❦
Вівторок, 29 липня 1873
Mardi 29 juillet 1873
Нарешті!
Enfin !
О десятій Поль і Валіцький пішли до банкіра й повернулися з успіхом1. Нарешті! Нарешті! Після припущень, спротиву, заперечень проти Відня, всіляких тривог, страхів, нещасть усякого роду, що мають на нас звалитися у Відні. Ось ми й рушили!!!!! Відʼїзд загалом був дуже веселий. Я, звісно, не обійшлася без сліз, коли говорили проти подорожі.
A dix heures Paul et Walitsky allèrent chez le banquier et retournèrent successful. Enfin ! Enfin ! Après des suppositions, des oppositions, des objections contre Vienne, toutes sortes d’alarmes, de craintes, de malheurs de toute sorte, qui doivent nous arriver à Vienne. Nous voilà partis !!!!!!! Le départ a été fort gai, en somme. Je n’ai pas manqué de verser des larmes quand on a parlé contre le voyage.
Пан і пані Анічков і мама поїхали з нами до Монте-Карло. Але ось нова пригода: замість того щоб їхати далі, ми лишаємося в Монте-Карло грати й обідати, і виїжджаємо лише завтра вранці о восьмій (сіра сукня, чорний капелюх). Я грала, мама програла. Ми обідали з Анічковими. Обід був дуже добрий, ось меню: суп, не знаю який, лосось з креветками, філе з грибами, горошок, качка, десерт, виноград, пиріг зі свіжими лісовими горіхами й вина.
M. et Mme Anitchkoff et maman allèrent avec nous jusqu’à Monte-Carlo. Mais voilà une autre aventure, au lieu de continuer nous restons à Monte-Carlo pour jouer et dîner et nous ne partons que demain matin à huit heures (robe grise, chapeau noir). J’ai joué, maman a perdu. Nous avons dîné avec les Anitchkoff. Le dîner était très bon, voici le menu: soupe, je ne sais pas quelle, saumon aux crevettes, filet aux champignons, petits pois, canard, dessert, raisins, gâteau noisettes nouvelles et des vins.
Я була, як завжди, душею компанії. Гарно розважилися.
J’étais comme toujours l’âme de la partie. On s’est bien amusé.
Але тітка каже:
Mais ma tante dit:
— Ну ось, ми їдемо до Відня; ну то припустімо, що ми помремо, а якщо я помру, у вас не буде ніяких статків — що ви тоді робитимете? Бо ж нема заповіту!
-- *Eh bien voilà nous irons à Vienne, eh bien supposons que nous mourions, et si moi je meurs, vous n’aurez pas du tout de fortune, qu’est-ce que vous ferez alors ? car il n’y a pas de testament !
— Тож складіть його, — сказав хтось із нас.
-- Alors faites-en un*, a dit l’un de nous.
Усі підтримали пропозицію, пан Анічков теж, і з-за обіднього столу пішли просто до нашої кімнати. Я сказала:
Tous appuyèrent la proposition, M. Anitchkoff aussi et, du dîner on alla droit dans notre chambre. J’ai dit:
— Люба тітко, все мені.
-- Ma chère tante, tout pour moi.
І до того ж я така весела цього вечора! Ця веселість охопила мене, як тільки ми покинули Ніццу. Пан Анічков, як серйозна людина, продиктував мені заповіт. Я не могла зберігати серйозність, на кожну його фразу я робила зауваження й висміювала все. Він мусив мені сказати:
Et puis, je suis si gaie ce soir ! Cette gaieté m’a prise en quittant Nice. M. Anitchkoff, en homme sérieux m’a dicté le testament. Je ne pouvais pas garder le sérieux, à chacune de ses phrases, je faisais des remarques et je tournais tout en ridicule. Il fut forcé de me dire:
— Ну, якщо ви вписуватимете всі ці дурниці до цього переписування, то місця буде замало;
-- Eh bien si vous mettez toutes ces bêtises dans ce copiage alors il y aura peu de place;
Я не ображаюся — це гідна людина. Якщо він дозволяє собі більше за інших, то тому, що він справжній друг. Він виправив, і тітка взялася переписувати; вона зіпсувала кілька аркушів, але зрештою все готово. Пан Анічков — один зі свідків. Тітка залишає все мені, за умови, що я маю виплатити двадцять пʼять тисяч карбованців Діні, двадцять пʼять тисяч Полю, двадцять пʼять тисяч Жоржу, двадцять пʼять тисяч мамі й три тисячі Валіцькому.
