Зошит № 6

Зошит № 6
Мій щоденник
розпочатий у понеділок 16 червня 1873 року, о 10 годині вечора закінчений у суботу 12 липня 1873 року, без 7 з половиною хвилин 12
належить
панні Марі де Башкирцевій [sic] набережна Англійців, № 51, вілла Аква Віва Вілла Бакіс, квартал Бюффа
Ми переїжджаємо, тобто майже. Все запаковано, вілла ще не здана. Мене послали до Сакко, щоб завершити справу. Мушу сказати, що я важлива персона в домі. Нічого не робиться без мене. Тітка мені сказала:
Муся, іди до Сакко, так буде корисніше. І домовляйся, влаштовуй.
Ніколи так не покладаються на дітей. Отже, я пішла. Пані Сакко, наша майбутня хазяйка, виявляє до мене таку велику прихильність! Не знаю, як їй відплатити. Щохвилини компліменти і таке інше. Вона не погоджується, і слушно, дати нам право з'їхати через три місяці.
Я побігла додому й переконала знімати на рік. Я забрала з собою всіх, і справу зроблено. Тераси й маленька вітальня будуть прикрашені рослинами та квітами. Я це беру на себе. Ми привели пані Анічкову з її потомством до нас на обід. Перед обідом я швидко збігала до Говардів попередити, що вони мають їхати не до вілли Бакіс, а до Аква Віва, бо ми запросили їх провести день у нас. Вони від'їжджають у середу. Я бачила хлопців, дівчата були на прогулянці.
Я покращилась у своїй манері говорити, запрошувати, я стаю світською і вмію вести мову просту, модну, привітну й серйозну водночас. Я поклялася змінитися, більше не бути грубою, бути доброю й ласкавою. Мені було важко сьогодні, бо мама, не знаючи про мою рішучість, кілька разів мене дратувала за звичкою. Наприклад, коли я говорила цілком спокійно, вона запитала, чому я сварюся. Я їй потім сказала, що хочу змінитися, якщо перестануть гавкати з усіх боків.
Під час обіду Валіцький, увійшовши, запитав, чи не бачили ми пані Сапоженікову. Ми були дуже здивовані. Тоді він пояснив, що вона була у нас, що вона в Ніцці. Після обіду я вдяглася (сіра спідниця, білий жакет, золоті прикраси, дуже гарно, обличчя непогане).
Ми застали її в Гранд-готелі в білій сорочці. Вона мені більше подобається проста, ніж удома у вбранні й виставляючись напоказ. Зустріч affatto приязна. Потім вона почала розповідати свої біди. Вона дуже відверта з мамою і т. д., як із подругами.
Це грошова справа привела її сюди. Вона мусить і хоче позичити грошей, але, заставши, що Дервіз уже поїхав, дуже засмучена. Здається, вона наробила боргів і хоче влаштувати все так, щоб не зізнаватися чоловікові. Це дивне подружжя. Мадам живе у Женеві з дітьми і паном Юрковим, другом, який їх ніколи не покидає — ніби одна родина. Чоловік навідується до неї двічі на рік. Обоє подружжя зберігають найкращі стосунки, і навіть коли хтось виходить у місто, вони цілуються. Це, безперечно, дуже добре, але... цей пан, їхній друг, тут щось не чисто. Бажаючи поділитися таємницями, яких ми не мали чути, вона, точніше мама, вислала нас гуляти в коридор. Мені було нудно, і щоб розважитися, я поклала в один черевик два су й оплачену квитанцію — ці черевики стояли біля дверей. Хотіла б знати, що про це подумають.
Ми повернулися до кімнати, і мама сказала нам іти додому, бо пані Сапоженікова мала розповісти жахливі речі. Спершу я хотіла повернути пані де Музе її серветку. Я довго стукала в двері, поки не вийшла пані де Музе — вона щойно встала з ліжка. О! яка вона була кумедна! Така маленька, кругленька, як яблучко. Я тисячу разів перепрошувала, її дочка вийшла гуляти з собаками. Я вже йшла, коли та поверталася. Я залишилася ще на хвилину-другу. Додому. Мама й інші ще не повернулися, вже майже одинадцята.
Усі неприємності пані Сапоженікової спричинені свого роду Толстою, яка в неї є в Женеві — пані Рішар. Ця негідниця розіслала анонімні листи всім постачальникам — мовляв, їм не заплатять. Пані Сапоженікова була змушена закласти свої діаманти. А тепер їй погрожують не повертати ці діаманти. Вона бігає в пошуках грошей.

Примітки

В оригіналі англійською: «I have improved».
Affatto (іт.) — цілком, зовсім; Марі вставляє італійське слово.