Четвер, 16 жовтня 1873

Страшенно ллє. Піду читати «Іліаду» Гомера. О другій годині я вільна, пишу купу дурниць Говардам. Мокра погода дуже корисна для шкіри. Я біла, рожева, свіжа. Я гарна. Я не бажаю бути кращою, бо коли надто багато хочеш — не маєш нічого. Я хочу довести, що людина може бути задоволена тим, що має.
Я вдягаюся (зелена сукня, дуже добре). Я надягла непромокальний плащ. Капелюх мені пасує неймовірно. Я везу маму, тітку й Валіцького на вокзал, де один пан подивився на мене зі скромним захопленням. Їду забрати дідуся, княгиню й Діну — дощ перестав, але тієї миті, коли ми виїхали з воріт Трезени, полив люто, шалено. Дідусь став лютувати [sic], він промок, але справу полагодили, зачинивши всі вікна.
+ Я більше не скажу жодного неприємного слова. Цього разу я поклялася Богу, і порушити цю клятву було б святотатством. Я клянуся зробити майже неможливе, бо прошу дива, якого, можливо, не отримаю, бо наважуюся просити і давати в обмін свою жалюгідну обіцянку. Мама, їдучи на вокзал, страшенно мене дратувала: коли я цілком спокійно заговорила про фасони капелюхів, вона сказала тітці й Валіцькому, роблячи вигляд, наче я кричу:
— Зачекайте... зачекайте, хай же вона поговорить.
усе це наляканим тоном, який розлютив мене й мало не довів до сліз, але я не сказала нічого. І якщо я коли-небудь скажу грубе слово, нехай буду проклята. Водночас я молю Господа, щоб Він зволив дати мені розум і мудрість, і наполегливість, і терпіння, необхідні, щоб дотримати обіцянки.
Амінь. +
Я відправляю листи у прекрасної табакерки. Ллє несамовито. Ми їдемо з княгинею до London House, залишивши дідуся й Діну вдома. Приїхавши, я з подивом побачила там чоловіків. Не знаю, хто й що, може, англійці. Ми переходимо в іншу залу. Щоразу як я буваю в London House, я весела, і ми з княгинею сміємося, як блаженні. Новина про його одруження випарувалася. Я більше в це не вірю. Таке нещастя здається мені неможливим. Княгиня знову жартує, і все йде, як раніше. Ми говорили англійською, бо зайшли якісь пан і пані — росіяни, і ми хотіли послухати кумедних історій. Але ці розбійники говорили доволі тихо — це двоє простолюдинів.
Але, гадаю, вони сказали щось непристойне, бо коли ми виходили й княгиня заговорила голосно російською, вони вирячили свої дурні очі.
Я моралізувала за обідом. Потім проспівала всю «Дочку мадам Анго». Я щаслива, що можу вірити, ніби це неправда, бо жахливу новину не повторили, а я волію незнання, ніж жахливу правду. Я тішу себе надією, що, можливо, це неправда, і заспокоююся. Ми з княгинею подруги, нас розділяє лише різниця у віці. Ми говоримо відверто про все, що я не наважилася б сказати іншим через свою неповнолітність. Ми говорили, що мій батько приїде доживати свої дні в мами, розорений:
— І ви будете цілувати йому руку щодня, — каже Бет.
— О пані, я нікому не цілую руки, я надто горда.
— Ви будете цілувати руку тільки Гамільтону.
Вона має рацію: якщо я кохаю, той, кого кохаю, стає божеством, я підношу його своїм коханням до піднесеного, і у своїй величі, у своїй гордості й піднесеності я падаю ниць перед ним! Я, звісно, постереглася це сказати!
Я склала опис перегонів між панями Проджерс і Віжʼє у зошиті Letters № 1 — надзвичайно комічно, коли знаєш дійових осіб. Чудовий день. Ми з княгинею кумедно подискутували англійською про гарні манери, Діна дивилася на мене заздрісно. Княгиня запевняє, що якби я не кричала, не верещала й змінила свої манери, я була б досконалістю. Спробую й зроблю так, щоб усі, до останнього пса, казали, що я чарівна.
Що гарніша я, то більше хочу, щоб він мене кохав. Валіцький мені вчора сказав, що купили килим, де намальовано: «козеня, Гамільтон стріляє, а позаду свиня».
на полях
Я, звісно, не повірила.
Я сказала за обідом:
— Яке розчарування! Валіцький обіцяв мені «отакий» килим, а я бачу тільки троянди.
Тоді Діна досить вдало заімпровізувала:
Яка метаморфоза!
Герцог Гамільтон Обернувся на троянду.
Річ у тім, що я б краще обернула його на троянду, ніж бачила чоловіком потворної англійки. Наскільки гарні англійські чоловіки, настільки погані англійки. Найкращі чоловіки — це англійці.

Примітки

В оригіналі англійською: «nonsenses». ↩
В оригіналі англійською: «wet weather». ↩
В оригіналі англійською: «is evaporated». ↩
В оригіналі англійською: «everything goes on as before». ↩
В оригіналі англійською: «freely». ↩
Назва зошита англійською: «Листи». ↩
В оригіналі англійською: «on good manners». ↩
В оригіналі англійською: «I wonʼt scream». ↩