❦
Неділя, 22 червня 1873
Dimanche 22 juin 1873
Я не ходила до церкви (сіра сукня, гарна). Спекотно, як у печі. Це вже не сонце пече, а повітря, і це ще гірше. Я тану, мені нестерпно жарко. Жорж привів свого друга, пана Дрія, чоловіка років сорока, досить товстого, з таким великим і червоним носом, якого я зроду не бачила. Він наче зроблений з дерева, або ні, з лакованого папʼє-маше. Це один із тих типів, яких бачиш за рулеткою і які грають усе життя. І в розмовах: «Червоне випало десять разів! Це шанс для того, хто впертий, як я. Чергування кольорів принесло мені десять луїдорів. На серії чорного я нічого не зробив» і т. д. і т. д. і т. д. і т. д. Ці люди зробили гру своїм ремеслом.
Je suis pas allée à l’église (robe grise, bien). Il fait chaud comme dans un four. Ça n’est plus le soleil qui brûle, mais c’est l’air et c’est encore plus affreux. Je fonds, j’ai affreusement chaud. Georges avait amené son ami, M. Drillat, un homme de quarante ans environ, assez gros, le nez grand et rouge comme je n’ai jamais vu. Il a l’air d’être fait en bois ou, non, en papier mâché verni. C’est un de ces types qu’on voit à la roulette, qui jouent toute leur vie. Et dans les conversations: « La rouge est sortie dix fois ! C’est une chance pour celui qui est obstiné comme moi. L’intermittence de couleur m’a donné dix louis. Avec la série de noire je ne fis rien etc. etc. etc. etc. » Ce sont ces gens qui ont fait du jeu leur métier.
Світ не лишає про них памʼяті / Милосердя і справедливість їх зневажають / Не говорімо про них, а глянь і йди повз.1
Fama di loro il mondo essere no lassa / Misericordia e giustizia gli / Non ragionam di lor ma guarda e passa.
О третій я скупалася в морі. Повернувшись із купання, я застала всіх у саду. Мама сказала мені, що герцогиня де Фаетано пропонує свій будинок за сто тисяч франків на десять років. Це було б дуже добре. Я хотіла дізнатися, чи великий будинок продається. Я пішла до герцогині попросити її зайти в сад. Проговорили дві години даремно. Будинок на розі: двісті тисяч франків, а великий — триста пʼятдесят. Отже, це була хибна тривога.
A trois heures je pris un bain de mer. Revenue du bain je trouvais tout le monde au jardin. Maman me dit que la duchesse de Faetano offre sa maison pour cent mille francs dix ans. Ce serait très beau. Je voulus savoir si la grande maison est à vendre. Je suis allée chez la duchesse la prier de venir au jardin. On a parlé deux heures pour rien. La maison du coin: deux cent mille francs et la grande trois cent cinquante. C’était donc une fausse alerte.
Увечері о сьомій ми вийшли, мама та інші — до Монако.
Le soir à sept heures nous sortîmes, maman etc. à Monaco.
Ми з Діною, пройшовшись набережними й Променадом, повернулися. Як я проводжу час? Ну що ж! Дуже погано. Книжки на іншій віллі, запаковані, й я не можу вчитися, читаю англійською, твори Олівера Ґолдсміта, я його дуже люблю, його комедії такі дотепні!
Moi, avec Dina, après avoir fait un tour sur les quais et à la promenade, sommes rentrées. Comment je passe mon temps ? Eh bien ! très mal. Les livres sont à l’autre villa, emballés et je ne puis étudier, je lis de l’anglais, les œuvres de Oliver Goldsmith, je l’aime beaucoup, ses comédies sont tellement spirituelles !
Примітки
В оригіналі італійською: «Fama di loro il mondo essere no lassa / Misericordia e giustizia gli / Non ragionam di lor ma guarda e passa.» — Данте, Пекло, III.49–51 (цитата неточна у Марі); про тих, хто не обрав жодного боку. ↩