Je ne me fâche pas, c’est un digne homme. S’il se permet plus que les autres c’est qu’il est un ami véritable. Il a corrigé et ma tante s’est mise à le copier, elle a gâté plusieurs feuilles mais enfin tout est fini. M. Anitchkoff est un des témoins. Ma tante donne tout à moi, à condition que je dois payer vingt-cinq mille roubles à Dina, vingt-cinq mille à Paul, vingt-cinq mille à Georges, vingt-cinq mille à maman et trois mille à Walitsky.
Навіть після всіх цих виплат — гарні статки. Ми пішли до їдальні об одинадцятій, від обіду тільки й робили, що писали. Мама дала мені пʼятсот франків ще в Ніцці, дідусь — двадцять пʼять карбованців. О! Скнара. Наші кімнати — номери 12, 11, 17. Мама стільки програла, що Поля послали до Ніцци за грошима.
A part tous ces paiements, une jolie fortune. Nous allâmes dans la salle à manger à onze heures, depuis le dîner on [n’]a fait qu’écrire. Maman m’a donné cinq cents francs à Nice encore, grand-papa vingt-cinq roubles. Oh ! l’avare. Nos chambres sont n° 1 2, 11, 1 7. Maman a tant perdu que Paul fut envoyé à Nice chercher de l’argent.
Примітка упорядників
[Низ сторінки зрізаний]
[Bas de page enlevé]
У Ніцці за сніданком казали, що князь Ґаліцин пускається берега, і його дружина сказала, що він каже, що вона для нього занадто стара.
A Nice, à déjeuner, on disait que le prince Galitzine fait des folies et sa femme a dit que lui dit qu’elle est trop vieille pour lui.
— Для чоловіка десять років різниці — зовсім нічого, — казав мені мій чоловік, — каже вона.
-- Dix ans de différence n’est rien du tout pour un homme m’a dit mon mari, dit-elle.
— Мусінка, я хочу видати вас заміж за герцога Гамільтона. Пані Башкирцева, я знайшла для неї — це якраз те, що треба.
-- Moussinka je veux vous marier au duc de Hamilton. Mme Bashkirtseff, j’ai trouvé pour elle, c’est justement son affaire.
Говорили про різницю у віці.
On parlait des différences d’âge.
— Йому тридцять чотири роки, — кажу я, повертаючись до княгині.
-- Il a trente-quatre ans, dis-je, me tournant vers la princesse.
— Двадцять років різниці між вами — це нічого, — додала вона. Тоді мама почала довгу промову:
-- Vingt ans de différence entre vous et lui, ça ne fait rien, ajouta-t-elle. Alors maman a commencé un long speech :
— Ні, що за думка, у нього є коханка, а чоловік, у якого є коханка, не повинен одружуватися. Бо перший рік він обожнюватиме дружину, але потім зустріне свою колишню коханку в друга, побачить її блискучою, оточеною увагою (нафарбованою й фальшивою — це правда), подумає, що ось скарб, який він утратив, повернеться до неї, а дружину — геть. Ні, чоловік, який звик проводити час у жінки, який звик до неї! Це неможливо.
-- Non, quelle idée, il a une maîtresse, un homme qui a une maîtresse ne doit pas se marier. Parce que la première année il adorera sa femme, mais après il rencontrera son ex-maîtresse chez un ami, il la verra brillante, entourée (fardée et fausse, c’est vrai), il pense que voilà un trésor qu’il a perdu, il retournera vers elle et la femme est jetée. Non, un homme qui est habitué de passer son temps chez une femme, qui est habitué à elle ! c’est impossible.
