❦
Пʼятниця, 17 жовтня 1873
Vendredi 17 octobre 1873
Я грала на фортепіано, коли принесли газети; я беру «Galignaniʼs Messenger» — і перші рядки, що потрапили мені на очі:
Je jouais du piano lorsqu’on apporta les journaux, je prends le « Galignani’s Messenger » et les premières lignes qui tombent sous mes yeux :
Газетна вирізка · Galignaniʼs Messenger, octobre 1873«Берлінські газети повідомляють, що заручини герцога Гамільтона з леді Мері Монтегю, дочкою герцога Манчестера, було відсвятковано при Баденському дворі 9-го цього місяця»1.
The Berlin journals state that the betrothal of the Duke of Hamilton to Lady Mary Montagu, daughter of the Duke of Manchester, was celebrated at the Court of Baden on the 9th inst. »
Газета не випала мені з рук — навпаки, вона лишилася приклеєна, причеплена до них, я не мала сили стояти, я сіла й перечитала ці нищівні рядки ще десять разів, щоб упевнитися, що мені це не сниться. О! Боже милосердний, що я прочитала! Боже мій, що я прочитала!! Чому я така нещасна! (Я не можу писати ввечері, я падаю навколішки й плачу). Мама заходить — щоб вона не побачила мене такою, я вдаю, що йду подивитися, чи готовий чай. А мені ж треба на урок латини! О! Тортури, о муки! Я не можу нічого робити, я не можу всидіти на місці!
Le journal ne tomba pas de mes mains au contraire il y resta attaché, collé, je n’avais pas la force de rester debout, je m’assis et j’ai relu ces lignes foudroyantes encore dix fois pour bien m’assurer que je ne rêve pas. Oh ! Charité divine qu’ai-je lu ! mon Dieu qu’ai-je lu !! Pourquoi suis-je si malheureuse ! (Je ne puis écrire le soir, je me jette à genoux et je pleure). Maman entre, pour qu’elle ne me voie pas ainsi je feins d’aller voir si le thé est prêt. Et je dois prendre une leçon de latin ! Oh ! tortures, oh supplices ! Je ne puis rien faire, je ne puis rester tranquille !
Немає у світі слів, щоб висловити те, що я відчуваю, але те, що панує наді мною, зводить із розуму, доводить до несамовитості й убиває мене, — це ревнощі, заздрість! Вона роздирає мене, вона робить мене скаженою, божевільною! Якби я могла її показати! Але ні, треба приховувати, треба бути спокійною! І від цього я лише нещасніша2.
Il n’y a pas de paroles au monde pour dire ce que je sens, mais ce qui me domine, me rend folle, m’enrage et me tue, c’est la jalousie, l’envie ! Elle me déchire, elle me rend enragée, folle ! Si je pouvais la faire paraître ! Mais non, il faut dissimuler, il faut être calme ! Et je n’en suis que plus miserable.
Коли відкоркувати шампанське, воно піниться і вщухає, але коли привідкрити корок надто, щоб пінилося, і замало, щоб вщухло. Ні, це порівняння не влучне, я не знаю, я не можу. Я страждаю по-справжньому, не як маленька дівчинка! Я страждаю, я зламана!!! Я сказала Діні й Бенсі, що він одружується, і жартувала дуже спокійно й просто.
Lorsqu’on débouche du champagne il mousse et il se calme, mais lorsqu’on entrouvre le bouchon trop pour mousser et pas assez pour calmer. Non cette comparaison n’est pas juste, je ne sais pas, je ne puis pas. Je souffre réellement, pas comme une petite fille ! je souffre, je suis brisée !!!. J’ai dit à Dina et à Bensa qu’il se marie et j’ai plaisanté très calmement et simplement.
Нарешті ми виходимо, ллє (зелена сукня, дуже добре), у мене обличчя повішеника, і на вокзалі мама каже мені, коли я стояла біля вагона з княгинею, що в мене нещасне, змарніле обличчя й що я дуже худну. Тітка підтримала її ще сильніше. Я виправдалася навчанням. Мені вистачило сміливості сказати княгині й мамі, що він одружується:
Enfin nous sortons, il pleut (robe verte, très bien), j’ai une figure de pendu, et à la gare maman me dit comme je restais près du wagon avec la princesse que j’ai une malheureuse figure toute tirée et que je deviens très maigre. Ma tante la seconda plus fortement. Je m’excusai par les études. J’eus le courage de dire à la princesse et à maman qu’il se marie:
— Невже він уже одружений? Ай, ай, ай; та що тут поганого?
