❦
Субота, 18 жовтня 1873
Samedi 18 octobre 1873
Мій будильник зламався, я прокидаюся лише о пів на сьому. Спала я достатньо, але обличчя жахливо змучене, й видно сліди вчорашніх сліз. Мені треба прочитати до вівторка всю «Іліаду». Отже, я сіла на терасі — напів у вітальні, напів надворі, бо ллє. Але прийшла княгиня грати Єгипетський марш, і я не змогла читати далі, я відкинула голову назад і заплющила очі. Коли розплющила їх, усе наче змінилося (я не спала) — дощ, небо, дерева, геть усе. Із заплющеними очима я бачила Баден, я бачила його (довго). Перед тим як іти вчитися, ми всі зібралися внизу, Валіцький придумав мені жахливе прізвисько. Марі профіль герцога. Мене катували цим нещасним Милорадовичем, мама й тітка говорили про нього з блискучими, натхненними очима. Але княгиня заговорила про Гамільтона.
Mon réveil est cassé, je ne m’éveille qu’à six heures et demie. J’ai assez dormi, mais j’ai une face terriblement fatiguée et on voit les traces de larmes d’hier. J’ai à lire pour mardi tout l’Iliade. Je m’assis donc sur la terrasse moitié au salon, moitié dehors car il pleut. Mais la princesse est venue jouer la Marche égyptienne et je n’ai pas pu continuer, je laissai tomber la tête en arrière et je fermai les yeux. Quand je les ai ouverts tout semblait changer, (je ne dormais pas) la pluie, le ciel, les arbres, tout enfin. Les yeux fermés je voyais Bade, je le voyais (long). Avant d’aller étudier nous étions tous rassemblés en bas, Walitsky m’inventa un nom affreux. Marie profil du duc. On me martyrisait avec ce Miloradovitch de malheur, maman et ma tante en parlaient avec des yeux brillants et animés. Mais la princesse parla de Hamilton.
— Ах, княгине, ви вигадали, ви мене дражните, мама вже сварила мене за цього Гамільтона, і ось мене знову дражнять! — Я нічого не вигадала, але я говорила, тому що ви завжди червонієте, коли йдеться про Гамільтона, і коли говорять про щось, що його стосується і вас завжди цікавить.
— Ah princesse, vous avez inventé, vous me taquinez, maman m’a grondée pour ce Hamilton et voilà qu’on me taquine encore ! Je n’ai rien inventé, mais je parlais parce que vous rougissez toujours quand on parle d’Hamilton et quand on parle de quelque chose qui le concerne qui vous intéresse toujours.
Це правда! А я думала, що ніхто не бачить, коли я червонію!
C’est vrai ! et moi, qui pensais qu’on ne voyait pas lorsque je rougissais !
Я жалібним голосом благала маму попросити Валіцького не набридати мені своїм: герцог, герцога.
J’ai prié maman d’une voix lamentable de prier Walitsky de ne pas m’ennuyer avec son : le duc, du duc.
— Залиште її, вона маленька, вона думає про герцога так само, як і про будь-що інше.
— Laissez-la, elle est petite, elle pense aussi bien au duc qu’à n’importe quoi d’autre.
Із цього я зрозуміла, що вона думає навпаки.
Par cela j’ai compris qu’elle pense le contraire.
Я в жахливому стані — щомиті боюся вибухнути, заплакати. Я говорила примхливо й водночас зі сміхом.
Je suis dans un horrible état à chaque instant j’ai peur d’éclater, de pleurer. Je parlais d’un ton capricieux et riant en même temps.
На прогулянці ми, сама не помітивши, заїхали далеко — на Вокзальну алею.
En nous promenant nous allâmes loin, sans que je m’en aperçoive, dans l’avenue de la Gare.
— Ах, повертайте, повертайте, Огюст, їдьте в місто, — кажу я, помітивши, де ми.
— Ah tournez, tournez Auguste, allez en ville, dis-je lorsque je m’aperçus où nous étions.
— Сюди, — каже княгиня, — ми влітку їздили дивитися на біса, по суботах, коли селяни голилися в того цирульника.
— C’est ici, dit la princesse que nous allions en été voir le diable, les samedis lorsque les paysans se rasaient chez ce barbier.
— Ах так, але це було давно.
— Ah oui, mais il y a longtemps.
— Так, щасливі часи надій на Гамільтона, та (та замість ти — манера Бет) його ніколи не поголиш.
— Oui, l’heureux temps de l’espoir en Hamilton, ta (ta au lieu de tu, manière de parler de Bête) ne le raseras jamais.
