❦
Пʼятниця, 16 травня 1873
Vendredi 16 mai 1873
Жахлива погода, вітер, пил. Про те, що я вчора чула, можна сказати: Тут зітхання, плач і голосні стогони / лунали в беззоряному повітрі, / і я, лише ступивши сюди, заплакав.1
Temps affreux, vent, poussière. On peut dire de ce que j’ai entendu hier : Quivi sospiri, pianti ed alti guai risonavan per l’aery [sic] senza Stella, perch’io al cominciar ne lacrimai.
На прогулянці (чорна сукня, рожевий капелюшок, підняте волосся, добре). Просила маму піти зі мною віддати шити дорожню сукню, але вона мені каже: За кого ти мене маєш? Надінка хвора. Я не можу її залишити. Нічого було відповісти — це справедливо, вона хвора. Я поїхала з Діною й Маркевич. Віддала сукню, але, не зовсім задоволена фасоном, хотіла поїхати за мамою до крамниці. Приїжджаю додому — і яке моє здивування, коли дізнаюся, що мама поїхала до Монако з цими жахіттями Анічковими! Не можна піти на пів години зі мною, залишити хвору сестру — а на цілий день залишити й поїхати до Монако з...! Це занадто! Я була обурена; якби мене обдурив хтось інший — це нічого, але моя мати! Не через саму річ і не через сукню — але вчинок негарний, ось і все.
A la promenade (robe noire, chapeau rose, cheveux relevés, bien). J’ai prié maman d’aller avec moi pour donner à faire ma robe de voyage mais elle m’a dit Pour qui me prends-tu ? Nadinka est malade. Je ne peux pas la laisser. Il n’y avait rien à répliquer, c’est juste, elle est malade. Je suis partie avec Dina et Markevitch. J’ai donné la robe, mais n’étant pas tout à fait contente de la façon, je voulais aller chercher maman pour aller au magasin. Je viens à la maison et quel est mon étonnement lorsque j’apprends que maman est allée à Monaco avec ces horreurs d’Anitchkoff. On ne peut aller pour une demi-heure avec moi, quitter sa sœur malade et l’on peut la quitter pour toute la journée en allant à Monaco avec des.... ! C’est trop fort ! J’étais indignée; si quelqu’un d’autre m’aurait trompé, ça n’est rien, mais ma mère ! Ça n’est pour la chose comme elle est, pas pour la robe; mais l’action n’est pas bonne, voilà.
Я швидко кажу Маркевич спуститися, щоб сісти в екіпаж, і наказую Домінікові їхати на вокзал — сподіваючись наздогнати маму й присоромити, змусити лишитися. Я поводилася в екіпажі як божевільна: сміялася, говорила (нікого не було — і на щастя). Я була не в собі. Ми приїхали — поїзд вже пішов. Анітрохи не розсердившись, я придумую інше: їду додому, беру пʼять франків і їду з Маркевич до Румпельмаєра. Пʼємо шоколад, їмо тістечка. Сміємося як блаженні. Я себе нагородила, раз мама мене обдурила.
Je dis vite à Markevitch de descendre, pour monter en voiture, et j’ordonne à Dominique d’aller à la gare dans l’espoir de rattraper maman et de la faire rester, en lui faisant honte. Je me conduisais en voiture comme une folle, je riais, je parlais (il n’y avait personne, c’est très heureux). Je n’étais pas dans mon état naturel. Nous arrivâmes, le train était parti. Sans m’en fâcher du tout, j’ai une autre idée; je vais à la maison, je prends cinq francs et je vais avec Markevitch chez Rumpelmayer. Nous prenons du chocolat, nous mangeons des gâteaux. Nous rions comme des bienheureuses. Je me suis récompensée, si maman m’a trompée.
Вирішено: я, Діна й Валіцький їдемо до Відня. Яке щастя! Дорожня сукня замовлена, дуже гарна.
Il est convenu que, moi, Dina et Walitsky, allons à Vienne. Quel bonheur ! La robe de voyage est commandée, très jolie.