— Est-il possible qu’il soit déjà marié ? aïe, aïe, aïe; qu’est-ce qu’il y a là de mal ?
Ми поїхали до London House, мама сказала взяти рахунок. Він виявився невеликим, і від радості ми їли й пили; там був смаглявий чоловік, граф Стілетта, іспанець. Він увесь час сидів там заради нас. Нарешті він дав тістечко Біжу й пробелькотів щось. Мені не до таких справ. Я обідаю щонайшвидше, і мимоволі щохвилини скидаю маску веселості, схиляю голову й стискаю губи. Бет помічає і каже:
Nous allâmes au London House, maman a dit de prendre la note. Elle n’est pas forte et de joie nous avons mangé et bu, il y avait là un homme noir, comte Stiletta, un Espagnol. Il restait tout le temps pour nous. Enfin il donna un gâteau à Bijou et balbutia quelque chose. Je ne suis pas en humeur pour ces affaires-là. Je dîne au plus vite, et malgré moi à chaque minute je laisse tomber le masque de la gaieté, je penche la tête et je serre les lèvres. Bête remarque et dit:
— Зарано3, зарано, зарано.
— Too early, trop tôt, trop tôt.
Але вона не розуміє! Вона думає, що я маленька тварюка! Та яке мені діло!
Mais elle ne comprend pas ! Elle croit que je suis une petite bête ! Qu’est-ce que ça me fait !
Безсумнівно, я забуду з часом! Сказати, що моє горе вічне, було б смішно — немає нічого смішного вічного. Але річ у тім, що зараз я не можу думати про іншого, всі мені огидні! Навіть із часом, коли я згадуватиму ці блискучі надії, сповнені вогню довірливої юності, що ще не була розчарована й обманута. Вірила в щастя й чесноту, у справедливість і честь. Він не міг зрозуміти шлюбу без кохання й кохання без шлюбу. Він кохав чисто й палко, чесно й доброчесно! Свиня, бо він свиня, осел. Його женять! Він не одружується! Це все інтриги його матері. Він не одружується! Його женять! Він кохав — свиню, тварюку, що не змогла протистояти навʼязаному шлюбу. Тварюка! О, як я його ненавиджу, я не хочу... ні, я хочу побачити його з нею!?!?! О! Це буде вже занадто!
J’oublierai sans doute avec le temps ! Dire que mon chagrin est éternel serait ridicule, il n’y a rien de ridicule d’éternel. Mais le fait est qu’à présent je ne puis pas penser à un autre, tous me dégoûtent ! Même avec le temps lorsque je me souviendrai de ses espoirs brillants, plein de feu d’une jeunesse confiante, qui n’était pas encore désappointée et trompée. Croyant au bonheur et à la vertu, à la justice et à l’honneur. Lui ne pouvait comprendre le mariage sans amour et l’amour sans mariage. Lui aimait d’un amour pur et brûlant, honnête et vertueux ! Un cochon, car il est un cochon, un âne. On le marie ! Il ne se marie pas ! Ce sont les machineries de sa mère. Il ne se marie pas ! On le marie ! Lui aimait un cochon, un animal qui n’a pas su résister au mariage qu’on lui imposait. Une bête ! Oh que je le déteste, je ne veux pas... non, je veux le voir avec elle !?!?! Oh ! ce sera trop fort !
Вони в Бадені, у тому Бадені, який я люблю, на прогулянці, кіоск, крамниці, де я його бачила, де... коли... тоді...! Дідусь, і потім... Берта. О! Ні! Ні, ні, ні, це занадто жахливо! Жахливо! Страшно! І коли княгиня заграла Єгипетський марш, я подумала, що помру (я знову зупиняюся, щоб поплакати). О! Так, коли я згадуватиму всі ці блискучі бажання й надії! На які ніколи не лягла рука нещастя й розчарування, я плакатиму так само, як плачу тепер.