— Хто зна? А якщо я стану цирульницею?
— Qui sait ? si je me fais barbière.
Так, тоді було літо, було спекотно, нікого не було, а проте я була щаслива. Що я робитиму цього сезону — хіба мені потрібне це товариство! Хіба мені є діло до всіх цих людей?! Я трималася за Ніццу — заради нього, за прогулянку — заради нього, за все, геть усе — через нього. Тепер мені байдуже, куди їхати, де жити. Нехай добрий Бог допоможе мені відправити всіх до Росії, покінчити з нашими справами і повернутися та оселитися в Парижі! Тепер це моє єдине бажання й єдина молитва.
Oui, alors c’était l’été, il faisait chaud, il n’y avait personne et pourtant j’étais heureuse. Que vais-je faire de cette saison, est-ce que je demande ce monde ! Est-ce que je tiens à tous ces gens ?! Je tenais à Nice pour lui, à la promenade pour lui, à tout, tout enfin à cause de lui. A présent, il m’est bien indifférent où aller, où vivre. Que le bon Dieu m’aide à faire aller tous en Russie, à finir nos affaires et revenir nous installer à Paris ! C’est mon unique désir et mon unique prière de maintenant.
Ми пройшлися з княгинею вздовж усієї набережної. Який мужичок цей Одіффре — він надягає циліндр і світле пальто лише щонеділі. Ми кілька разів зустрічали пані Віжʼє — як на мене, вона дуже вродлива. Здається, цієї зими я захоплюся нею.
Nous avons marché avec la princesse le long de toute la promenade. Quel petit paysan que cet Audiffret, il met son chapeau tube et un paletot clair les dimanches seulement. Nous avons plusieurs fois rencontré Mme Vigier, elle est bien belle selon moi. Je crois que je vais prendre un tic pour elle cet hiver.
Бідна Джоя, де вона? Її будинок порожній, і моє серце це відчуває, відчуває цю порожнечу щоразу, коли ми проїжджаємо. Ніцца без душі. Ніщо мене не цікавить, у мене немає жодної мети, і я як човен без керма.
Pauvre Gioia, où est-elle ? Sa maison est vide et mon cœur le sent, sent ce vide toutes les fois que nous passons. Nice est sans âme. Je n’ai aucun intérêt, aucun but et je suis comme un bateau sans gouvernail.
Навіть якби я писала ще десять років, мені ніколи не вдасться висловити те, що відчуваю. Але ті, хто був у моєму становищі, мене зрозуміють. Ні, не зрозуміють, бо ніхто на світі не може відчувати, як я.
J’aurais beau écrire encore dix ans, je ne parviendrai jamais à dire ce que je sens. Mais ceux qui étaient dans ma position me comprendront. Non, ils ne comprendront pas, parce que personne au monde ne peut sentir comme moi.
Я дивне створіння! Я така нещасна, а проте сміюся, співаю, кричу. Ми повертаємося з княгинею, і застаю в нас Халкіонова. Здається, ця свиня насмілюється в мене закохатися.
Je suis une étrange créature ! Je suis tellement malheureuse et pourtant je ris, je chante, je crie. Nous rentrons avec la princesse et je trouve Khalkionoff chez nous. Je crois que ce cochon ose être amoureux de moi.
Потім ми граємо в королів, кричимо й сміємося як ніколи, ми наробили такого галасу, що дідусь, якого від їдальні відділяють коридор і дві кімнати, не міг далі читати. Поль і Халкіонов ідуть до Французького театру. Ми піднімаємося до мене; Діна танцює, вона думає, що нею милуватимуться, і вся сяє. Але мені не до милування. Вона йде, прекрасна кохана потворна зазнайка. Я пишу за Бет листа її свекрусі.
Nous jouons aux rois ensuite, nous crions et rions comme jamais, nous avons fait un tel bruit que papa qui est séparé de la salle à manger par un corridor et deux chambres n’a pu continuer sa lecture. Paul et Khalkionoff vont au Français. Nous montons chez moi, Dina danse, elle croit qu’on l’admirera et elle est toute lumineuse. Mais je ne suis pas en état d’admirer. Elle s’en va, la belle aimée laideronne prétentieuse. J’écris une lettre pour Bête à sa belle-mère.
Як я змінилася з 13 жовтня, фатального дня! Страждання постійно присутнє на моєму обличчі. Його імʼя — вже не лагідне тепло, а вогонь, це докір, пробудження ревнощів, гіркоти й смутку. Чи вона хоч краща за мене?!!
