Середа, 29 жовтня 1873

Ця свиня не прийшла переробити мої сукні! Зелена на ладан дише.
Мені снилися всі Милорадовичі, й Гріця теж; він був досить негарний і весь час хотів бути зі мною.
Мамі краще, значно краще.
Треба було сказати Елдер, щоб більше не приходила. Це гірка пігулка; я попросила Бет, і вона їй це сказала й запитала, скільки ми їй винні. Тоді я заходжу; Бет каже їй, що:
— Як ваша учениця гарно говорить англійською, і т. д.
Тоді вона каже, що я говорю як англійка, що вона, слухаючи мене, ніколи б не сказала, що я іноземка, що таке трапляється дуже рідко, і т. д. і т. д. Нарешті справу зроблено — і дуже добре.
Дощить, але якраз коли нам виходити, дощ вщухає. Ми вперше, відколи існує ця вілла, сидимо в жовтому салоні; Бет, Соломінка й я вʼяжемо.
Ми виїжджаємо (зелена сукня, блакитний капелюх, дуже добре). Зʼїжджаються іноземці, але це мене не радує. Уперше цього року я побачила пані Проджерс — вона справді дуже погарнішала. Я йду по свій капелюх, надягаю його й виходжу, а старий лишаю. Він дуже гарний, як я хотіла.
У Джої працюють. Бідна Джоя.
Дідусь — цей старий осел — збожеволів. Він сміє говорити зі мною вкрай нахабно! Він сміє лаятися — я його вже не можу терпіти, та ще й без жодного приводу. Він поводиться зі мною як з тварюкою, як тиран, як селюк! Я не можу терпіти подібних образ! Приїхавши додому, я не тямила себе й від люті вирвала ґудзик із сукні! Справді, мене ніколи так не ображали — це перший і останній раз. Я скажу мамі, що не хочу більше терпіти нахабства цієї людини; він не хоче визнати, яку честь я йому роблю тим, що я його онука.
навскоси
Подумаєш, яка честь!
Я ніколи не була так розлючена; плачу від злості.
Ми висаджуємо цю свиню й їдемо з Бет до London House — у них чудове морозиво. Я замовила пару мисливських чобіт у Мартена.

Примітки

В оригіналі англійською: «last legs» (ледве тримається). ↩
В оригіналі англійською: «How your pupil speeks [sic] well English». ↩
В оригіналі англійською: «a foreigner». ↩