Середа, 6 серпня 1873

Лише о першій ми вийшли. Ґутман прийшов і залишився з нами під час обіду внизу. Ми поїхали спершу до Кляйна. Я хотіла купити стек із віялом, як бачила на Виставці, але в них нема. Отже, поїхали на Виставку. Спекотно, але у Відні це терпимо (сіра сукня, добре). Я починаю повертатися до свого природного стану — стаю білою, рожевою. А з зовнішністю повертається й характер. Коли я негарна, не можу нічим втішитися — розваги стають покаранням. Купила стек за п'ятнадцять флоринів. Я купила в Росії ґудзики з чорненого срібла, у Франції — прес-пап'є, в Австрії — стек, а збираюся купити в Англії — сідло. Торговець стеками прийняв мене за англійку. О! Яку смішну англійську вони говорять! Він хотів показати мені ще всілякі товари, але я втекла. Ці бідолахи раді будь-чому — так мало людей.
О шостій ми мали зустрітися в «Провансальців» із Полем і Ґутманом. Обід добрий; поруч обідало журі — каналії добре поїдять. Я випила келих шампанського і трохи захмеліла — це вдруге, вперше вчора в готелі. Один єдиний келих — і я готова. Запропонували піти до театру «Ан дер Він»: «Прекрасна Єлена» німецькою. Грають добре, але німецька не годиться для французьких каламбурів. І Єлена не має справжнього костюма — вся закутана, а фасон сукні цілком сучасний. Я сиділа в темному зручному кутку; Ґутман був із нами в театрі — це маленький, дуже негарний єврей. Як завжди, з тіткою якісь історії — not nice.
[Поперек сторінки: Не хоче, щоб я пила воду, боючись епідемії холери.]

Примітки

Англійською в оригіналі: «не мило», «непристойно».