Comme je suis changée depuis le 13 octobre jour fatal ! La souffrance est constamment présente sur ma figure. Son nom n’est plus une chaleur bienfaisante mais c’est du feu, c’est un reproche, un réveil de jalousie, d’amertume et de tristesse. Au moins est-elle mieux que moi ?!!
Це найбільше нещастя, яке може спіткати жінку. Ну от, це нещастя я тепер відчуваю, я знаю, що це таке. Сумне глузування!
C’est le plus grand malheur qui peut arriver à une femme. Eh bien ce malheur je le sens maintenant, je sais ce que c’est. Tristes moqueries !
О! Гамільтон, чому я його обрала? Навіщо я на своє нещастя так сильно сподівалася?! Чому я тебе покохала?!! О Гамільтон, якщо мені поталанить чи не поталанить тебе зустріти одного дня, я скажу тобі, як я страждала. Я скажу тобі, як я тебе кохала й що ти в мені втратив!
Oh ! Hamilton pourquoi l’ai-je choisi ? Pourquoi avais-je le malheur d’espérer si fortement ?! Pourquoi t’ai-je aimé ?!! Oh Hamilton, si j’ai le bonheur ou le malheur de te rencontrer un jour je te dirai ce que j’ai souffert. Je te dirai combien je t’aimais, et ce que tu as perdu en moi !
Будь щасливий до того дня! Але це побажання не від серця! Як я можу, на жаль, бажати йому щастя? Я ще не настільки змирилася!
Puisses-tu être heureux jusqu’à ce jour ! Mais ce souhait ne vient pas de mon cœur ! Comment puis-je hélas lui souhaiter du bonheur ? Je ne suis pas assez résignée pour cela !
Навпаки, я хотіла б, щоб він був нещасний і шкодував, що втратив мене.
Au contraire je voudrais qu’il soit malheureux pour lui faire regretter ma perte.
Я починаю серйозно думати про свій голос. Ось тоді я зможу кинути його собі до ніг! Але це негідний задум, і я молю доброго Бога пробачити мене й допомогти мені розвинути голос.
Je commence à penser sérieusement à ma voix. C’est alors que je pourrai le mettre à mes pieds ! Mais c’est un mauvais dessein et je prie le bon Dieu de me pardonner et de m’aider à développer ma voix.
Він був у моїй душі як свічка лампа; ця лампа згасла — темно, сумно, не знаєш, куди йти. Раніше в моїх дрібних бідах я завжди знаходила точку опори, світло, що вело мене й давало сміливість і силу проти дрібних незгод, а тепер скільки б не шукала, не дивилася, не намацувала — знаходжу лише порожнечу й морок. Це жахливо, жахливо! Коли на дні душі нічого немає.
Il était dans mon âme comme une bougie lampe, cette lampe éteinte, il fait sombre, triste, on ne sait pas de quel côté marcher. Avant, dans mes petits ennuis, je trouvais toujours un point d’appui, une lumière qui me guidait et me donnait du courage et de la force contre les petites misères et à présent j’ai beau chercher, regarder, tâter, je ne trouve que le vide et l’obscurité. C’est affreux, affreux ! Lorsqu’on a rien au fond de l’âme.
Я спробувала подумати про салони, сукні, коней, бали з іншим чоловіком, але все здалося потворним, а думка, що я могла б покохати, — неможливою.
J’ai essayé de penser aux salons, aux robes, aux chevaux, aux bals avec un autre mari, mais tout me parut hideux et la pensée que je pourrais aimer impossible.
Останнє — неправда, бо якщо втрачаєш одного, то з часом — цими безвідмовними ліками — знаходиш іншого, бо ми ж, зрештою, не з каменю. Це дуже слушне міркування, але я не можу його зрозуміти в тому стані, в якому перебуваю.
Ce dernier n’est pas juste, car si on perd un on trouve avec le temps, ce remède infaillible, un autre car enfin on n’est pas de pierre. C’est un raisonnement très juste mais que je ne puis comprendre dans l’état où je suis.
Ах! Мої мрії були справді блискучими й стрімкими, але моя руїна ще блискучіша й ще стрімкіша!
Ah ! mes rêves étaient bien brillants et précipités, mais ma ruine est encore plus éclatante et encore plus précipitée !
Вкладка · annotation de Marie, 1875
[Примітка: 1875. Я знайшла кількох дурнів, але не Гамільтона.]
[Annotation: 1875. J’ai trouvé plusieurs bêtises mais pas un Hamilton.]