллу Джої — я здогадуюся: говорили про герцога Гамільтона, його одруження й Джою.
Elle dit cela en regardant [la] villa Gioia, je devine, on a parlé du duc de Hamilton, de son marriage et de Gioia.
Мама казала, що він повернеться до Джої. Одне слово, один погляд, один жест — мені досить.
Maman disait qu’il reviendra à Gioia. Un mot, un regard, un geste me suffisent.
Як мені тужно. Чому він не полюбить мене? Невже я так нагрішила?
Comme je suis ennuyée. Pourquoi ne m’aimera-t-il pas ? Ai-je tant péché ?
Примітки
В оригіналі англійською: «walk». ↩
В оригіналі англійською: «up and down». ↩
В оригіналі англійською: «we are off». ↩
Французькою: «завжди повертаються до свого першого кохання». Суперечка про граматичний рід: amours у множині класично жіночого роду (premières amours). ↩