Коли це сказали за сніданком, мадемуазель Коліньйон видимо була дуже розчарована, принижена і, приховуючи це як могла, каже:
Quand on dit cela à déjeuner, Mlle Collignon a eu l’air très désappointé, mortifié et le dissimulant autant qu’elle pouvait dit:
— Це неможливо. Як гарно: Діна й Валіцький гулятимуть удвох, а маленька дівчинка слугуватиме ширмою.
— Ça n’est pas possible. Comme c’est beau, Dina et Walitsky ensemble se promener et une petite fille servira de paravent.
Люди злі! Вона сказала це в ще неприємніших виразах; це мене гостро вкололо, і я сказала:
Le monde est méchant ! Elle a dit cela en des termes plus désagréables encore, cela m’a vivement piquée et j’ai dit:
— Це ви перша зла; нікому ця думка не спала на гадку. Я бачу всю вашу злобу.
— Vous êtes la première méchante, à personne cette idée n’est venue. Je vois toute votre méchanceté.
На тому й скінчилося. Але я добре розумію невдоволення мадемуазель Коліньйон: кілька днів тому — зламаний Індієць, потім вона сподівалася поїхати до Відня, побачити все, і ось це вислизає разом з її місцем. Мені її так шкода. Але що робити? Вона зламана, вже не сердиться, і саме тому мені її ще більше шкода.
Cela finit ainsi. Mais je comprends bien le mécontentement de Mlle Collignon: il y a quelques jours avec l’Indien brisé, puis elle espérait aller à Vienne, voir tout, et voilà que cela échappe avec la place qu’elle a. Je la plains tellement. Mais que faire ? Elle est brisée, elle ne se fâche plus, et c’est pour cela que je la plains encore davantage.
У Відні я його побачу, о! зроби це, Боже мій.
A Vienne je le verrai, oh ! faites-le mon Dieu.
на полях
Пан Савельєв, мадам Паттон і Наталі були в нас. Наталі мила.
dans la marge M. Savelieff, Mme Patton et Nathalie étaient chez nous. Nathalie est gentille.
на полях
Зранку Трифон оголосив, що хоче їхати до Росії, бо закоханий у покоївку, яка служила в Паттонів. Дідусь так розчулився, що навіть пообіцяв виписати її сюди. Жорж і дідусь пішли з Трифоном в окрему кімнату, поговорили, пообіцяли тощо. Я покликала Жоржа й так рішуче з ним про це поговорила, що й сама від себе такого не чекала. Я чудово говорила (без лестощів). Я була як акторка під фінал, але, звісно, без штучності. Я божеволіла від думки привезти цю жінку сюди. Зробити з нашого дому невідомо що. Після цього кожен приводитиме кого захоче! І покоївку — я в жаху. Я говорила про це з усіма з надзвичайною силою й красномовством. Я сама була здивована.
dans la marge Le matin Trifon a déclaré qu’il voulait aller en Russie car il est amoureux de la bonne qui était chez les Patton. Papa s’est tellement attendri qu’il alla jusqu’à lui promettre de la faire venir. Georges et papa sont allés dans une chambre avec Trifon, on a parlé, promis, etc. J’ai appelé Georges et je lui ai si vigoureusement parlé de cela que je ne m’en croyais pas capable. Je lui ai magnifiquement parlé (sans flatterie). J’étais comme les actrices vers la fin, mais naturellement sans artifices. Je devenais folle à l’idée d’amener cette femme ici. Faire de notre maison, je ne sais quoi. Après cela chacun amènera qui il veut ' Et une domestique, j’en suis horrifiée. J’ai parlé à tout le monde de cela avec une force et une éloquence extraordinaires. J’en étais étonnée moi-même.
Примітки
В оригіналі італійською: «Quivi sospiri, pianti ed alti guai risonavan per lʼaery [sic] senza Stella, perchʼio al cominciar ne lacrimai» (так у тексті; у Данте lʼaere … stelle). Данте, «Пекло», III, 22–24. ↩