❦
Пʼятниця, 1 серпня 1873
Vendredi 1er août 1873
Нас розбудили о пʼятій на австрійському кордоні. Поки я поспіхом одягалася, відчинили двері — лікар з якимось чоловіком обкурили нас порошком чи не знаю чим проти хвороби, «яку я не наважуюся назвати». Це погано на мене вплинуло. Я знову заснула до одинадцятої. Відтоді вже не могла заплющити очей від краси краєвиду. Яка зелень! Які дерева! Які чепурні будинки! Які милі німкені!
On nous réveilla à cinq heures à la frontière autrichienne. Pendant que je m’habillais à la hâte, on a ouvert la porte et le médecin avec un homme nous ont parfumés avec une poudre ou je ne sais quoi, contre la maladie « que je n’ose pas nommer ». Cela a produit un vilain effet sur moi. Je me rendormis encore jusqu’à onze heures. Depuis je ne pouvais fermer les yeux à cause de la beauté du paysage. Quelle verdure ! Quels arbres ! Quelles maisons propres ! Quelles gentilles Allemandes !
Які доглянуті поля! Це чарівно, чудово, пишно! Я зовсім не така, як кажуть, байдужа до краси природи, а навпаки; я, звісно, не захоплююся голими скелями, блідими оливами, мертвим пейзажем, але я захоплююся горами, вкритими зеленими лісами, травою, наче оксамитовим килимом, маленькими чарівними шале, чудесно обробленими рівнинами з орачами, жінками. Суворий пейзаж, безперечно, захоплює — але це суворе й сухе захоплення.
Comme les champs sont cultivés ! C’est charmant, délicieux, superbe ! Je ne suis pas du tout comme on dit insensible à la beauté de la nature, mais au contraire, je n’admire pas sans doute les rochers arides, les oliviers pâles, le paysage mort, mais j’admire les montagnes couvertes de forêts vertes, d’herbe comme d’un tapis de velours, de petits chalets charmants, des plaines cultivées délicieusement avec des laboureurs, des femmes. Le paysage grave est sans doute admirable mais c’est une admiration grave et sèche.
Тут я весь день стояла біля вікна і не могла знайти досить слів, щоб сказати, як я зачарована. Побачивши краєвид, я казала «це красиво», але не встигала закінчити фразу, як усе змінювалося, і ще прекрасніша картина поставала перед моїми здивованими очима.
Ici j’étais toute la journée à la fenêtre et je ne pouvais trouver assez de mots pour dire combien je suis charmée. Je disais que c’est beau en voyant un paysage, mais je n’avais pas fini la phrase lorsque tout change et une scène encore plus belle se présente à mes yeux étonnés.
Експресом їдемо швидко, я й хвилини не бачила того самого. Все крутиться, все пливе, все тікає — і все таке красиве! Ось чим я захоплююся від усього серця. Близько восьмої день згас, і я нарешті сіла, бо весь день на ногах! На одній станції маленькі німкені прибігли кричати мені у вуха: «Свіжа вода! Свіжа вода!1» Я розважалася, говорячи з ними італійською й англійською, корчачи їм пики. Коли прийшов кондуктор, я заговорила до нього англійською. О! Та як же смішно бачити це приголомшене обличчя! «Що?2» Я обернулася й зареготала.
On va vite avec l’express, je ne voyais pas une minute la même chose. Tout tourne, tout passe, tout fuit et tout est si beau ! Voilà ce que j’admire de tout mon cœur. Vers huit heures le jour a baissé et je me suis enfin assise, car toute la journée sur pied ! A une station, des petites Allemandes vinrent crier à mes oreilles: « Frisch Wasser ! Frisch Wasser ! ». Je m’amusais à leur parler italien et anglais, à leur faire des grimaces. Quand le conducteur vint, je lui parlai anglais. Oh ! mais que c’est drôle de voir cette figure hébétée ! « Was ? » Je me mis à rire en me tournant.
У Діни болить голова.
Dina a mal à la tête.
Нарешті, близько десятої ми досягли мети. На вокзалі я знову відчула запах тих «парфумів», який мене неабияк знеохотив. Ми зупинилися в Ґранд-Готелі — дві кімнати на третьому, але є ліфт. У цьому готелі все чудове, я задоволена. Я хотіла скупатися, але було вже надто пізно, і після чотирьох днів подорожі нам довелося обтиратися в кімнаті; хоча ми милися двічі на день, але прибули брудні, як машиністи. Зайве говорити, що в тітки всю дорогу було обличчя повішеника.
Enfin, vers dix heures nous touchons notre but. A la gare, j’ai encore senti l’odeur de cette parfumerie qui m’a assez découragée. Nous descendîmes au Grand Hôtel, deux chambres au troisième mais il y a l’ascenseur. Tout est superbe à cet hôtel, j’en suis satisfaite. Je voulais prendre un bain mais c’est trop tard, et nous fûmes obligés de nous décrotter, après quatre jours de voyage, dans la chambre; bien que deux fois par jour nous nous lavions, mais nous arrivâmes sales comme des machinistes. Inutile de dire que ma tante avait tout le voyage une figure de pendu.
— Ти не хвора? Нічого не відчуваєш? У тебе нічого не болить?
-- Es-tu malade ? Ne sens-tu rien ? N’as-tu pas mal quelque part ?
Або:
Ou bien :
— Не їж цього, тощо тощо.
-- Ne mangez pas cela, etc. etc.
Вона дуже добра і обожнює мене понад усе на світі. Нас заспокоїли — цієї хвороби у Відні нема, і тітка змінилася на обличчі.
Elle est très bonne, et m’adore plus que tout au monde. On nous rassure, il n’y a pas cette maladie à Vienne, et la tante changea de figure.
Як я люблю Німеччину!
Comme j’aime l’Allemagne !
Пʼять хвилин на другу, всі сплять. Я теж лягаю.
Il est une heure et cinq minutes, tout le monde dort. Je vais me coucher aussi.
Добраніч.
Bonsoir.
Примітки
В оригіналі німецькою: «Frisch Wasser! Frisch Wasser I» (так у тексті; очевидно, «!»). ↩
В оригіналі німецькою: «Was?». ↩