Пʼятниця, 11 липня 1873

Я встала о девʼятій. Мама й тітка прийшли, і ми будували плани щодо подорожі. Ось уже вдруге мама згадує Ґ. Милорадовича (в цю мить маленьке дзеркальце падає на підлогу — я смертельно злякана; не наважуюся його підняти, боюсь, що воно розбилося. Це жахливий знак. Але, слава Богу, воно ціле).
Мама каже, між іншим, *мимохідь:
— Якщо побачите Ґріцю й Єлизавету Іванівну, вітайте їх. Приголубте Ґріцю, будьте з ним привітні, любʼязні.*
Це було сказано в множині, але я добре бачила, що це стосується мене. Зізнаюся, що, коли ми виїжджали з Росії (мені було одинадцять), цей Милорадович залицявся до мене, але ми були дітьми.
Він мені жодної хвилини не подобався; навпаки, був мені трохи неприємний. Але мені так набридали, мама й тоді мала той самий план у голові, мені стільки про це говорили, що, спокушена його багатством, мені вистачило дурості написати на клаптику паперу, що хотіла б за нього вийти заміж, і ще кілька дурниць стосовно Берти, Бадена, Ремі тощо. Я написала це після першого року в Бадені. І ось одного дня цей папірець знайшли й почали мене дражнити. Я була в розпачі й молила Бога, щоб про це забули, і справді — мене залишили в спокої. Так ось, відтоді мама уявляє, що я була закохана в Милорадовича, що це так поетично — від дитинства, вічне кохання і т. д. і т. д. І тепер вона вважає можливим, навіть певним, що це удаване кохання повернеться.
Ми запакували майже все.
У нас немає ані вільної хвилини — з ранку до вечора візити. Палажка навіть дуже влучно зауважила:
— Це не гості, а постійні мешканці.
Цілий день вони сидять у нас; бракує лише того, щоб і ночувати в нас. Але тим краще, тим краще — оскільки я не зобовʼязана з ними сидіти, тим краще. Коли я виросту, будьте певні, у мене не завжди будуть люди на шиї, бо іноді хочеться побути на самоті. Але я не кажу, що в нас погано.
Увечері мені принесли мою білу сукню — вона саме така, як я хотіла; я дуже задоволена. Я вийшла — треба було дещо переробити, — і біля «London House» ми всі побачили «Swiss Times». Пан Говард приїхав з Відня: «холера лютує». Ось тривожні новини, що перевертають усі мої плани. Гадаю, ми зачекаємо. Зрештою, завтра парламент обговорюватиме це питання — велике засідання.

Примітки

В оригіналі англійською: «the cholera is raging». ↩