— Чому б він не міг проводити час із дружиною так само, як проводив із коханкою? О! Звісно, якщо дружина візьметься маринувати, консервувати фрукти, одягне неохайний перкалевий халат і стане ощадливою господинею2; звісно, тоді чоловік шукатиме розваг — «це добра господиня, — скаже він, — я її ціную, але не можу кохати, як кохають жінку».
-- Pourquoi ne pourrait-il pas passer son temps chez sa femme comme il le faisait chez sa maîtresse ? Oh ! sans doute si la femme se met à mariner, à conserver des fruits, à mettre une robe de percale négligée, à devenir une économe; sans doute alors le mari cherchera des distractions, c’est une bonne ménagère, dira-t-il, je l’apprécie, mais je ne puis l’aimer comme on aime une femme.
Це мої слова.
C’est de moi ces discours.
Мама:
Maman:
— Ні, ні, це неможливо — дружина не може перейняти вади коханки, а саме це й подобається чоловікам.
-- Non, non, c’est impossible une femme ne peut pas adopter les vices de la maîtresse, et c’est cela qui plaît aux hommes.
Бачачи, що вона сприймає це серйозно, я не наполягала — це було б непристойно. Вона вела далі:
Voyant qu’elle prend cela sérieusement je n’ai pas insisté, ce serait inconvenable. Elle continua:
— Якщо моя дочка порадиться зі мною, якщо вона запитає: «Мамо, ось цей просить моєї руки», і якщо в цього чоловіка є коханка, я скажу їй: ні, доню, це твоє нещастя! Можна мати кількох кокоток, але коли маєш одну — ось це найгірше, це невиліковно; якщо мій син матиме коханку, я піду просити батьків його нареченої не віддавати йому свою дочку! Зрештою, чоловіка з коханкою не приймають у порядному домі.
- Si ma fille voudra me consulter, si elle me demande: « Maman, celui-là me demande en mariage », et si cet homme a une maîtresse, je lui dirai que: non, ma fille c’est ton malheur ! On peut avoir plusieurs cocottes, mais quand on en a une, voilà le plus mauvais, c’est incurable: si mon fils a une maîtresse, j’irai prier les parents de sa fiancée de ne pas lui donner leur fille ! Enfin, un homme avec une maîtresse n’est pas reçu dans une maison de famille.
І в тому ж дусі ще довго. Вона боїться, що Гамільтон може завадити моєму шлюбу з Милорадовичем. Вона знає, що я кохаю, і їй це не до вподоби. Вона боїться, і не без підстав, що моє кохання до Гамільтона завадить мені вийти за іншого. Вона розписує всі вади Гамільтона й усі чесноти іншого. Але саме ці вади я й люблю! Що таке хлопчик чотирнадцяти років! Молокосос! Він красивий, молодий, багатий, вільний, у нього нема коханки, кажуть мені. Матиме, якщо не має! Їй-Богу! І буде ще гірше. Хай йому чорт! Ну то я волію герцога з усіма його вадами. Якщо він мене кохатиме, то не кохатиме іншої. І це кохання буде безцінним, бо він знає, кого кохає, а молодий дурень кохає все, що носить спідницю.
Et sur ce ton pendant longtemps. Elle a peur que Hamilton peut empêcher mon mariage avec Miloradovitch. Elle sait que j’aime, elle en est fâchée. Elle a peur, avec raison, que mon amour pour Hamilton m’empêche d’épouser l’autre. Elle expose tous les vices de Hamilton et toutes les qualités de l’autre. Mais ce sont ces vices que j’aime ! Qu’est-ce que c’est qu’un garçon de quatorze ans ! Un blanc-bec ! Il est beau, jeune, riche, seul, il n’a pas de maîtresse me dit-on. Il en aura s’il n’en a pas ! Pardieu ! et ce sera pis encore. Eh que diable ! Eh bien je préfère le duc avec tous ses vices. S’il m’aime, il n’aimera pas une autre. Et cet amour sera sans prix, parce qu’il sait ce qu’il aime, un jeune fou aime tout ce qui porte jupe.
Примітки
В оригіналі англійською: successful. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