Ils sont à Bade, en ce Bade que j’aime, en promenade, le kiosque, les magasins, où je le voyais, où... quand... lorsque...! papa et puis... Berthe. Oh ! non ! non, non, non c’est trop affreux ! affreux ! horrible ! Et lorsque la princesse joua la Marche égyptienne, je crus que je mourrais (je m’arrête encore pour pleurer). Oh ! oui, lorsque je me souviendrai de tous les désirs et espérances brillants ! sur lesquels n’a jamais été la main du malheur et de la déception, je pleurerai aussi comme je pleure à présent.
(Пауза).
(Pause).
Як не вірити в забобони? Я сказала, що не буду співати: порушу обіцянку — ніколи не стану його дружиною. Я сказала, що матиму лише дві зовсім прості сукні з сукна й один капелюх: порушу — та сама кара. Я сказала, що буду доброю — та сама кара. І от мимоволі я співала, мала елегантні сукні, оксамитові капелюхи, була зухвалою! І справді — я ніколи не стану його дружиною. Бог цього не хотів. А я ж так молилася, плакала, благала цього щастя! Щовечора навколішки я молила Бога почути мене! Але я недостойна, я не заслужила. Бог справедливий, Він знає краще за мене! Я кажу це проти себе, бо відчуваю, що ладна майже звинуватити Того, Хто бачить мене зараз і покарає мене. Ще? Я вже покарана. Але, можливо, Він хоче мене випробувати? Як Йова.
Comment ne pas croire aux bêtises ? J’ai dit que je ne chanterai pas, si je manque à la promesse je ne serai jamais sa femme. J’ai dit que je n’aurai que deux robes de drap toutes simples et un chapeau, si je manque, même peine, j’ai dit que je serai bonne, même peine. Et bien malgré moi, j’ai chanté, j’eus des robes élégantes, des chapeaux de velours, j’ai été impertinente ! Et en effet je ne serai jamais sa femme. Dieu ne le voulait pas. Et pourtant j’ai tant prié, pleuré, mendié ce bonheur ! Tous les soirs à genoux je priais Dieu de m’exaucer ! Mais je n’en suis pas digne, je n’ai pas mérité. Dieu est juste, Il sait mieux que moi ! Je le dis contre moi, car je me sens prête presque d’accuser celui qui me voit en ce moment et qui me punira. Encore ? Je suis punie. Mais il voudra peut être m’éprouver ? Comme Job.
[Примітка: 1880. Усе це через пана, якого я бачила з десяток разів на вулиці, якого я не знаю й який не знає, що я існую.
[Annotation: 1880. Tout ça pour un monsieur que j’ai vu une dizaine de fois dans la rue, que je ne connais pas et qui ne sait pas que j’existe.
Я все памʼятаю, я падаю на ліжко, гризу подушки, плачу, сміюся, мої собаки з виттям обступають мене. Яке щастя, що я одна — всі або в казино, або в театрі.
Je me souviens de tout, je tombe sur le lit, je mords les coussins, je pleure, je ris, mes chiens m’entourent en hurlant. Quel bonheur que je suis seule, tous ou au casino ou au théâtre.
Мене це вже не зачіпає.]
Ça ne me fait plus rien.]
Я схудла з понеділка, 13 жовтня — дня мого нещастя! Щороку в цей день я роздаватиму бідним усе, що зможу, мінімум сто франків.
J’ai maigri depuis lundi 13 octobre jour de mon malheur ! Tous les ans je donnerai tout ce que je pourrai aux pauvres ce jour-là, le minimum cent francs.
навскоси
Я забула цю обіцянку й досі нічого не дала.
en travers J’ai oublié cette promesse et n’ai rien donné à ce jour.
Я вільна, ніщо не тримає мене за кордоном, і я серйозно подумаю, чи не поїхати до Росії й покінчити з цією справою, цією справою, що не дає мені жити. Якщо Бог буде настільки добрий, що дасть цій справі щасливо скінчитися, ми оселимося десь як слід і зможемо бувати в товаристві й відновити наше становище. Я більше не можу так жити, я більше не можу так жити, я більше не хочу так жити. Ми маємо їхати до Росії й з Божою допомогою покінчити зі справами. У товаристві (не в ніццькому! Яке горе!!!) не надто добре приймають, коли на карку наклепницький процес. Спробую трохи оговтатися. Все одно це нещастя. І Бог бачить, як я страждаю!
