Понеділок, 22 вересня 1873

У герцога Гамільтона безліч коней; ті, яких я наразі знаю: Монсеньйор, Навар, Сер Девід, Сер Джон, Вайлд Монарк, Зе Квек, Бертран, Ла Пе, Фантом. Не знаю, чи має він іще Сігарет, Барбійон, Флеріст, Крев-Кер. О п'ятій виходжу зі Звірою.

У Вісконті беру кілька навчальних книжок, купую шпильки — і ми їдемо на прогулянку. Бачила Джою із Субіз. На Джої була темно-зелена сукня, оздоблена білим позументом, і той самий шотландський капелюх.
З англійкою я говорила про герцога. Запитала в неї (ми говорили про пана Адді), чи помітила вона герцога. Я дала йому жахливий опис. Кажу (вона запитала, який він з вигляду, щоб його впізнати):
[— If you see a man very fat, very red, with red hair, little grey eyes, a scotch jacket, a dirty cravat, a pink or blue chemise, a dirty grey or brown hat with the ribbon hanging on one side; going in a very small low vehicle, and a very little horse running extremely fast, then you are sure it is the Duke of Hamilton, the best family of England, the noblest blood, the royal blood, as you have juste said he is!]
Вона мені розповіла ще щось надзвичайне: що на виставу «Прекрасної Єлени» герцог зняв увесь театр і пішов з одним приятелем удвох. Вона сказала, що його прозвали Алківіад — я, однак, не знаходжу жодної подібності. Вона сказала, що все, що є найнезвичайніше, найкумедніше, найдивніше, найбожевільніше, найоригінальніше — герцог це робив. Я їй ще сказала, що він завжди свистить і так вона зможе його впізнати. Розповіла їй «Карло й свиню». Ми сміялися як божевільні, але в мене були крижані кінчики пальців.
Перегони в Ніцці перенесуть на січень, і призи будуть більшими. «Дербі» пише: «На цьому блискучому meeting...»
Ми повернули на кінці прогулянки; Джоя була біля свого будинку, за хвилину вона була позаду нас — і так усю прогулянку, вона йшла слідом. Вона повернула біля громадського саду, а я наказала проїхати через Пон-Неф — і ми знову зустрілися на площі Массена. Ми мали вигляд тих, хто переслідує, а вона — тієї, хто тікає. Я хотіла лише не засміятися, побачивши її.
Ах, як я її ненавиджу! Не можу дивитися на неї спокійно — так їй заздрю! Ах, горе! Я ревную.
Нещасна я! Хто я для нього? Яке маю право...! Боже мій, Боже мій, захистіть мене! Змилуйтеся над моєю нікчемністю, не зневажайте мене. Якщо я заслуговую кари — пробачте мені!
Мала з Бенса теологічну дискусію. Ось ще одна порошина, яка має ідеї — але які ідеї! Фе, яка наволоч! Бідолаха хоче блищати дотепами, заперечуючи Бога (жах!); він жонглює фразами й хоче проголошувати банальні істини та ідеї, які прагнуть бути великими, а є нічим!
Я йому кажу, що він — ніщо, гірше навіть: ви — менше за яєчну шкаралупу, ви — ніщо, ви не маєте душі, а якщо й маєте — вона недостатньо велика, щоб зрозуміти. Що я кажу? Вона ниця, вона — ніщо, як і ви! Ви не крадете з кишень — але це ще не робить вас порядною людиною! Ви ні в що не вірите! Що це за людина, яка ні в що не вірить?!
Ви кажете, що не мали сили молитися, коли були між життям і смертю на скелі; кажете, що не знали, з чого почати, що сказати — Pater noster чи що. Ось вам докази мізерності вашої душі і злиденності вас самого. Ви не розумієте, ви не здатні піднестися! Ви надто жалюгідний. Ваша душа надто тісна — вона не може піднестися до Бога. Але Він вас простить — ви не знаєте, що говорите!
Це лише маленький незначний уривок із того, що я йому наговорила. Але це жалюгідність — він не зрозуміє! Краще залишити його в його ниці.
Я сумна, і бачу цю жінку, і ревную; не бачу її — і хочу бачити. Безперечно, вона краща за мене. Я знаю свої недоліки. Я маю лише молодість на свій бік. Я нещасна! Я його кохаю! Він мене не кохає, він не знає, чи я існую! Ах, Боже мій, скажіть йому — ні, ні. Навіщо? Зробіть так, щоб він мене покохав — ось про що я Вас благаю. О, Боже мій! Змилуйтеся наді мною. Пробачте мені мою зарозумілість, мої провини! Не карайте мене! Благаю Вас! Змилуйтеся над Вашим створінням!

Примітки

Англ.: «Якщо побачите чоловіка дуже товстого, дуже червоного, з рудим волоссям, маленькими сірими очима, шотландською курткою, брудною краваткою, рожевою чи блакитною сорочкою, брудним сірим чи коричневим капелюхом зі стрічкою, що звисає набік; він їде в дуже маленькому низькому екіпажі, і дуже маленький кінь біжить надзвичайно швидко — тоді ви певні, що це герцог Гамільтон, найкраща родина Англії, найблагородніша кров, королівська кров, як ви juste [тобто щойно] сказали!»
Англ.: змаганні. Вживається у французькому тексті журналу.
Лат.: Отче наш (молитва Господня).