❦
Понеділок, 9 червня 1873
Lundi 9 juin 1873
Я почала серйозно вивчати малювання.
J’ai commencé l’étude sérieuse du dessin.
Знову квартири. Це слово просто починає мені остогидати. Ми з тіткою взяли фіакр і поїхали шукати житло. Вгору-вниз, вниз-вгору! Здолали зо два десятки сходів — без успіху. Дещо могло б нам підійти, але ми ніяк не зважимося (цей папір пʼє). Я повернулася близько пʼятої; перевдяглася (сіра суконна сукня, дуже добре; обличчя стомлене всі ці дні), щоб поїхати приміряти блакитну сукню, але крамниця виявилася зачиненою через жалобу. Я досі дуже стомлена; почуваюся слабкою, нездатною працювати; літо в Ніцці мене вбиває. Мені нудно, нікого немає, спека мене дратує, я роздратована, нудьгую й щомиті готова плакати. Це руйнує мій характер, здоровʼя, зовнішність — словом! Я страждаю! Боже мій! Боже мій! Зроби так, щоб я виїхала з Ніцци, в імʼя Пресвятої Діви й нашого Спасителя! У мене немає ні хвилини спокою. О, Господи, врятуй мене!!! Живемо лише раз. Проводити літо тут — це смерть! Це втрачати половину життя! Я зараз плачу; сльоза впала на папір. О, якби мама й решта знали, як мені тяжко тут залишатися, — вони б мене, звісно, не тримали в цій жахливій пустелі. Я втрачаю здоровʼя через постійне хвилювання, нудьгу, через... не знаю що. Коли людина так хвилюється, вона завжди передчасно старіє, стає злою!
Toujours les appartements. Ce mot commence tout simplement à me dégoûter. Ma tante et moi, nous prîmes un fiacre et nous allâmes à la recherche d’une habitation. D’en haut en bas, de bas en haut ! Nous avons monté une vingtaine d’escaliers sans succès. Il y a plusieurs choses qui peuvent nous convenir, mais on ne se décide pas (ce papier boit). Je suis rentrée vers cinq heures, j’ai changé de toilette (robe grise de drap très bien, la figure fatiguée tous ces jours) pour aller essayer la robe bleue, mais nous trouvâmes le magasin fermé pour cause de décès. Je suis encore très fatiguée, je me sens molle, incapable de travailler, les étés à Nice me tuent. Je m’ennuie, il n’y a personne, la chaleur m’énerve, je suis irritée, je m’ennuie et je suis à chaque instant prête à pleurer. Cela abîme mon caractère, ma santé, mon extérieur, enfin ! Je souffre ! Mon Dieu ! Mon Dieu ! Faites-moi partir de Nice, au nom de la Sainte Vierge et de notre Sauveur ! Je n’ai pas une minute de repos. Oh ! Seigneur sauvez-moi !!! On ne vit qu’une fois. Passer les étés ici, c’est la mort ! C’est perdre la moitié de la vie ! Je pleure maintenant, une larme est tombée sur le papier. Oh ! si maman et le reste savaient combien cela me coûte de rester ici, ils ne me garderaient pas bien sûr dans cet affreux désert. Je perds ma santé à cause de l’agitation continuelle, de l’ennui, de la... je ne sais quoi. Quand on est agité comme cela, toujours on vieillit avant le temps, on devient méchant !
В імʼя найдорожчого, що є в мене на світі, благаю Тебе, Боже мій, заспокоїти мене, повернути мені спокій.
Au nom de ce que j’ai de plus cher au monde, je Vous conjure, mon Dieu de me tranquilliser, de me rendre le repos.
на полях
Я скупалася в морі.
dans la marge J’ai pris un bain de mer.
Він мене зовсім не займає; так давно нічого про нього не чую, що він здається мені мертвим. А ще я в тумані; минуле ледь памʼятаю, майбутнє здається огидним! Я вся змінилася: шкіра потемніла, волосся теж; я схудла, очі запали, під очима мішки, губи бліді, голос хрипкий; я потворна, дуже потворна. Раніше, прокидаючись, я була рожева й біла, свіжа. А тепер! Але що мене так гризе? Що зі мною сталося? Що станеться? Ще раз благаю Тебе не карати мене за примхи й грубощі до матері й решту!
Rien ne me préoccupe de lui, il y a si longtemps que je n’entends rien qu’il me semble mort. Et puis je suis dans un brouillard, le passé je m’en rappelle à peine, l’avenir me semble hideux ! Je suis toute changée, mon teint a bruni, mes cheveux aussi, je suis maigrie, les yeux sont enfoncés, sous les yeux des sacs, les lèvres pâles, la voix enrouée; je suis laide, très laide. Avant en me réveillant j’étais rose et blanche, fraîche. Maintenant ! Mais qu’est-ce qui me ronge ainsi ? Que m’est-il arrivé ? Que m’arrivera-t-il ? Encore une fois je Te supplie de ne pas me punir pour mes caprices et mes grossièretés à ma mère et le reste !
Мені здається, що якийсь голос каже мені змінитися — інакше буде пізно. Мене покарають, якщо я не змінюся. Я все витерплю. Буду доброю, лагідною — тільки допоможи мені в цьому, Боже мій!
Il me semble qu’une voix me dit de changer ou il sera trop tard. Je serai punie si je ne change pas. Je supporterai tout. Je serai bonne, douce, seulement aide-moi en cela, mon Dieu !
Чернікофф, мадам Теплакова, Данілова й ще не знаю хто приходили. Я не виходила; потім усі поїхали до Монако, крім дідуся й мене.
Tchernikoff, Mme Teplakoff, Daniloff et encore je ne sais qui sont venus. Je ne suis pas sortie, puis tout le monde à Monaco excepté papa et moi.