Je suis libre, rien ne me retient à l’étranger et je vais sérieusement songer à aller en Russie et finir ce procès, ce procès qui m’empêche de vivre. Si Dieu voudra être tellement bon qu’il permettra l’heureuse fin de cette affaire, nous nous installerons quelque part comme il faut et nous pourrons aller en société et reprendre notre position. Je ne puis plus vivre ainsi, je ne puis plus vivre ainsi, je ne veux plus vivre ainsi. Nous devons aller en Russie et avec l’aide de Dieu finir nos affaires. On n’est pas trop bien en société (pas de Nice ! quelle misère !!!) avec un procès calomniateur sur le dos. Je vais tâcher de me remettre un peu. Tout de même c’est malheureux. Et Dieu voit combien je souffre !
Відсьогодні я змінюю свою молитву: з усім, що його стосується, буде покінчено, я більше не говоритиму про нього Богу, я більше не молитимуся за те, щоб бути...
Depuis aujourd’hui je change ma prière, tout ce qui le concerne sera fini, je ne parlerai plus de lui à Dieu, je ne prierai plus pour être...
Розлучитися з цією молитвою мені здається неможливим, смертельним. Я плачу як тварина; ну ж бо, ну ж бо, дівчинко моя, будьмо розсудливими. Це кінець, ну гаразд, це кінець, даремно ти сподівалася. Ах! Тепер я бачу, що не робиш того, що хочеш!
Me séparer de cette prière me semble impossible, mortel. Je pleure comme une bête, allons, allons, ma fille soyons raisonnable. C’est fini, et bien c’est fini tu avais tort d’espérer. Ah ! je vois maintenant qu’on ne fait pas ce qu’on veut !
А якби я була в Бадені цього літа, можливо, хто зна? Але це кінець, кінець.
Et si j’étais à Bade cet été, peut-être, qui sait ? Mais c’est fini, fini.
Приготуймося до муки — змінити молитву. О, це найжорстокіше почуття на світі! Це кінець усього.
Préparons-nous au supplice de changer de prière. Oh c’est le plus cruel sentiment du monde ! C’est la fin de tout.
Амінь.+
Amen.+
Я прочитала молитву.
J’ai fait ma prière.
Я звикла благословляти його на всі боки, бо не знала, де він. Ну от — цього вечора я цього не зробила, кінець. І серце мені стиснулося.
J’avais l’habitude de le bénir de tous les côtés ne sachant pas où il est. Eh bien je ne l’ai pas fait ce soir, c’est fini. Et mon cœur s’est serré.
Я пропустила молитву за нього й за все, зрештою. І відчула, ніби мені виривають серце. Ніби я несу труну коханого небіжчика. Поки ця труна ще тут — ти нещасний, але не настільки, як коли відчуваєш порожнечу скрізь.
J’ai omis la prière pour lui et pour tout enfin. Et j’ai senti comme si on m’arrachait le cœur. Comme si je croyais emporter le cercueil d’un mort bien-aimé. Tant qu’il était encore là ce cercueil on est malheureux mais pas autant que lorsqu’on sent le vide partout.
Я усвідомлюю, що він був душею моєї молитви, яка тепер холодна, спокійна й розсудлива, тоді як раніше вона була жвавою, палкою й вогненною!
Je m’aperçois que lui était l’âme de ma prière qui est à présent froide, calme et raisonnable tandis qu’avant elle était vive, passionnée et brûlante !
Він помер для мене, і труну забрали!
Il est mort pour moi et on a emporté le cercueil !
Це був біль мокрий, а тепер — сухий. Нехай буде воля Твоя.
C’était une douleur mouillée, c’est une douleur sèche. Que Ta volonté soit faite.
Примітки
В оригіналі англійською: «The Berlin journals state that the betrothal of the Duke of Hamilton to Lady Mary Montagu, daughter of the Duke of Manchester, was celebrated at the Court of Baden on the 9th inst.» ↩
В оригіналі англійською: «miserable». ↩
В оригіналі англійською: «Too early». ↩